2.4. Значення, завдання та джерела аналізу фінансової стійкості

Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, що забезпечують йому незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

Отже, фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цю ступінь незалежності можна оцінювати, за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних запасів стабільними джерелами фінансування;

• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування;

• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами).

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим.

На фінансову стійкість підприємства впливають різноманітні фактори:

• ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

• місце підприємства на товарному ринку;

• потенціал у діловому співробітництві;

• наявність платоспроможності дебіторів;

• ефективність господарських і фінансових операцій.

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, рекомендується вирішити такі завдання:

• своєчасно і об'єктивно провести діагностику фінансового стану підприємства з метою виявлення негативних ситуацій і причин їх виникнення;

• оцінити залежність підприємства від залучених коштів;

• визначити рівень незалежності (автономії підприємства від зовнішніх джерел фінансування);

• визначити забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними активами, виявити надлишок (нестачу останніх) та оцінити наслідки;

• розрахувати й оцінити показники платоспроможності підприємства;

• систематизувати основні фактори, що зумовлюють передкризовий (кризовий) фінансовий стан підприємства;

• розробити конкретні рекомендації, спрямовані на ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

2.5. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості

Залежно від впливу факторів можна виділити такі види стійкості підприємства.

Внутрішня стійкість — це загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. Для цього необхідно дотримуватися принципу активного регулювання на зміни, які відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищах.

Загальна стійкість зумовлюється грошовими потоками, які забезпечують постійне перевищення надходження доходів над їхніми витратами.

Фінансова стійкість досягається постійним перевищенням доходів над витратами забезпечуючи, вільне маневрування коштів підприємства і безперебійний процес виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).

Фінансова стійкість підприємства залежить від забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

Вартість засобів і витрат (ЗВ) відображається у другому розділі активу балансу, шляхом додавання даних за такими рядками:

р.1100 + р.1100

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних активів (запасів і витрат) використовується кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (К_вл.):

К_вл. = Власний капітал — Необоротні активи

= р.1495 - р.1095 (2.1)

2. Наявність власного капіталу і довгострокових зобов'язань (К_вл.дз.):

К_вл.дз. = Власний капітал + Довгострокові зобов'язання - Необоротні активи = = р.1495 + р.1595 - р.1095 (2.2)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (К_заг):

К_заг = Власний капітал + Довгострокові зобов 'язання +

+ Короткострокові кредити - Необоротні активи =

= р.1495 + р.1595 + р.1600 - р.1095 (2.3)

Наведеним показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості засобів джерелами їх формування.

1. Надлишок (нестача) власних оборотних коштів (ΔК_вл.) для формування запасів і витрат:

ΔК_вл. = К_вл. – ЗВ; (2.4)

де ЗВ — запаси і витрати (р. 1100 + р. 1110 ф.1)

2. Надлишок (нестача) власного капіталу і довгострокових зобов'язань для формування запасів і витрат (ΔК_вл.д.з.):

ΔК_{вл.д.з. =} К_вл.д.з. – ЗВ. (2.5)

3. Надлишок (нестача) загальної суми основних джерел формування запасів і витрат (ΔК_заг):

ΔК_заг = К_заг - ЗВ. (2.6)

1. Абсолютна фінансова стійкість

ЗВ < К_вл. (2.7)

Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси і витрати організації покриваються власними оборотними коштами і підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Однак така ситуація зустрічається рідко.

2. Нормальна фінансова стійкість

ЗВ < К_вл.д.з. (2.8)

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також довгострокові зобов’язання. Така ситуація для підприємства є нормальною, оскільки при ній гарантується платоспроможність підприємства.

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан

ЗВ = К_заг + Д_т.д. (2.9)

де Д_т.д. — тимчасово вільні джерела фінансування.

Дана ситуація характеризується нестачею у підприємства джерел фінансування запасів і витрат, пов’язаних з порушенням його платоспроможності. Водночас зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів, у тому числі за рахунок залучення тимчасово вільних джерел (скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів).

Фінансову стійкість у такій ситуації можна вважати припустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових запасів, що залучаються для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів. У даному випадку повинні дотримуватися такі умови:

1) виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) є більшими або дорівнюють короткостроковим кредитам і залученим засобам, що використовуються у формуванні запасів і витрат;

2) вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів є меншими або дорівнюють сумі позикових і довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо вищеназвані умови не виконуються, то фінансова стійкість є передкризовою.

4. Кризовий фінансовий стан

ЗВ < К_заг + Д_т.д. (2.10)

У такій ситуації підприємство знаходиться на межі банкрутства, тобто маючи кредити і позики, які не погашені своєчасно, прострочену дебіторську і кредиторську заборгованість, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їхнього формування.