- •12.Особливості духовного світу українського народу: світогляд, менталітет,національний характер, національна свідомість:
- •13.Ментальне поле культури. Особливості українського менталітету:
- •14.Українська мова і проблеми національної ідентичності:
- •15.Традиційна матеріальна культура України:
- •16.Поняття первісної культури, її характерні риси та періодизація:
- •17.Специфіка міфологічної та релігійної свідомості давньої людини:
- •18.Найдавніші культурні пам’ятки на території України:
- •19.Археологічні культури епохи неоліту:
- •51. Г. Сковорода – видатний діяч української культури
- •52.Внесок Феофана Прокоповича у розвитокукраїнської культури
- •53. Зародження та розвиток українського театру у хvііі ст.
- •54. Професійне музичне мистецтво в хvііі ст.
- •55. Соціально – політичні та історичні обставини розвитку української культури у хіх – хх ст.
- •56. Генеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні в хіх-хх ст.
- •57. Дворянський (академічний) етап національно-культурного відродження в Україні
- •58. Народницький період національно-культурного відродження
- •59. Національно-культурне відродження у галичині
- •61.Розвиток театрального мистецтва та драматургі в Укр. У xiXст.
- •62.Музична культура Украiни у XIX ст.
- •63.Основні напрямки в розвитку образотворчого мистецтвав у XIX ст.
- •64.Місце та роль т. Г. Шевченкав розвитку укр.. Та слов. Культури.
- •65.Репресивні заходи царського уряду щодо укр. Мови та культури у XIX ст.
- •66.Недільні школи, система середньої і вищої освіти Украіни в XIX ст.
- •67.Розвиток наукових і науково-технічних товариств в Україні у XIX ст.
- •68.Іван Франко і Леся Українка в укр. Літературі.
- •69.Українська культура на зламі століть: нове відродження наприкінціXix – поч.В XX ст.
- •70.Революційно-демократичний напрямок у літ. Та піднесення літ.Життя в XIX – поч.В XX ст.
53. Зародження та розвиток українського театру у хvііі ст.
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (XI століття). Перші зразки драми публічно виголошували учні київських Братської (Києво-Могилянська Академії) та Лаврської школи (XVI—XVII століття). Важливими центрами розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія.Сформувалися типові сюжетні колізії побутових вистав з характерними персонажами-масками: ревнивий старий чоловік, кокетлива молода жінка, коханець, монах, Арлекін, Коломбіна та ін. Головним центром творення, виконання і розповсюдження цих основних форм театрального життя ХVII—ХVIII ст. була Києво-Могилянська академія, її професори були авторами драматичних творів, теоретиками театру, а студенти-бурсаки - акторами і основними носіями цього мистецтва. З особливим запалом виконувались театральні п'єси під час традиційних «рекреацій» — травневих днів відпочинку, коли учнівська група під опікою педагогів і наставників відправлялася на околицю Києва.Музичність українського театру була органічною — пісня, хор, танець, інструментальний супровід виконували у виставах важливу драматургічну функцію: характеристики місця дії, історичної ситуації, дійових осіб, зав'язки і кульмінації сценічного конфлікту.
54. Професійне музичне мистецтво в хvііі ст.
Центрами формування професійного музичного мистецтві ставали переважно великі міста – Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо. У цих містах зосереджувалося театральне життя, відбувалися гастролі оперних колективів, оркестрів та окремих виконавців. У гімназіях та вищих навчальних закладах, де викладалася музика і танці, за нагоди різних подій влаштовувалися аматорські концерти і музичні вечори. З’явилися талановиті піаністи й композитори, які писали фортепьянні твори – варіації на теми українських народних пісень. В історії української художньої культури другу половину XVIII ст. називають «золотим віком української музики». У цей період класичних вершин досягає духовна хорова творчість блискучого тріо українських композиторів: М.Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського. Водночас було здійснено важливий прорив у галузі світських музичних жанрів - опери, симфонії, концерту, сонати, пісні-романсу. Цей кульмінаційний момент готувався поступово упродовж попередніх століть завдяки формуванню основного класичного фонду українського фольклору в усьому розмаїтті йога жанрів, розвитку музичного виконавства та освіти, що зумовило зростання професіоналізму в різних галузях музичної культури. Вокально-хорова та інструментальна музика були невід'ємними складовими тогочасної театральної культури - шкільної драми і вертепу. У театрі, професійній музиці яскраво виявився стиль бароко, а наприкінці XVIII ст. - класицизм.