48. Нові тенденції укр. Мист. На початку 20 ст. Революційно-демократ. Напрям у літературі

Традиційні тенденції в царині літератури— романтизм і неореалізм поєднувалися з розвитком футуризму, символізму. Так, фахівці виділяють «нову школу» української прози (М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська). І. Франкописав, що представники цієї школи прагнули цілком «модерним» європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу. Такий напрям вукраїнській літературі, як футуризм, насамперед пов'язаний зМ. Семенком, який був одним з його головних теоретиків, фундатором першого літературного об'єднання футуристів (Київ,1913рік). У першій половині20-хроків з'являється«теорія боротьби двох культур»(української і російської), яку активно відстоював один з лідерів комуністичної партії УкраїниД. Лебідь. Прихильники цієї теорії розглядали українську культуру як відсталу, селянську, заперечували необхідність її розвитку. Ця теорія на практиці могла поглибити розрив між робітниками і багатомільйонною селянською масою, вона зміцнювала платформу двох національних таборів — російського й українського, озброюючи кожний з них ідеєю боротьби до повної перемоги «своєї» культури. Ця теорія була засуджена на офіційному рівні. В Україні в галузіживопису іграфікиактивно працювали такі майстри, якО. Мурашко,О. Новаківський,І. Труш,П. Ковжун,М. Сосенко,М. Бойчук. Більшість з них мали європейську освіту і перебували під впливом сучасних їм художніх тенденцій. Міжнародного визнання досяг українськийскульпторО. Архипенко— творець нового напряму в мистецтві.

49. Чинники розвитку культури в 1917-1920 рр

Після повалення царату в Україні почався новий етап національно-визвольного руху, створювалися умови для прискореного розвитку національної культури. 1917-1920рр – роки укр.. революції. Безумовнов ході війни українці намагалися прокласти шлях до незалежності, що і стало одним із основних факторів розвитку та піднесенню укр.. культури в ці роки. Серед найбільш дискусійних питань політичної і культурної історії України на початку XX ст. залишаються проблема вивчення сутності та оцінка так званої українізації. З одного боку, українізацію середини 20-х - початку 30-х років характеризують як "розквіт", "стрімкий розвиток", "надпотужний якісний стрибок" у культурі. З іншого, історію цього періоду перетворюють на жупел "насильницької українізації", яким політики лякають російськомовне населення, трактують як загрозу збереженню і розвитку мови, освіти, культури інших національностей в Україні.

50. Особливості еволюції укр.. Освіти у 1917-20 рр. Стан розвитку науки.