45.Особливості встановлення індикативних цін.

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари: • щодо експорту яких застосовано антидемпінговані заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами; • щодо яких застосовуються спеціальні Імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; • щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування; • щодо експорту яких встановлено спеціальні режими; •експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;• в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків торгівлі України та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ і організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо відповідного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру. Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті «Урядовий кур'єр» не менш як раз на місяць.

46.Характеристика методів прямого державного регулювання цін.

Державна цінова політика реалізується через визначення порядку формування цін і їх регулювання, контроль за дотриманням дисципліни цін, припинення дій монополістичних структур з метою створення рівних конкурентних умов всім підприємствам і підприємцям. Регулювання цін полягає в тому, що за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів держава впливає на ціни так, щоб забезпечувати розвиток економічної системи, сприяти свободі підприємництва, захищати підприємства різних форм власності, сприяти конкуренції, контролювати інфляцію і пом'якшувати її наслідки для населення і підприємств. Державний вплив на ціни може бути прямим і непрямим. Пряме регулювання цін є адміністративним втручанням держави в процес формування рівня, структури і динаміки цін. До методів прямого регулювання цін відносять: встановлення фіксованого рівня ціни, а також порядку і розміру її зміни; встановлення граничних або мінімальних цін; встановлення мінімальних, фіксованих або граничних коефіцієнтів зміни цін, нормативних рівнів рентабельності, рівнів постачальницько-збутових (опті), торгівельних надбавок і націнок; введення порядку декларування цін; загальне заморожування цін або заморожування цін на окремі товари; встановлення рекомендаційних, заставних, гарантійних, паритетних цін. Пряме регулювання цін державними органами носить обмежений характер, охоплюючи переважно ціни на продукцію, товари і послуги в галузях суспільного користування (електроенергетика, транспорт, зв'язок, водопостачання, сільське господарство). При цьому особлива увага приділяється запобіганню розвитку монополізму, за винятком природної монополії, обумовленою природою продукту, що реалізовується, або особливими правами власника.

47. Характеристика методів непрямого державного регулювання цін.

Державна цінова політика реалізується через визначення порядку формування цін і їх регулювання, контроль за дотриманням дисципліни цін, припинення дій монополістичних структур з метою створення рівних конкурентних умов всім підприємствам і підприємцям. Регулювання цін полягає в тому, що за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів держава впливає на ціни так, щоб забезпечувати розвиток економічної системи, сприяти свободі підприємництва, захищати підприємства різних форм власності, сприяти конкуренції, контролювати інфляцію і пом'якшувати її наслідки для населення і підприємств. Непряма дія на процес ціноутворення, рівень цін, їх динаміку здійснюється на рівні економіки через систему економічних важелів шляхом регулювання не самих цін, а чинників, які впливають на них. До непрямих методів регулювання цін відносять: систему оподаткування, що діє, – кількість податків, їх ставки, порядок розрахунку і включення в ціну. Податки істотно впливають на рівень цін, сприяючи їх зростанню і обмежуючи об'єм вжитку населення; рівень процінтних ставок рефінансування Цінтрального банку і умови кредитування Міра державного регулювання цін, як вже наголошувалося, залежить від стану економіки. Як правило, воно посилюється в періоди кризисних ситуацій, т. до. виникає необхідність швидкої перебудови економіки. У міру виходу з кризи і стабілізації вплив держави на ціни слабшає, скорочується сфера державного регулювання і відбувається поступове розширення сфери вільного ціноутворення.