36.Методи маркетингового аналізу цінових ризиків.

Основними цілями аналізу цінових ризиків у торговельних підприємствах є: - створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень; - визначення можливих напрямків виникнення ризиків; - виявлення причин цінових ризиків; - оцінка можливих наслідків виникнення ризиків; - аналіз можливостей запобігання ризиків; - визначення заходів щодо подолання ризиків; - виявлення засобів і розробка заходів щодо ліквідації негативних наслідків, викликаних ціновими ризиками. Зміст маркетингового аналізу цінових ризиків у підприємстві Маркетинговий аналіз цінових ризиків у торговельних підприємствах доцільно здійснювати за наступними етапами: - ідентифікація цінових ризиків торговельного підприємства;- вибір методу та оцінка цінових ризиків; - визначення належності підприємства до зони ризику. Ідентифікація ризиків у ціновій політиці підприємств передбачає виявлення основних видів цінових ризиків на основі певних факторів. При цьому доцільно виділити систематичні і несистематичні цінові ризики. Так, основними ціновими ризиками в діяльності торговельних підприємств є: підвищення рівня закупівельних цін на товари (при незмінному рівні їх роздрібних цін); зниження рівня роздрібних цін на товари на ринку (при незмінному рівні їх закупівельних цін); підвищення цін і тарифів на послуги сторонніх організацій (транспортних підприємств, митних органів та ін.); підвищення рівня ставок діючих податкових і митних платежів, що включаються в роздрібну ціну товару (ПДВ, акцизного збору, мита); можливість введення нових податкових та інших платежів, що включаються в роздрібну ціну товару; зміни в державному регулюванні ціноутворення; можливість встановлення конкурентами цін, нижче ринкових. З метою забезпечення точності і достовірності рішень, пов'язаних з ідентифікацією цінових ризиків, торговельним підприємствам рекомендується аналізувати такі фактори ризику в ціновій політиці як: цінова чутливість споживачів, конкурентноздатність товару, умови постачання і форма розрахунків із постачальником, рівень каналу товароруху, форма і методи збуту, репутація постачальника, якість роботи з ціноутворення, рівень сервісу, імідж підприємства на ринку, система корегування цін, яка використовується. До методів оцінки цінових ризиків належать:

-розрахунково-аналітичні методи (встановлюють ступінь вірогідності виникнення ризиків у залежності від значень планових показників господарської діяльності); -економіко-статистичні методи (на снові використання математичного апарату теорії імовірності); - аналогові методи (на базі застосування аналогових моделей); - експертні методи оцінки (на основі опитувань кваліфікованих фахівців з подальшою математичною обробкою їх результатів). Критеріями вибору методів оцінки цінових ризиків є рівень інформаційного забезпечення і кваліфікація фахівців з ціноутворення..

37.Методи управління ціновими ризиками. Управление ценовыми рисками предприятия представляет собой процесс предвидения и нейтрализации их негативных ценовых последствий, связанный с их идентификацией, оценкой, профилактикой и страхованием. Управление ценовыми рисками предприятия основывается на определенных принципах, основными из которых являются: 1. Осознанность принятия рисков. Ценовой менеджер должен сознательно дт ин риск, если он надеется получить соответствующий доход от осуществления финансовой операции. Осознанность принятия тех или иных видов ценовых рисков является важнейшим условием нейтрализации их негативных последствий в процессе управления ими. 2. Управляемость ценовыми рисками. В состав портфеля ценовых рисков должны включаться преимущественно те из них, которые поддаются нейтрализации в процессе управления независимо от их объективной или субъективной природы. Только по таким видам ценовой менеджер может использовать весь арсенал внутренних механизмов их нейтрализации, т.е. проявить искусство управления ими. 3. Независимость управления отдельными рисками. Ценовые потери по различным видам рисков независимы друг от друга  в процессе управления ими должны нейтрализоваться индивидуально. 4. Сопоставимость уровня принимаемых рисков с уровнем доходности ценовых операций. Этот принцип является основополагающим в теории риск-менеджмента. Он заключается в том, что предприятие должно принимать в процессе осуществления финансовой деятельности только те виды ценовых рисков, уровень которых не превышает соответствующего уровня доходности по шкале «доходность-риск». Любой вид риска, по которому уровень риска выше уровня ожидаемой доходности (с включенной в нее премией за риск) должен быть предприятием отвергнут (или должны быть пересмотрены размеры премии за данный риск). 5. Сопоставимость уровня принимаемых рисков с ценовыми возможностями предприятия. Ожидаемый размер ценовых потерь предприятия, соответствующий тому или иному уровню финансового риска, должен соответствовать той доле капитала, которая обеспечивает внутреннее страхование рисков. В противном варианте наступление рискового случая повлечет за собой потерю определенной части активов, обеспечивающих операционную или инвестиционную деятельность предприятия, т.е. снизит его потенциал формирования прибыли и темпы предстоящего развития. 6. Экономичность управления рисками. Основу управления ценовыми рисками составляет нейтрализация их негативных ценовых последствий для деятельности предприятия при возможном наступлении рискового случая. 7. Учет временного фактор в управлении рисками. Чем длиннее период осуществления финансовой операции, тем шире диапазон сопутствующих ей рисков, тем меньше возможностей обеспечивать нейтрализацию их негативных ценовых последствий по критерию экономичности управления рисками. 8. Учет финансовой стратегии предприятия в процессе управления рисками. Систем управления ценовыми рисками должна базироваться на общих критериях избранной предприятием финансовой стратегии (отражающей его финансовую идеологию по отношению к уровню допустимых рисков). 9. Учет возможности передачи рисков. Принятие ряд ценовых рисков несопоставимо с ценовыми возможностями предприятия по нейтрализации их негативного случая. В системе методов управления ценовыми рисками предприятия основная роль принадлежит внутренним механизмам их нейтрализации. Внутренние механизмы нейтрализации ценовых рисков представляют собой систему методов минимизации их негативных последствий, избираемых и осуществляемых в рамках самого предприятия.