3.3. Поняття та причини виникнення банкрутства

Банкрутство - досить нове поняття для вітчизняних керівників і підприємців. Фактично механізм банкрутства в Україні почав працювати після прийняття Верховною Радою Закону “Про банкрутство”, який було введено в дію з 1 липня 1992 р., а для сільськогосподарських підприємств - з 1 січня 1993 р. У червні 1999 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону “Про банкрутство” (далі Закон), який був введений в дію з 1 січня 2000 року, а для сільськогосподарських підприємств він буде застосовуватися з 1 січня 2004 р. У відповідності з даним законом дається наступне визначення банкрутства.

Банкрутство – визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином, головним критерієм для визначення підприємства банкрутом є його неспроможність вчасно розрахуватися по своїх зобов’язаннях. У той же час підприємство де-факто вже може бути банкрутом, але продовжує вчасно розраховуватися з своїми кредиторами. Цей факт теж можна встановити за допомогою детального аналізу фінансової звітності.

Причини виникнення банкрутства різні та чисельні. Серед них можна виявити спільні моменти, що дасть змогу їх згрупувати та класифікувати. Головне в пошуку можливих шляхів фінансового оздоровлення підприємства – виявлення та класифікація причин, що призвели до банкрутства.

Передумови банкрутства слід розглядати як цілісну взаємодію факторів. Більшість фінансових аналітиків поділяє ці фактори на внутрішні та зовнішні. Банкрутство – найчастіше результат спільного та одночасного впливу всіх факторів. Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах з розвинутою ринковою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств викликана зовнішніми факторами, а 2/3 – внутрішніми. У вітчизняних умовах вплив зовнішніх факторів на виникнення стану банкрутства підприємств безумовно значно більший. Нестабільність законодавчої бази, різьке коливання курсу гривні, непередбачені зміни цін на окремі товари, зміна облікової ставки Національного банку – всі ці фактори вже призвели до фактичного банкрутства багатьох підприємств в Україні. У сільському господарстві крім перерахованих факторів, починаючи з 1992 р. діє ще і фактор диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію. За даними різних науковців темпи зростання на продукцію сільського господарства впродовж 1992 – 1998 рр. були в чотири-п’ять разів нижчі ніж на продукцію промисловості. А на окремі види товарів цей диспаритет був ще більшим. Тільки починаючи з 2000 р. ситуація дещо покращилась. Але фінансовий стан багатьох сільськогосподарських підприємств при цьому продовжував залишатися критичним. Крім того, на фінансово-господарську діяльність всіх підприємств України суттєво впливає загальний кризовий стан вітчизняної економіки. У цій ситуації навіть підприємства які мають передові технології виробництва та нові форми його організації можуть опинитися банкрутами.

Одночасно з цим, вітчизняна практика свідчить, що навіть в цих дуже складних умовах, існує немало підприємств, у тому числі в сільському господарстві, які збільшують виробництво продукції, завойовують нові ринки збуту, мають непогані фінансові показники. Керівництво цих підприємств максимально враховує внутрішні фактори виникнення стану банкрутства і, як правило, робить все можливе для їх усунення та мінімізації. Ці фактори пов’язані з:

• дефіцитом власних коштів;

• недосконалим механізмом ціноутворення на підприємстві;

• відсутністю договірної дисципліни;

• відсутністю юридичних служб;

• відсутністю перспективного планування;

• відсутністю джерел довгострокового фінансування капітало-вкладень;

• наявністю незавершених капіталовкладень;

• зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості;

• розбалансованістю економічного механізму відтворення капіталу;

• невмінням керівництва пристосуватися до нових умов господарювання.

Вчасне виявлення та запобігання цих факторів – важливіше завдання економічних служб кожного підприємства і в першу чергу спеціалістів з фінансового аналізу. Для цього використовується ціла низка фінансових показників, які ми розглянемо в наступному розділі.