1.4. Сутність та зміст методу економіко-правового аналізу

Метод у перекладі з грецької – дослідження, спосіб дослідження явищ. Метод економічного аналізу у загальнонауковому розумінні – це діалектичний підхід до вивчення різних суспільних явищ і господарських процесів у їх становленні та розвитку.

Методом економіко-правового аналізу є діалектичний спосіб дослідження господарських процесів в їх становленні та розвитку відповідно до чинних правових і нормативних вимог.

Діалектичність підходу до дослідження господарських процесів заключається у тому, що всі вони розглядаються в становленні та розвитку. Їм властиві переходи кількості у якість, боротьба протилежностей, відмирання старого та поява нового, більш прогресивного і інші. Тобто методи і прийоми діалектики знаходять своє застосування в дослідженні окремих господарських процесів, господарської діяльності в цілому на усіх рівнях управління.

Характерними особливостями методу, як економічного так і економіко-правового аналізу являються: використання системи показників, які всебічно характеризують господарський процес; дослідження причин зміни тих чи інших показників діяльності господарюючого суб’єкту; встановлення основних причин (факторів), які суттєво впливають на економічний показник; виявлення та вимірювання взаємозв’язку і взаємозалежності між окремими показниками, які визначаються як об’єктивними умовами розвитку, так і відхиленнями від правових та нормативних вимог господарських процесів.

Розглядаючи характерні особливості методу економіко-правового аналізу слід відмітити що:

• система показників формується, як у залежності від цілей і задач аналізу, так і визначається під час проведення аналізу;

• вивчення причин змін економічних показників пов’язано з тим, що економічні явища обумовлені причинним зв’язком і причинною залежністю, які необхідно визначити, так як на господарську діяльність підприємства, навіть на окремий його показник, можуть впливати багато різних причин (факторів);

• виявлення та вивчення усіх факторів складно і не завжди у цьому є практична доцільність. Задача полягає у тому, щоб встановити найбільш суттєві причини, які у значній мірі визначають вплив на той чи інший економічний показник;

• виявлення та вимірювання взаємозв’язку і взаємозалежності між окремими показниками, які визначаються об’єктивними умовами виробництва і обігу товарів, потребує, щоб окремий економічний показник розглядався не ізольовано від інших, а в їх взаємозв’язку, так як всі економічні показники пов’язані між собою, кожний із них залежить від іншого і має своє значення. Виключення певного показника (фактора) чи порушення послідовності досліджень факторів робить аналіз економічно неправомірним, а висновки аудиту недостовірними.

При дослідженні впливу окремих показників (факторів) найбільш поширеним методичним прийомом являється визначення ступеню впливу конкретного фактору на діяльність підприємства при умові, що інші фактори залишаються без змін.

1.5. Класифікація методів економіко-правового аналізу

В процесі економіко-правового аналізу, аналітичної обробки економічної інформації застосовуються різні способи, прийоми та методи.

Способи, прийоми та методи економіко-правового аналізу можна умовно розподілити на таки групи: традиційні; математичні; спеціальні методи, які використовуються у роботі правоохоронних органів.

Традиційні методи – це способи і прийоми економічного аналізу, які знаходили застосування з моменту виникнення економічного аналізу.

До основних традиційних способів і прийомів економічного аналізу можна віднести використання абсолютних, відносних та середніх величин; використання методів порівняння та групування, індексного методу, методу ланцюгових підставок, балансового методу та інші.

Аналіз тих чи інших показників економічних явищ і процесів починається із використання абсолютних величин (обсягу виробництва в грошовому або натуральному вимірнику, обсягу товарообігу, суми основних засобів, виробничих запасів, суми валового доходу та прибутку та ін.). Без застосування абсолютних величин в аналізі, як і в бухгалтерському обліку та статистиці неможливо обходитися.

Абсолютні величини характеризують стан признака явища чи процесу за відповідний час, або за відповідний період.

Абсолютні величини бувають індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні абсолютні величини – це показники, які відтворюють розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності, що вивчається (виробітка одного робітника, вартість одного верстата, потужність одного двигуна та ін.).

Сумарні абсолютні величини – це показники, які можна одержати як суму кількості одиниць сукупності, що вивчається, або значень усіх одиниць відповідної сукупності (загальний обсяг виробленої продукції на підприємстві, виробнича потужність підприємства, вартість основних виробничих фондів та інші.).

Якщо у бухгалтерському обліку абсолютні величини використовуються як основні вимірники, то в економічному та в економіко-правовому аналізі вони використовуються в значній мірі як база для розрахунків середніх і відносних величин.

Відносна величина – це показник, який характеризує кількісне співвідношення двох абсолютних величин, що порівнюються.

Величина, яка є основою для порівняння називається базисним показником, а величина до якої відноситься показник називається базою порівняння.

Відносні величини можуть бути виражені у коефіцієнтах, якщо база порівняння дорівнює 1, або у процентах, якщо база порівняння дорівнює 100, у промілях (‰), якщо база порівняння дорівнює 1000.

У залежності від змісту та значення відносні величини поділяються на: відносні величини виконання бізнес-плану (або планового рівня); відносна величина динаміки; відносна величина структури; відносна величина координації; відносна величина порівняння; відносна величина інтенсивності та інші.

Визначення цих відносних величин не складне і розглядається в курсах статистики.

Розрахунки деяких із відносних величин розглянемо нижче.

Відносна величина динаміки характеризує зміну показника у часі:

1. Порівняння послідуючого показника з попереднім дозволяє отримати відносну величину динаміки з перемінною базою, тобто ланцюгові показники.

Розраховуються вони як співвідношення значень послідуючого і попереднього показників динамічного ряду, помноженого на 100% за формулою:

Іл =

Ап+1 Ап

х 100%

(1.1)

де: Іл – відносна величина показника динамічного ряду зі змінною базою;

Ап+1 – абсолютне значення послідуючого показника динамічного ряду;

Ап – абсолютне значення попереднього показника динамічного ряду.

Наприклад. Обсяг реалізованої продукції на підприємстві «В» за ряд років наведено у таблиці 1.1. Необхідно визначити, як змінюються наведені показники відносно попереднього року (ланцюговий показник).

Таблиця 1.1.

Динаміка обсягу реалізованої продукції на підприємстві «В» та їх відносні показники з перемінною базою

Показники	Роки
	1	2	3	4	5
1. Обсяг реалізованої продукції (тис. грн.)	235	268	299	306	318
2. Відносна величина обсягу реалізованої продукції з перемінною базою (ланцюговий показник), %	100	114	111,6	102,3	103,9

Згідно формули 2.1 відносна величина обсягу реалізованої продукції у послідуючому році у порівнянні з попереднім складе:

- для 2 року	Іл2 =	268 235	х 100% = 114%
- для 3 року	Іл3 =	299 268	х 100% = 111,6%
- і т.д.

Відносна величина динаміки зі змінною базою (ланцюговий показник) показує, як змінюється значення наступного показника відносно попереднього.

Дані табл. 2.1 свідчать, що у другому році обсяг реалізованої продукції, у порівнянні з першим, зріс на 114%; у третьому році, у порівнянні з другим, значення цього показника склало 111,6%. Зріс обсяг реалізованої продукції на 102,3% у четвертому році, відповідно значення третього року; у п’ятому році темп росту реалізованої продукції відносно його значення у четвертому році склав 103,9% . Ці дані свідчать про те, що у 2 і 3 роках темпи росту обсягу реалізованої продукції і відносно до їх значення у попередніх роках були більш високими ніж таких же показників у 4 і 5 роках.

2. Порівняння кожного наступного показника динамічного ряду із початковим (або середнім за ряд років) дозволяє отримати відносну величину динаміки із постійною базою. Цей показник розраховується, як співвідношення послідуючого показника динамічного ряду і його початкового значення (або іншого показника, що прийнято за базу порівняння), помноженого на 100%.

Показник відносної величини динаміки із постійною базою (Іб) розраховується, як:

Іб =

Ап+1 Апб

х 100%

(1.2)

де: Іб – відносна величина показника динамічного ряду з постійною базою;

Апб – абсолютне значення показника, який приймається за базу порівняння.

Наприклад. Обсяг реалізованої продукції на підприємстві «В» за ряд років наведено у таблиці 1.2. Необхідно визначити, як зміняться величини цього показника відносно його значення у першому році, який прийнято за базу порівняння.

Так, відносна величина обсягу реалізованої продукції відповідно значення першого року динамічного ряду складе:

- для другого року	Іб2 =	235 198	х 100% = 118,6%
- для третього року	Іб3 =	248 198	х 100% = 125,3%
- і т.д.

Таблиця 1.2.

Динаміка обсягу реалізованої продукції на підприємстві «В» та їх відносні показники відповідно показника першого року

(постійної бази)

Показники	Роки
	1	2	3	4	5
1. Обсяг реалізованої продукції (тис. грн.)	198	235	248	267	274
2. Відносна величина обсягу реалізованої продукції відповідно значення цього показника у першому році динамічного ряду (%)	100	118,6	125,3	134,8	138,4

Розраховані показники свідчать про те, що темп росту обсягу реалізованої продукції на підприємстві у другому, третьому, четвертому та п’ятому роках порівняно з показником першого року динамічного ряду склав відповідно: 118,6%, 125,3%, 134,8%, 138,4%, тобто спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягу реалізованої продукції за ці роки.

Відносна величина структури – характеризує склад сукупності, яка вивчається і показує яку питому вагу у загальному показнику складає кожна його частина. Цей показник визначається як співвідношення частки цілого і його загальної величини, помноженого на 100%. У статистиці дані відносні величини називаються питомою вагою.

Відносна величина структури визначається за формулою:

Вс =

Ач Ац

х 100%

(1.3)

де: Вс – відносна величина структури;

Ач – абсолютне значення частки цілого показника;

Ац – абсолютне значення цілого показника.

Наприклад. В державі за рік зареєстровано 617,3 тис. випадків злочинів (дані табл. 1.3. умовні). Необхідно визначити відносні величини структури скоєних злочинів.

Таблиця 1.3.

Види злочинів та їх структура в державі за рік (дані умовні)

Види злочинів	Злочини
	Тисяч випадків	У % до загальної кількості
1. Розкрадання державного або колективного майна	130,4	21,1
2. Злочини, які скоєні проти приватної власності громадян	253,4	41,0
3. Грабежі та розбої	32,5	5,3
4. Наймані вбивства	4,9	0,8
5. Зґвалтування	1,8	0,3
6. Інші злочини	194,3	31,5
Усього	617,3	100

Розраховані дані свідчать про те, що найбільшу питому вагу серед випадків злочинів, які зареєстровано за рік в державі займають злочини, що скоєні проти приватної власності громадян і становлять 41%. Частка злочинів, що пов’язана із розкраданням державного або колективного майна за цей час склала більш як 21% від загальної кількості злочинів, які зареєстровано за рік.

Поряд із розглянутими відносними величинами визначаються і використовуються у економіко-правовому аналізі та аудиті такі відносні величини, як:

• відносні величини координації;

• відносні величини інтенсивності;

• середні величини (середня арифметична, середня гармонічна, середня геометрична);

• розподільчі середні (мода, медіана).

Ряди динаміки.

Аналіз розглядає усі явища і процеси безпосередньо у їх розвитку.

Для характеристики розвитку того чи іншого процесу чи явища складаються динамічні ряди.

Рядом динаміки називається ряд статистичних даних (або іншої інформації), який характеризує зміну показника у часі.

Ряди динаміки можуть бути виражені у вигляді абсолютних, відносних та середніх величин. Для вивчення особливостей розвитку того чи іншого процесу (явища) у динаміці використовується система аналітичних показників, у тому числі:

• абсолютний приріст (зниження);

• темп росту (зниження);

• темп приросту (зниження);

• абсолютне значення 1% приросту.

Всі ці показники можуть бути розраховані у динаміці, як зі змінною, так і з постійною базами (ф 1.1., 1.2.).

1. Абсолютний приріст (зниження) - ∆П визначається за формулами:

∆Пл =	Ап+1 – Ап;	(1.4);
∆Пб =	Ап+1 – Апб;	(1.5);

де: ∆Пл – абсолютне значення приросту показника у наступному періоді порівняно з попереднім;

Ап+1 – абсолютне значення наступного показника;

Ап – абсолютне значення попереднього показника;

Аб – абсолютне значення базисного показника;

∆Пб – абсолютне значення приросту показника у наступному періоді відносно базисного.

2. Темп росту (зниження) – (Тр) визначається за формулами:

Трл =	Ап+1 Ап	х 100%;	(1.6)
Трб =	Ап+1 Апб	х 100%;	(1.7)

де: Тр _л – темп росту показника у наступному періоді порівняно з попереднім (ланцюговий);

Тр_б – темп росту показника наступному періоді відносно базисного (базисний).

3. Темп приросту (зниження) – (Тпр) визначається за формулами:

Тпрл =	Трл – 100%	(1.8)
Тпрб =	Трб – 100%	(1.9)

де: Тпр_л – темп приросту зі змінною базою - ланцюговий.

Тпр_б – темп приросту з постійною базою - базисний.

4. Абсолютне значення 1% приросту визначається за формулами:

Апрл =	∆Пл Тпрл	(1.10)
Апрб =	∆Пб Тпрб	(1.11)

де: Апр_л – абсолютне значення 1% приросту зі змінно базою – ланцюговий;

Апр_б – темп приросту з постійною базою – базисний.

Наприклад. За даними динаміки прибутку на підприємстві «А» визначити: абсолютний приріст, темп росту, темп приросту, абсолютне значення 1% приросту (ланцюгові та базисні).

Таблиця 1.4.

Динаміка змін прибутку підприємства «А»

Показники	Одиниці виміру	Роки
		1	2	3	4	5
Абсолютне значення	тис. грн.	705	732	769	797	823
1. Абсолютний приріст ∆П
ланцюговий (∆Пл)	тис. грн.	-	27	37	28	26
базисний (∆Пб)	тис. грн.	-	27	64	92	118
2. Темп росту (Тр)	%
ланцюговий (Трл)	%	-	103,8	105,1	103,6	103,3
базисний (Трб)	%	-	103,8	109,1	113,0	116,7
3. Темп приросту (Тпр)	%
ланцюговий (Тпрл)	%	-	3,8	5,1	3,6	3,3
базисний (Тпрб)	%	-	3,8	9,1	13,0	16,7
4. Абсолютне значення 1% приросту (Апр)	грн.
ланцюговий (Апрл)	грн.	-	7105	7255	7500	9700
базисний (Апрб)	грн.	-	7105	7033	7077	7065

Аналіз даних таблиці 1.4. свідчить про те, що абсолютний приріст прибутку на підприємстві “А” у другому році у порівнянні з першим роком зріс на 27 тис. грн., тобто темп росту прибутку за цей час склав 103,8%; у третьому році у порівнянні з другим прибуток зріс на 37 тис. грн., або на 105,1%; у четвертому році у порівнянні з третім роком прибуток збільшився на 28 тис. грн. або на 103,6%; у п’ятому році у порівнянні з четвертим роком прибуток збільшився на 26 тис. грн. або темп росту склав 103,3%. Відносні величини динаміки (ланцюгові) прибутку по підприємству, свідчать про те, що темп росту прибутку (ланцюговий) починаючи з четвертого року зменшується (відповідно: у третьому – 105,1%; у четвертому – 103,6%; у п’ятому – 103,3%), тобто - 5,1%; 3,6%; 3,3%.

Аналіз абсолютних і відносних показників динаміки прибутку , які наведені у таблиці 1.4. свідчить про те, що порівняно з базою (перший рік) підприємство має стійку тенденцію росту: 103,8%; 109,1%; 113,0%; 116,7%.

Індекс – це показник, який характеризує зміну певної величини чи явища у часі. Індекси надають можливість порівнювати незрівнянні величини, оцінювати вплив окремих факторів на зміну складного явища (процесу) або узагальнюючого показника.

Індекс – відносний показник, який не підлягає складанню.

Індекси бувають індивідуальні, агрегатні та загальні.

Індивідуальний індекс, наприклад, ціни (і) – визначається як співвідношення двох величин, які характеризують рівень явища (процесу), що вивчається у часі, чи просторі, тобто протягом двох порівняльних періодів за формулою:

ір =

А1 А0

(1.8)

де: і_р – індивідуальний індекс ціни.

А₁ і А₀ – абсолютне значення показника відповідно: у звітному і базисному періодах.

Загальний індекс ціни (Ір) – показує співвідношення сукупності явищ (процесів), яка складається із різнорідних, безпосередньо незрівнянних величин. Чисельник та знаменник загального індексу являє собою суму добутків рівнів явищ, які вивчаються. Загальний індекс ціни визначається за формулою:

Ір =	Σр1 q1	;	(1.9)
	Σp0 q0

де: p₀, p₁–ціна однієї одиниці сукупності, яка вивчається у базисному і звітному періодах відповідно;

q₀, q₁ – кількість виробленої продукції у натуральних величинах, відповідно: у базисному і звітному періодах.

Агрегований індекс ціни.

Індивідуальний індекс фізичного обсягу (кількості) (і_q) – визначається як співвідношення двох величин, які характеризують кількість виробленої (реалізованої) продукції за два порівняльні періоди за формулою:

іq =	q1		(1.10)
	q0

де: q₁, q₀ – відповідно: абсолютне значення кількості виробленої (реалізованої) продукції у звітному та базисному періодах.

Загальний (агрегатний) індекс кількості (Іg) – визначається як співвідношення суми добутків рівнів явищ, що вивчаються за формулою:

Іq =	Σq1 р0		(1.11)
	Σg0 p0

За допомогою агрегатного індексу надається можливість вирішити класичну задачу, тобто визначити вплив на обсяг реалізованої продукції фактора кількості та фактора ціни.

Для цього використовується наступна формула

Σq1 р0 - Σg0 p0 = (Σq1 р0 - Σg0 p0) + (Σq1 p1 – Σq1 p0)

(1.12)

Наприклад. Згідно даних ТОВ “М” про ціну та обсяг (кількість) реалізованої продукції у вересні та жовтні поточного року визначимо індивідуальні та загальні індекси ціни і кількості реалізованої продукції.

Таблиця 1.5.

Ціна та кількість реалізованої продукції по ТОВ «М» за вересень та жовтень звітного року

Види продукції	Місяці
	вересень		жовтень
	Ціна одного виробу, тис. грн.	Кількість, тон	Ціна одного виробу, тис. грн.	Кількість, тон
	р0	g0	p1	q1
А	2,6	141	2,2	160
Б	5,5	52	5,0	75
В	15,0	31	16,0	28

1. Визначення індивідуальних та загального індексу ціни реалізованої продукції.

1. Визначення індивідуальних індексів ціни, згідно формули 1.8

ірА =	р1	=	2,2	= 0,846, або 0,846 х 100% = 84,6%;
	р0		2,6

ірБ =	р1	=	5,0	= 0,909, або 0,909 х 100% = 90,9%;
	р0		5,5

ірВ =	р1	=	16,0	= 1,067, або 1,067 х 100% = 106,7%;
	р0		15,0

2. Визначення загального індексу ціни, згідно формули 1.9

Ір =

2,2 х 160 + 5,0 х 75 + 16 х 28 2,6 х 160 + 5,5 х 75 + 15 х 28

=

1175,0 1248,5

= 0,942 х 100% = 94,2%

2. Визначення індивідуальних та загального індексу кількості реалізованої продукції.

2.1. Визначення індивідуальних індексів кількості реалізованої продукції, згідно формули 1.10

іqА =	q1	=	160	= 1,134 х 100% = 113,4%;
	q0		141

іqБ =	q1	=	75	= 1,442 х 100% = 144,2%;
	q0		52

іqВ =	g1	=	28	= 0,903 х 100% = 90,3%
	g0		31

2.2. Визначення загального (агрегатного) індексу кількості, згідно формули 1.11

Іg =

160 х 2,6 + 75 х 5,5 + 28 х 15 141 х 2,6 + 52 х 5,5 + 31 х 15

= 1,133 х 100% = 113,3%

Аналіз розрахованих індивідуальних та загальних індексів ціни та кількості реалізованої продукції ТОВ «М» у жовтні порівняно з вереснем свідчить про те, що ціна на продукцію «А», «Б» знизилась, індивідуальні індекси на ці види продукції склали відповідно: 84,6% і 90,9%, ціна на продукцію «В» збільшилась і склала у жовтні місяці 106,7% порівняно із вереснем. Загальний індекс ціни по всім видам продукції за цей час склав 94,2%, тобто ціна на реалізовану продукцію знизилась на 5,8% (100% - 94,2%).

Зниження ціни на продукцію «А» і «Б» сприяло збільшенню кількості їх реалізації, відповідно на 113,5 та 144,2%, а підвищення ціни на продукцію «В» призвело до зменшення кількості її реалізації (індекс кількості реалізації продукції “В” склав за період дослідження 90,3%).

Загальний індекс кількості реалізованої продукції у жовтні порівняно з вереснем збільшився і склав 113,3%. Тобто, можна зробити загальний висновок, що зниження ціни на окремі види реалізованої продукції сприяло збільшенню кількості її реалізації.

Згідно формули 1.12 визначимо вплив факторів ціни та кількості на обсяг реалізації продукції на основі даних табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Дані про ціну, кількість та обсяг реалізованої продукції

Квартал	Реалізовано двигунів, штук		Ціна одного двигуна, грн.		Обсяг реалізованої продукції, грн.
	період		період		період
	базисний	звітний	базисний	звітний	базисний	звітний
	q0	q1	p0	p1	Σq0p0	Σq1p1
І	25	27	270	305	6750	8235
ІІ	28	30	278	315	7784	9450
ІІІ	32	35	280	290	8960	10150
Всього	85	92	--	--	23494	27835

Послідовність розрахунків:

1. Визначається загальне відхилення обсягу реалізованої продукції у звітному періоді відносно базисного:

Σq₁p₁ - Σq₀p₀ = 27835_грн. – 23494_грн. = 4341_грн.

2. Визначається обсяг реалізованої продукції у звітному періоді за цінами базисного періоду.

Σq₁p₀ = 25 х 305 + 28 х 315 + 32 х 290 = 25725_грн.

3. Визначається вплив кількості на обсяг реалізованої продукції.

Σq₁p₁ – Σq₁p₀ = 25725 – 23494 = 2231_грн.

4. Визначається вплив ціни на обсяг реалізованої продукції.

Σq₁p₁ – Σq₁p₀ = 27835_грн. – 25725_грн. = 2110_грн.

Перевірка: 4341_грн. = 2231_грн. + 2110_грн.

Аналіз розрахованих даних свідчить, що збільшення обсягу реалізованої продукції у звітному році, порівняно із базовим на 4341 грн. - забезпечено на 2231 грн. або на 51,4% за рахунок фактору кількості реалізованої продукції і на 2110 грн. або на 48,6% за рахунок фактору ціни.

Метод ланцюгових підстановок.

Метод ланцюгових підставок використовується для визначення впливу окремих факторів на відповідний сукупний показник. Цей метод застосовується у тому випадку, коли залежність між показниками, які вивчаються мають суворо функціональний характер, тобто мають пряму чи обернено пропорційну залежність.

Сукупність методу ланцюгових підставок полягає в послідовній заміні планової (чи іншої) величини одного із складових показника фактичною його величиною, усі інші складові величини показника вважаються незмінними. Ступень впливу того чи іншого показника визначається послідовним відніманням:

• від другого розрахунку віднімається перший;

• від третього розрахунку – другий; і т.д.

Число розрахунків повинно бути на одиницю більше, ніж число показників розрахункової формули.

При визначенні двох факторів робиться три розрахунки, при визначенні трьох факторів – чотири розрахунки і т.д.

Наприклад, необхідно визначити вплив трудових факторів на обсяг виробленої продукції.

Залежність обсягу виробленої продукції від трудових показників (факторів) математично можна формалізувати слідуючим чином:

V = Чср. х Тд. х tг х вг·

(1.13)

де: V – обсяг виробленої продукції підприємством за рік, тис. грн.;

Ч_ср. – середньосписочна чисельність робітників, чол.;

Т_д. - середнє число днів, які відпрацював один робітник за рік, дн.;

t_г – середнє число годин, які відпрацював один робітник за рік, час.;

в_г – середня виробітка продукції одним робітником за одну годину, грн.

Тобто, обсяг виробленої продукції дорівнює добутку перерахованих показників. Для вивчення впливу кожного із них необхідно зробити п’ять розрахунків.

Вихідні дані для розрахунків наведені у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7.

Планові та фактичні дані про обсяг виробленої продукції та трудові показники підприємства «Т» за рік

№	Показники	Умовні познач.	План	Факт
1	Обсяг виробленої продукції за рік. тис. грн.	V	2803,8	3155,2
2	Середньосписочна чисельність робітників, чол.	Чср.	900	1000
3	Середнє число днів відпрацьованих одним робітником за рік, днів	Тд.	301	290
4	Середнє число годин відпрацьованих одним робітником за рік, год.	tг.	6,9	6,8
5	Середня виробітка продукції одним робітником за 1 годину, грн.	вг.	1,5	1,6

Фактично обсяг виробленої продукції у порівнянні з планом збільшився на 351,4 тис. грн. (3155,2 – 2803,8).

Для визначення впливу різних трудових факторів на збільшення обсягу виробленої продукції необхідно виконати слідуючи розрахунки.

Перший:

Всі показники планові:

V₁ = 900 х 301 х 6,9 х 1,5 = 2803,8 тис. грн.

Другий:

Середньосписочна чисельність робітників фактична, всі інші показники планові.

V₂ = 1000 х 301 х 6,9 х 1,5 = 3115,4 тис. грн.

Третій:

Чисельність робітників та число відпрацьованих ними днів за рік – фактичні, інші показники – планові.

V₃ = 1000 х 290 х 6,9 х 1,5 = 3001,5 тис. грн.

Четвертий:

Чисельність робітників, число відпрацьованих днів і годин – фактичні. Інші показники – планові.

V₄ = 1000 х 290 х 6,8 х 1,5 = 2958,0 тис. грн.

П’ятий:

V₅ = 1000 х 290 х 6,8 х 1,6 = 3155,2 тис. грн.

Відхилення фактичного обсягу виробленої продукції від планового показника за рахунок різних факторів складе:

1. За рахунок збільшення кількості робітників:

V₂ – V₁ = 3115,4 – 2803,8 = 311,6 тис. грн.

2. За рахунок зменшення числа відпрацьованих днів:

V₃ – V₂ = 3001,5 – 3115,4 = - 113,9 тис. грн.

3. За рахунок зменшення середньої тривалості робочого дня:

V₄ – V₃ = 2958,0 – 3001,5 = - 43,5 тис. грн.

4. За рахунок збільшення середньогодинної виробки робітниками:

V₅ – V₄ = 3155,2 – 2958,0 = 197,2 тис. грн.

Перевірка:

351,4_{тис.грн.} = 311,6 + (- 113,9) + (- 43,5) + 197,2

Таким чином, виконані розрахунки свідчать про те, що два фактори (збільшення чисельності робітників і підвищення середньогодинної виробітки) сприяли збільшенню фактичного випуску продукції порівняно із планом на 508,8 тис. грн. За рахунок інших факторів (зменшення числа відпрацьованих днів, зменшення середньої тривалості робочого дня) обсяг виробленої продукції зменшився на 157,8 тис. грн.

Більш глибокий аналіз свідчить про те, що на підприємстві цілодобові та внутрізмінні простої перевищили планові показники. Якщо б цього не було на підприємстві за рахунок цих факторів обсяг виробленої продукції зріс би на 157,8 тис. грн.

При використанні методу ланцюгових підставок важливо забезпечити сувору послідовність підстановок, так як її довільна зміна може привести до невірних результатів. У практиці аналізу в першу чергу виявляється вплив кількісних показників, а потім – якісних.

Метод групувань – є невід’ємною частиною економіко-правового аналізу. Метод групувань дозволяє вивчити економічні процеси у їх взаємозв’язку і взаємозалежності, виявити вплив найбільш суттєвих факторів, виявити закономірності і тенденції, які властиві цим процесам.

Групування передбачає відповідну класифікацію економічних процесів, а також причин і факторів, які їх обумовлюють. На основі групувальних таблиць проводиться економічний аналіз, встановлюється причинний зв’язок, взаємозалежність та взаємообумовленість різних факторів.

Типологічні, структурні та аналітичні групування можуть бути використані для об’єктів, які мають кількісно однорідні сукупності.

При побудові аналітичних групувань із двох взаємопов’язаних показників – один розглядяться як фактор, другий – як результат впливу першого. Групувальні таблиці будуються як за одним, так і за декількома ознаками.

Балансовий метод – використовується у тому випадку, коли є сувора функціональна залежність окремих показників. Цей метод широко використовується у бухгалтерському обліку, статистиці.

Слово «баланс» означає рівність і рівновагу.

Баланс є основним документом підприємства різних форм власності. У балансі знаходять відображення засоби, які має підприємство, тобто у бухгалтерському балансі на основі групування відображаються господарські засоби за складом і розміщеннням та джерелами їх формування у грошовій оцінці на дату складання балансу.

Баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці.

Ліва частина, актив – свідчить про склад і розміщення активів підприємства;

Права частина, пасив – відображає джерела формування та цільове призначення активів підприємства.

Сума активу дорівнює сумі пасиву, так як наявність коштів повинна відповідати наявності джерел їх формування.

В економіко-правовому аналізі та аудиті поряд із бухгалтерським балансом широко застосовується товарний баланс.

Формула товарного балансу слідуюча:

N3І + Nн = Np + Nв + N3ІІ

(1.14)

де: N₃^І – запаси товарів на початок звітного періоду;

N^н – надходження товарів за звітний період;

N^p – реалізація товарів у звітному періоді;

N^в – інше вибуття (природне вибуття) товарів у звітному періоді;

N₃^ІІ – запаси товарів на кінець звітного періоду.

Кожну із величин можна записати, як алгебраїчну суму усіх інших:

1. Запаси на початок звітного періоду:

N₃^І = N^p + N^в + N₃^ІІ - N^н

2. Реалізація товарів:

N^p = N₃^І + N^н - N^в - N₃^ІІ

3. Надходження товарів:

N^н = N^p + N^в - N₃^І - N₃^ІІ

4. Інше вибуття товарів:

N^в = N₃^І + N^н + N^p - N₃^ІІ

5. Запаси товарів на кінець періоду:

N₃^ІІ = N₃^І + N^н - N^в - N^p

На основі товарного балансу і за допомогою методу ланцюгових підставок можна виявити вплив кожного алгебраїчного показника на сукупний показник.

Спосіб різниць – використовується для визначення різниць між окремими однорідними показниками. Цей спосіб знаходить широке застосування в економічному аналізі, бухгалтерському обліку, статистиці, фінансовому аналізі та аудиті.

При використанні способу різниць необхідно особливу увагу наділяти знакам та їх економічному змісту.

Графічний метод. Даний метод пов’язаний з геометричним відображенням функціональної залежності за допомогою ліній на площині.

Графіки використовуються для визначення функцій за відповідними значеннями аргументів з метою наочного відображення функціональних залежностей.

У економіко-правовому аналізі використовуються усі види графічного зображення:

• діаграми порівняння; діаграми часових рядів; криві розподілу; графіки кореляційного поля; статистичні картограми та інші.

Математичні методи – використовуються для аналізу і визначення тісноти зв’язку між окремими показниками, які знаходяться в імовірній залежності, як між двома кількісними ознаками (парна кореляція), так і багатьма величинами (багато кореляційна модель), а також такі методи, як: метод регресивного аналізу, симплексний метод, метод теорії ігор, метод масового обслуговування, метод теорії графів та інші.

Вказані методи можуть бути використані в економіко-правовому аналізі при наявності у фахівців спеціальної математичної підготовки, або спеціально розроблених для персональних комп’ютерів відповідних тематичних програм.

6. Спеціальні прийоми та методи, які використовуються у роботі правоохоронних органів

Спеціальні прийоми та методи аналізу, які використовуються у роботі правоохоронних органів.

При проведенні економіко-правового аналізу та аудиту поряд із загальнонауковими та специфічними методами використовуються також спеціальні прийоми і методи, які дозволяють виявити порушення, недоліки і застосовуються у практичній роботі правоохоронних органів. До таких методів відносяться: метод сполучених зіставлень; метод спеціальних розрахункових показників; метод стереотипів; метод коригуючих показників.

Метод сполучених зіставлень – призначається для виявлення ознак таких зловживань, котрі проявляються у вигляді порушень економічного зв’язку між сполученими показниками. Такі протиріччя можуть бути виявлені, наприклад, у зміні слідуючих пар показників:

• спожиті сировина і матеріали та випуск готової продукції;

• трудомісткість витрат на виробництво продукції і фактичний її випуск;

• споживання електроенергії на технологічні потреби та обсяг виробництва;

• обсяг виробленої і реалізованої продукції, її рентабельність та прибуток, який відображено у фінансовій звітності.

Для встановлення і обґрунтування висновків про протиріччя відповідних пар економічних показників, які можуть зацікавити правоохоронні органи , необхідно використати методи документального і фактичного аналізу.

Метод спеціальних розрахункових показників – базується на принципах не протиріччя системи економічних показників.

Застосування цього методу визначається наявністю таких умов:

• виділення у системі звітності такого економічного показника, котрий змінюється під впливом події, злочину;

• наявність реальної можливості розрахувати значення визначеного показника без впливу заподіяного збитку.

У практичній роботі правоохоронних органів використовуються слідуючи групи спеціальних розрахункових показників:

• розрахункові показники збитків;

• розрахункові показники вигаданої діяльності.

Розрахункові показники збитків застосовуються для визначення суми майнового та фінансового збитку, який заподіяно замаскованими крадіжками. Об’єктами дослідження обираються такі показники, на які впливають незначна кількість факторів і які не пов’язані безпосередньо із злочином (собівартість окремих видів продукції, послуг, валовий дохід комерційних, торгових організацій).

Дослідження проводиться таким чином:

1. На основі норм і витрат визначається можлива собівартість одиниці продукції за звітний період. Основними документами для аналізу є дані бухгалтерського обліку, у яких відображаються такі показники, як нарахована заробітна плата, вартість витраченої сировини і матеріалів відповідно норм і розцінок (на одиницю виробів), а також дані про величину накладних витрат.

2. Визначається розрахункова кількість реалізованої продукції, як відношення обсягу проданої вартості виробів і розрахованої собівартості одиниці виробу, помноженої на розраховану кількість реалізованої продукції.

3. Визначається розрахунковий показник собівартості реалізованої продукції (розрахована собівартість одиниці виробу помножена на розрахункову кількість реалізованої продукції).

4. Розрахована собівартість реалізованої продукції зіставляється із звітними даними. За допомогою цього методу можуть бути виявлені факти перевищення фактичної собівартості над розрахунковою, що дає змогу визначити суму збитків, які причинено злочинними діями.

Розрахунковий показник вигаданої діяльності – полягає у тому, що на основі технічних характеристик, норм, нормативів, паспортних даних на основні фонди розраховується максимальний показник виконаних робіт, який зіставляється із звітними даними (наприклад, на промислових підприємствах виходячи із виробничих потужностей підприємства, на транспорті – розраховується максимальний обсяг перевезень і т.д.).

Метод стереотипів – базується на закономірності криміналістичних зв’язків, які відображаються в системі економічних показників. Метод стереотипів передбачає різні часткові прийоми для визначення способу злочинності.

Загальна схема розробки часткових прийомів стереотипів може бути наведена таким чином:

1. На основі матеріалів кримінальних справ чи іншої інформації вивчається характеристика способів злочинів, прийомів їх приховування, аналізується їх вплив на зміну економічних показників.

2. Для дослідження відбираються конкретні економічні показники.

3. Розробляються параметри стереотипів та їх шукані характеристики.

4. Визначається перелік вихідної інформації, яка необхідна для проведення досліджень (наприклад, стереотип крадіжок у роздрібній торгівлі шляхом оформлення безтоварних видаткових документів). В його основу покладена закономірність зв’язку зміни величини показника товарних запасів з періодичністю проведення інвентаризації. Цей зв’язок проявляється у тому, що обсяг товарних запасів різко зменшується у дні проведення інвентаризацій і збільшується на дату складання першого звіту після інвентаризації, що пояснюється, як правило, оформленням безтоварних видаткових накладних на внутрішню переробку товарів з метою приховування недостачі, яка з’явилася внаслідок крадіжок.

Основною інформацією, яка аналізується є товарні звіти, матеріали інвентаризації, дані про випуск продукції.

Метод коригуючих показників – призначається для пошуку кримінальних зв’язків об’єкта, який вивчається з навколишнім середовищем, тобто заключається в порівнянні економічних показників з окремими факторами середовища функціонування цього об’єкту. (Залучення інвестицій та їх використання, фінансово-кредитні взаємовідносини тощо).

Розглянуті прийоми та методи показують, що основу кожного різновиду того чи іншого методу складають ситуаційні признаки, які проявляються в системах економічної інформації. В якості ознак розкрадань розглядаються суворо певні реакції, наявність або відсутність котрих характеризує взаємодію економічної системи з подією злочину.

Розглянута система методів відповідає сучасному рівню виявлення прихованих латентних господарських злочинів.