58. Народницький період національно-культурного відродження

В народницький період культурного відродження в середовищі української інтелігенції викристалізовується концепція про Україну як «етнічну національність Центрами українського національного відродження стають Харківський та Київський університети, а також Кирило-Мефодіївське братство. Провідну роль у процесі відродження відіграв Т.Шевченко.Тут слід виділити 2 періоди: 1) романтичний – діяльність Кирило-Мефодіївського братства (50-ті роки) та 2) пози¬тивістський – культурно-просвітницька діяльність членів «Старої Громади» (60-80-ті). Народництво відкрило мовну та етнічну єдність усіх українських земель, що стало передумовою культурного і політичного об’єднання українства.В грудні 1845 року Гулак і Костомаров заснували політичну таємну організацію «Кирило-Мефодіївське братство», до якого пізніше увійшов Шевченко, їх думки про суспільний розвиток і долю України викладені в «Книзі буття українського народу» Братство відіграло важливу роль на шляху відродження та поширення ідей українського націоналізму. На початку 60-х рр. сформувалась народницька ідеологія на Україні. Її завдання – повернутись обличчям до українського народу, вивчати його історію і духовну культуру, допомогти йому стати на шлях освіти і суспільного прогресу.. Перша українська громада виникла у Києві під керівництвом молодого історика В.Антоновича. До неї ввійшли відомі українські громадські та культурні діячі М.Зібер, М.Драгоманов, П.Житецький, П.Чубинський, М.Старицький, Т.Рильський, Ф.Вовк, І.Касіяненко, М.Лисенко, О.Кониський. Цементуючою основою єдності української культури об’єктивно виступала українська літературна мова. Важливим чинником її розвитку стали наукові і мовознавчі праці та навчальні посібники з історії, граматики української мови (О.Потебня, П.Житецький, А.Кримський).М.П.Драгоманов (1841-1895) заклав теоретичні засади, на яких грунтувався визвольний рух кінця XIX- поч. XX ст. Істо¬рична заслуга Драгоманова полягає в тому, що він став на захист духовності українського народу, виступив проти денаціоналізації, проти заборони царськими указами народної мови. Архітектура. З другої половини ХІХ ст. втрачається стильова єдність архітектури що зумовлено швидкими темпами зростання міст великими масштабами забудови При забудові Києва домінує стиль «французького відродження». У такому стилі споруджено будинок філармонії (1882 ) український драматичний театр їм.І.Франка . В образотворчому мистецтві особливо поширеним був жанр пейзажу. Найбільш відомим був художник С.Васильківський (1854-1917). Його пейзажі – «Козача Левада» (1893), «Дніпровські плавні» (1896), «По Донцю» (1901).Музичну культуру успішно розвивали композитори такі М.В.Лисенко (1842-1912). Широко відомі його опери «Наталка-Полтавка», «Різдвяна ніч.

59. Національно-культурне відродження у галичині

Національно-культурне відродження в Галичині, що перебувала весь цей час у складі Австрійської імперії, пройшло три періоди свого розвитку: І період – збирання народної спадщини (1816-1847); ІІ – організаційний (1848-1860); III – політичний (1861-1918).Важливу культурно-просвітницьку місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади – Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дьяко-вчительський Інститут в Перемишлі. При церквах були відкриті парафіяльні школи, що поширювали серед народу освіту, пропагували досягнення української культури.Відомими діячами Греко-католицької церкви були І.Могильницький,..Могильницький (1777-1831) був автором першої в Галичині граматики української мови.В кінці 20-х рр склалося літературне угруповання «Руська трійця» (М.Шашкевич, І.Вагилевич та Я.Головацький), яке започаткувало справжнє національно-культурне відродження в Галичині у Львові була створена перша політична організація – Головна Руська Рада, яка вимагала культурно-національну реформу для україн¬ського населення Галичини: викладання у школах українською мовою . Головна Руська Рада організувала культурно-освітнє товариство «Галицько-Руська Матиця». У львівському університеті була відкрита кафедра української мови та літератури. 1868 року засновано у Львові товариство «Просвіта», яке поставило за мету поширення освіти серед народу Третій етап українського національного відродження припадає на останню чверть XIX-поч XX ст. У галузі духовної культури плідно розвивається наука, література, публіцистика. В середині 70-х рр. починає зароджуватися новий радикальний напрямок на чолі з І.Франком та М.Павликом, О.Терлецьким, Даниловичем та ін. Вони поставили завдання – докорінно змінити напрям українського визвольного руху, збагатити його політичними вимогами, перейти до практичної роботи, націлити на боротьбу проти існуючого національного і соціального гноблення. Яскраву сторінку в національно-культурне відродження українського народу вписав І.Франко (1856-1916) – видатний український письменник, філософ, історик, економіст, мовознавець, фольклорист та етнограф, визначний громадський та культурний діяч.Франко – автор ряду оповідань, в яких реалістично описує життя робітників і селян Галичини («Ріпник», «На роботі», «Навернений грішник», «Борислав сміється» «Добрий заробок . Видає ряд поетичних збірок («З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «Із днів журби», «Зів’яле листя»). В політичній ліриці Франка («Вічний революціонер», «Каменярі», «Товаришам із тюрми») звучить заклик до оновлення світу на засадах гуманізму і справедливості. І.Франко – автор ряду праць з історії і теорії літератури, творець українського літературознавства, перекладав з усіх європейськихмов.Поряд з іменем Франка видатною постаттю української духовної культури був М.Грушевський – автор двох тисяч наукових праць у галузі вітчизняної історії та літературознавства. У своїх творах переконливо показував, що український народ пройшов довгий, складний і самобутній історичний шлях, вистраждав право на свою мову, національну культуру, власну державність.Таким чином, національно-культурне відродження в Україні кінця XVIII-поч XX ст. заклало підвалини відновлення української державності