dilova

1пит. Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання конструкцій (у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Часте вживання словосполучень з дієсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Вживаються також звороти згідно з оригіналом, складено і завірено у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію і под. Найхарактерніші речення - прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком.

2пит. Основні правила оформлювання документівНазва організації відтворюється на бланку в повному розгорнутому найменуванні. Скорочену назву організації зазначають тоді, коли її офіційно зафіксовано в статуті.Назва виду документа - обов'язковий реквізит будь-якого документа, крім листів. Назва є на бланку або вдруковується угорі ліворуч. Залежно від виду документа визначаються перелік необхідних для його оформлювання реквізитів, побудова тексту й ступінь обов'язковості виконання його положень. Іще одним обов'язковим реквізитом усіх документів є дата. Документ датується днем його підписання (для наказів) або затвердження (для інструкцій). Акти і протоколи датуються днем здійснення документованих у них подій. Дату проставляє власноручно особа, яка підписує або затверджує документ. У нормативно-правових актах і фінансових документах застосовують словесно-цифровий спосіб оформлення дати, наприклад: 11 червня 2007р. Дату документа ставлять нижче від його назви поряд із реєстраційним індексом на спеціально відведеному місці на бланку. Адресат. Листи, доповідні записки, довідки, повідомлення та інші документи адресуються до організацій, установ, структурних підрозділів, службових або приватних осіб. Назва установи й структурного підрозділу подається у називному відмінку, а назва посади та прізвище - у давальному. Наприклад: Національний авіаційний університет Відділ кадрів Коваленкові І. П. Якщо документ адресовано керівникові установи, ЇЇ назва входить до складу назви посади й пишеться у давальному відмінку. Слід пам'ятати: якщо документ адресовано до установи, поштова адреса вказується після її назви, а також назви структурного підрозділу і прізвища посадової особи. Кожний елемент реквізиту друкується з нового рядка. Складаючи текст документа, слід дотримуватися таких правил:1) текст викладати від третьої особи. Наприклад: Комісія ухвалила...; Інститут просить...; Ректорат клопочеться....Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази; Активну форму треба вживати лише у випадках, коли важливо вказати на конкретного виконавця: Університет не гарантує...;9) використовувати інфінітивні конструкції: створити комісію...; відкликати працівників...;10) у розпорядчих документах дієслівні конструкції слід вживати у формі наказового способу: Наказую...; Пропоную...;11) використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які в діловодстві пишуться за загальними правилами: р-ну обл., км, напр., канд. філол. наук;2) не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій; 12) віддавати перевагу простим реченням, використовувати форми ввічливості: шановний; високошановний; вельмишановний; високоповажний....Оформлюючи документи, слід дотримуватися таких відступів від межі лівого берега документа:o 12,5 мм - для початку абзаців у тексті;o 92 мм - для реквізиту "Адресат" (16);o 104 мм - для реквізитів *Т^>иф затвердження" (17), "Гриф обмеження доступу до документа" (15);o 125 мм - для розшифрування підпису в реквізиті "Підпис" (23); Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього або нижнього берега арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово "сторінка" не пишеться, біля цифр не ставляться жодні позначення.Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки проставляються у його правому верхньому чи нижньому куті, а парні - у лівому верхньому чи нижньому. Рубрики тексту зазвичай нумеруються, що вказує на взаємозалежність певних розділів, пунктів та спрощує опрацювання документа. Текст документів, оформлених на папері формату А4, слід друкувати через 1,5 міжрядкових інтервали, а формату А5 - через 1-1,5 міжрядкового інтервалу.Реквізити документа (крім тексту), що складаються з кількох рядків, друкують через 1 міжрядковий інтервал. Складові частини реквізитів "Адресат", "Гриф затвердження", "Гриф погодження" відокремлюють одну від одної 1,5-2 міжрядковими інтервалами. Документи з високим рівнем стандартизації складають за затвердженою формою, тобто відповідно до формуляра-зразка1.Кожний документ складається з окремих елементів, що називаються реквізитами.Склад та послідовність розміщення реквізитів у службовому документі називається формуляром.

35.Розпорядження. Розпорядження — це документ, який видається посадо­вими особами, державними органами, установами, під­приємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та під­леглих установ, яким адресовано розпорядження. Розпорядження складають, як правило, підзаконні акти двох типів: — загального характеру — тривалої дії (видають­ся Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими органами виконавчої влади для виконання указів Президента, законів і рішень Верховної Ради); — окремого характеру — стосуються конкретного вузь­кого питання (видаються, як правило, в установах та на підприємствах їх керівниками та заступника­ми для вирішення оперативних завдань). Розпорядження мають однаковий із наказами правовий статус, але замість слова «Наказую» вживаються слова «Вимагаю», «Доручаю», «Пропоную», «Забезпечити» тощо. Розпорядження складаються з таких реквізитів: 1. Повна назва установи. 2. Назва документа. 3. Номер. 4. Дата видання. 5. Місце видання. 6. Назва (про що розпорядження). 7. Текст (констатуюча та розпорядча частини). 8. Додатки (при необхідності). 9. Посада, підпис, ініціали, прізвище особи, яка під­писала розпорядження.

3пит. Текст - це головний реквізит службового документа, що відображає його зміст. Текст поділяється на взаємозумовлені логічні елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення.Складаючи текст документа, слід дотримуватися таких правил:1) текст викладати від третьої особи. Наприклад: Комісія ухвалила...; Інститут просить...; Ректорат клопочеться....Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази;2) не вживати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій;3) уживати стійкі (стандартизовані) сполучення відповідно до, у зв 'язку з, згідно з, з метою, необхідний для, в порядку і под.;4) використовувати синтаксичні конструкції на зразок: Доводимо до Вашого відома, що...; Нагадуємо Вам, що...; Підтверджуємо з вдячністю...; У порядку надання матеріальної допомоги...; У порядку обміну досвідом..; У зв'язку з вказівкою...; 5) дієприслівникові звороти вживати на початку речення: враховуючи...; беручи до уваги...; розглянувши. ..; вважаючи...;6) використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови та зрозумілі для широкого кола читачів;7) у реченнях застосовувати прямий порядок слів (підмет перед присудком; означення перед означуваними словами; додатки після керуючого слова; вставні слова - на початку речення);8) щоб не спричинити загострення стосунків з партнером, активну форму дієслів слід замінювати на пасивну. Наприклад: Ви не висловили своїх пропозицій - Вами ще не висловлені пропозиції....Активну форму треба вживати лише у випадках, коли важливо вказати на конкретного виконавця: Університет не гарантує...;9) використовувати інфінітивні конструкції: створити комісію...; відкликати працівників...;10) у розпорядчих документах дієслівні конструкції слід вживати у формі наказового способу: Наказую...; 11) використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які в діловодстві пишуться за загальними правилами: р-ну обл., км, напр., канд. філол. наук;12) віддавати перевагу простим реченням, використовувати форми ввічливості: шановний; високошановний; вельмишановний; високоповажний....

4пит.Оформлення бібліографії. Покликання - уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.Під час написання наукової роботи дослідник зобов'язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку" приклад того чи іншого автора, у якого їх запозичено, ті ідеї чи висновки, на підставі яких розробляють проблеми чи розв'язують завдання, поставлені у статті, монографії тощо. Це дає змогу відшукати потрібний документ і перевірити точність зазначених відомостей, з'ясувати інформацію, обставини, контекст. Загальні вимоги до цитування така) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без спотворення думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців за цитування позначають трьома крапками (...) або крапками в кутових дужках <...>, якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то його опускають;в) кожну цитату обов'язково супроводжують покликанням на джерело;г) за непрямого цитування слід максимально точно викладати думку автора, робити відповідні поклилання на джерела.Покликання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою - сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257], у монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік видання, сторінка: [Караванський 2004, 245]. Список використаних джерел - важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до темиРозрізняють такі способи розташування літератури у списку^ Абетковий: список використанихджерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора - за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і ряд мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо)^ За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу - за абетко* Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи інше джерело.^.Бібліографування - це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними - бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні -описи архівних документів, інтернетні - описи веб-сторінок І терцет.

5пит. Адресат. Листи, доповідні записки, довідки, повідомлення та інші документи адресуються до організацій, установ, структурних підрозділів, службових або приватних осіб. Назва установи й структурного підрозділу подається у називному відмінку, а назва посади та прізвище - у давальному.Наприклад: Національний авіаційний університет Відділ кадрів Коваленкові І. П.Якщо документ адресовано керівникові установи, ЇЇ назва входить до складу назви посади й пишеться у давальному відмінкуНаприклад: Ректорові Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова академікові АПН України проф. Андрущенку В. 77.До реквізиту "адресат" може також входити поштова адреса. Слід пам'ятати: якщо документ адресовано до установи, поштова адреса вказується після її назви, а також назви структурного підрозділу і прізвища посадової особи. Кожний елемент реквізиту друкується з нового рядка.Якщо документ надсилають фізичній особі, то у називному відмінку зазначають прізвище, ім'я, по батькові (або ініціали) адресата, вулицю, номер будинку і квартири, населений пункт, район, область, поштовий індекс.Наприклад: Гордієнко Михайло Іванович вул. М. Гоголя, 13, кв. 106 м. Ніжин, 04631. Якщо документ надруковано на бланку установи, зазначається тільки посада та ініціал(и) і прізвище особи, яка його підписує (повна назва установи не повторюється).Наприклад:Директор {підпис) Г. К. СтеценкоПроректорз наукової роботи (підпис) С. Васильченко Якщо документ надруковано не на бланку, то вказується повна назва установи, посада, ініціал(и) та прізвище особи, яка його підписує.Наприклад: Директор видавництва"Освіта" (підпис) І. М. ПодолюкДокументи колегіальних органів (протоколи, постанови, рішення) підписують дві особи - голова та секретар колегіального органу. При цьому зазначаються обов'язки осіб, які підписали документи, а не їхні посади.Підпис ставиться праворуч під текстом через два-три рядки після його закінчення. Назва посади пишеться ліворуч від прізвища, яке вказується на рівні останнього рядка посади.Наприклад:Директор Київської середньоїшколи МІ 65 (підпис) Б. И Мандрик.

6пит. Організаційно-розпорядчі документи оформлюють на папері формату А4 (210 X 294 мм) та А5 (210 х 146 мм). Для зручності з обох боків сторінки залишають вільні береги: лівий - 30 мм, правий - 10 мм, верхній та нижній - 20мм.Текст документів, оформлених на папері формату А4, слід друкувати через 1,5 міжрядкових інтервали, а формату А5 - через 1-1,5 міжрядкового інтервалу.Реквізити документа (крім тексту), що складаються з кількох рядків, друкують через 1 міжрядковий інтервал. Складові частини реквізитів "Адресат", "Гриф затвердження", "Гриф погодження" відокремлюють одну від одної 1,5-2 міжрядковими інтервалами. Максимальна довжина рядка багаторядкових реквізитів (крім тексту) - 73 мм (28 друкованих знаків).Оформлюючи документи, слід дотримуватися таких відступів від межі лівого берега документа:o 12,5 мм - для початку абзаців у тексті;o 92 мм - для реквізиту "Адресат" (o 104 мм - для реквізитів *Т^>иф затвердження" (17), "Гриф обмеження доступу до документа" (15);o 125 мм - для розшифрування підпису в реквізиті "Підпис" (23); Нумерація сторінок. У документах, що займають дві і більше сторінок, нумерацію слід починати з другоЯкщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього або нижнього берега арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово "сторінка" не пишеться, біля цифр не ставляться жодні позначення.Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки проставляються у його правому верхньому чи нижньому куті, а парні - у лівому верхньому чи нижньому.

7пит. Документи поділяються на види за кількома ознаками.1.3а найменуванням розрізняють: заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, протоколи та ін.2. За походженням документи поділяють на службові (офіційні) й особисті. 3.3а місцем виникнення документи поділяють на внутрішні й зовнішні. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено; до зовнішніх - документи, які є результатом спілкування установи з іншими установами або організаціями.4.3а призначенням розрізняють документи організаційні, розпорядчі, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу, інформаційні.5. За напрямком документи поділяють на вхідні й вихідні. Вхідний - це службовий документ, що надійшов до установи. Вихідний - це службовий документ, який надсилають іншійюридичній чи фізичній особі.6. За формою документи бувають стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні). Стандартні документи мають однакову форму і заповнюються у певній послідовності й відповідно до обов'язкових правил (типові листи, типові інструкції, типові положення).Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв'язання окремих ситуацій. їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви).7. За термінами виконання є документи звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові. вичайні безстрокові документи виконуються в порядку загальної черги. Для термінових установлено строк виконання. До них належать також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). До дуже термінових належать документи з позначкою "дуже терміново".8. За ступенем гласності документи поділяють на загальні, таємні, для службового користування (ДСК). 9. За стадіями створення розрізняють оригінали, копії та виписки.Оригінал - це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис керівника установи й за потреби завірений штампом і печаткою..Копія - це точне знакове відтворення змісту оригіналу чи іншого документа. Якщо документ загублено, видається його повторний примірник - дублікат. 10. За складністю документи поділяють на прості (односкладові) і складні.11. За термінами зберігання документи бувають постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання.12. За технікою відтворення документи можуть бути рукописними й відтвореними механічним способом.

8пит. Бланк документа - це зуніфікована форма (службового) документа з надрукованою постійною інформацією й місцем, відведеним для змінної. Бланки заповнюють конкретними відомостями. Найпоширенішими є бланки актів, довідок, наказів, протоколів, листів. Є такі види бланків:- загальний бланк для створення різних видів документів (без зазначення у бланку назви документа), крім листа;- бланк листа;- бланк конкретного виду документаЗастосування бланків під час складання документів підвищує культуру ділового спілкування, надає інформації офіційного характеру. Назва організації відтворюється на бланку в повному розгорнутому найменуванні. Скорочену назву організації зазначають тоді, коли її офіційно зафіксовано в. Назва є на бланку або вдруковується угорі ліворуч. Послуговуючись загальним бланком організації, установи, розробляють бланки структурних підрозділів або бланки посадової особи, якщо ця особа мас право підпису документа.Бланк конкретного виду документа містить реквізити: 01,02, 03, 04, 05, 06,02, 0£, J0,14, а також обмежувальні позначення для реквізитів: 11,12,12,20.Реквізити можуть розташовуватись одним із способів:o центрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж зони розташованості реквізитів);o прапоровим (кожний рядок реквізиту починається від лівої межі зони розташованості реквізитів).Бланки виготовляють на білому папері високої якості фарбами насичених кольорів. Реквізити друкують українською мовою.Бланки можна облікувати, проставляючи порядкові номери нумератором, друкарським або іншим способом на нижньому березі зворотного боку бланка. Установи, що листуються з постійними закордонними кореспондентами, можуть виготовляти бланки двома мовами: українською (ліворуч), іноземною (праворуч).

22. Витяг з протоколу - це відтворення частини протоколу, яка стосується розгляду окремого питання. Його складають, надсилають (абс передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.Реквізити:1. Назва виду документа.2. Заголовок протоколу.3. Дата протоколу.4. Текст витягу.5. Дата складання витягу.6. Підпис секретаря або голови засідання.7. Печатка.Від протоколу витяг відрізняється тим, що в ньому подається ухвала лише з одного питання, тому порядок денний не ззначається. Витяг засвідчується підписами голови та секретаря зборів і скріплюється печаткою. У протоколі роблять помітку про витяг, а також зазначають, кому його вручено або надіслано.

39.Накладна. Накладна - це обліковий документ, який дає право на отримання, відправлення вантажів чи матеріальних цінностей. До накладної мають входити такі реквізити: 1) назва (угорі посередині великими літерами - слово НАКЛАДНА від ... ); 2) підстава для видачі накладної; 3) назва установи або прізвище, ім'я, по батькові приватної особи, якій видано накладну; 4) назва або штамп, адреса, телефон, поточний рахунок установи, яка видала накладну; 5) позначення кожної графи: а) назви предметів; б) ґатунок; в) розмір; г) одиниця виміру; ґ) номенклатурний номер; д)кількість (за вимогою, видано); е)вартість; є) сума вартості; 6) підпис керівника установи й головного бухгалтера; 7) дата; 8) підписи тих, хто видав і одержав накладну;9) печатка або штамп установи.

9пит. Наукова робота (курсова, магістерська) – письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.Курсова робота дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити, вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання під час розв'язання практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.Матеріали курсової роботи можуть бути використані для подальшої дослідницької роботи - написання дипломної або магістерської роботи.Основні вимоги до написання курсової роботи:o обсяг - 20-25 сторінок тексту для студента II курсу, 30-35 сторінок для студента ІП курсу;o робота повинна мати чітку структуру, список використаної сучасної літератури (20-25 джерел, переважно останніх років);o оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам;o обов'язкові компоненти: визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів;o її зброшуровують, акуратно і грамотно оформлюють. Студенти мають право обирати тему з тем, визначених кафедрою.Структура курсової роботи1. Титульна сторінка2. План (заголовок дається словом ЗМІСТ)3. ВСТУП - обґрунтовується актуальність теми, ЇЇ значення для теорії та практики певної науки, мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження.4. Основна частина поділяється на теоретичний і практичний розділи.5. ВИСНОВКИ6. ДОДАТКИ (за потреби).7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: Дипломна робота - самостійне оригінальне наукове дослідження студента з актуальних проблем фаху.Вимоги до написання дипломної роботи1. Тема дипломної роботи затверджується на засіданні кафедри і схвалюється вченою радою факультету інституту/університету.2. У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність; визначаються об'єкт, предмет, мета і конкретні завдання, гіпотеза дослідження, методи дослідження; Його наукова новизна та теоретична і практична значущість одержаних результатів; описується структура дипломної роботи.3. Автор дипломної роботи повинен продемонструвати вміння методологічно і грамотно проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати.4. У роботі необхідно розкрити зміст дослідницької проблеми з урахуванням нових наукових підходів6. Обсяг дипломної роботи - 50-60 сторінок друкованого тексту. Дипломну (курсову) оформлюють на папері формату А4. Текст друкують через півтора міжрядкових інтевала, кгль шрифту - 14Нумерація сторінок роботи починається з четвертої сторінки: титульну сторінку, зміст, першу сторінку вступу враховують, але не нумерують. Номери проставляють посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм Титульна сторінка повинна містити такі даніповна назва міністерства, під грифом якого виконано роботу;повна назва навчального закладу, в якому виконано роботуназва кафедри, під керівництвом якої виконується робота;тема роботи;тип роботи: реферат, курсова, дипломна, магістерська;вихідні дані автора роботи: курс, факультет, спеціальність, прізвище, ім’я, по батькові (зазначаються повністю);відомості про наукового керівника: науковий ступінь, посада, прізвище, ім’я, по батькові;місце, рік виконання роботи..

10. Автобіографія - це опис свого життя. Головні вимоги під час його написання - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.В автобіографіях обов'язково зазначаються:1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3)місце народження (місто, село, селище, район, область, країна); 4) відомості про навчання (повні найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися); 5) відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад); 6) відомості про громадську роботу (всі її види); 7) короткі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); 8) дата написання й підпис автора.Заголовок ("Автобіографія") пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора - праворуч. Автобіографія має дві форми: автобіографія-розповідь з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей і автобіографія-документ з точним викладенням фактів.Автобіографія - обов'язковий документ особової справи.

11. Резюме - це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні досягнення особистості, яка його складає.Загалом якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме немає. Найчастіше у ньому подаються:1) назва документа;2) прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає резюме;3) мета складання резюме;4) досвід роботи;5) освіта;6) знання мов;7) контактний телефон.Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.Головна вимога до цього документа - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.Щоб досягнути успіху, під час складання резюме слід дотримуватися певних правил.1. Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко й дохідливо.2. Вживайте якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.4. Намагайтеся не вживати слів "я", "ми". Замість них починайте речення активними дієсловами: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.5. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо це спеціально не передбачено.6. Не вказуйте розмір заробітної платні й особисті відомості. 7. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру (ні в якому разі не крейдяний).