51. Г. Сковорода – видатний діяч української культури

Просвітитель, філософ і поет Григорій Савич Сковорода — один ізвидатнихмислителівісторичногоминулогонашоїдержави. Людина універсальнихзнань і здібностей, палкийзахисникінтересівзнедоленого народу, він все своєсвідомежиттяприсвятивпошукамістини, боротьбіпротисоціальноїнерівності.У своїх філософських ідеях і просвітительській діяльності Г. Сковорода приділяв головну увагу людині й її суті, суспільству та його поступу.Г. Сковорода відстоював рівність між людьми, право кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і волю, вважаючи останню найвищим досягненням людини.Шлях до ідеального суспільства він вбачав у вихованні нової людини через самопізнання, доступне їй за допомогою розуму і внутрішнього чуття. Керуючисьвласнимрозумом і спираючись на власнечуття, кожналюдина, в розумінні Сковороди, здібнапізнати саму себе як особу, вірновизначитисвійжиттєвий шлях, найти і зайняти в суспільствігідне для себе місце. Гуманістичні, демократичні та просвітницькіідеї Г. Сковороди вплинули на розвитокпередовоїфілософської та суспільно-політичної думки України, а йогопоетичнаспадщина заклала підвалиникласичноїукраїнськоїлітератури.Характерними рисами філософії Сковороди є діалогічність і символічно-образний стиль мислення. Філософіювінрозуміє як мудрість, як життя в істині, щопобудоване на засадах йоговчення.Творчість Г. Сковороди мала значнийвплив на формуванняцілоїплеядиукраїнських і російськихмислителів і літераторів - І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Л. Толстого, Є. Гребінки та ін. Літературні твори і філософія Сковороди буливагомі і для Тараса Шевченка, який проводив паралельміж Сковородою та шотландськимнароднимпоетом Р. Бернсом. Пантелеймон Кулішприсвятивфілософутвір «Грицько Сковорода. Староруська поема».

52.Внесок Феофана Прокоповича у розвитокукраїнської культури

Феофан Прокопович — визначний український діяч епохи бароко. Різносторонність обдарувань, енциклопедичність знань, видатні досягнення в галузі науки, політики, без сумніву дозволяють поставити його в ряд геніїв людства. Ф.Прокопович — автор «Букваря». Його твори були дуже поширені в усіх східнослов'янських країнах.Твори Ф.Прокоповича видавалися книжною і багатьма іншими мовами. Філософські погляди Ф.Прокоповича базувалися на об'єктивному ідеалізмі. Він доводив, що Бог існував «раніше буття світу… як найдосконаліший розум». Виникнення світу речей за Ф.Прокоповичем сталося шляхом божественної еманації (випромінювання, витікання). Ф.Прокопович був основним ідеологом реформ Петра І. Критичне вістря своєї теорії держави Ф.Прокопович спрямовує на князівсько-боярську опозицію процесу централізації держави і проти зверхності і автономії влади церкви стосовно держави.Але при цьому він витворював свій оригінальний варіант теорії держави і державності. Ф.Прокопович пише ряд суспільно-політичних праць: «Слово о правде и чести царской», «Правда воли монаршей» За Прокоповичем ця опіка царя включає добробут своїх підданих, їх повчання (духовне і світське навчання), державну безпеку. Феофан Прокопович приходить до висновку, що громадські та військові справи є головними в обов'язку царів. Другий принцип теорії Ф.Прокоповича — принцип централізації, який був однозначно направлений проти залишків феодальної роздрібленості. Щодо можливих державних устроїв, то Прокопович, як і інші дослідники проблем держави, вважав основними його формами аристократію, демократію й монархію Феофан Прокопович обстоював думку багатьох тогочасних вчених Європи, що технічні досягнення повинні стати надбанням усього людства, закликав не боятися нового, брати в інших народів усе найкраще. Він високо цінував і використовував у своїй діяльності принцип сумніву й заперечував сліпу віру в догми та авторитети в науці.