Настроювання є каскадним меню, що забезпечує доступ до всіх інструментів, що дають можливість змінювати апаратну або програмну конфігурацію системи або установки Windows 98. Меню дає можливість перейти до папки «Панель керування», «Принтери», «Шрифти» і до аркушів властивостей панелі задач.

Пошук – це меню, що забезпечує пошук файлу або папки, а через мережу

– конкретного комп'ютера. Для пошуку імен файлів можна використовувати розширення файлів, час і дату останньої модифікації, розмір, а також уміст файлу як критерії пошуку.

Довідка є пунктом меню, що відкриває довідкову систему Windows 98. Команда Виконати забезпечує швидкий запуск прикладних програм. Команда Завершення роботи дає можливість безпечно виключити ком-

п'ютер без втрати інформації перезавантажити Windows 98 або вийти з мережі (без перезавантаження ОС).

У проміжку між кнопкою «Пуск» і годинник на панелі задач розташовуються кнопки активних об'єктів, тобто об'єктів, завантажених в оперативну па- м'ять (наприклад, відкриті папки, документи і т.п.). Об'єкти, що зберігаються на диску і не завантажені в пам'ять, вважаються неактивними. На кнопці відображається ім'я об'єкта (так на рис 3.3 активним є програма Adobe Photoshop).

Наприклад, якщо додаток працює з документом, то на цій кнопці відображається назва файлу, у якому зберігається цей документ. Додаток, з яким працює користувач у сучасний момент, на панелі задач відбиває натиснутою кнопкою. Оскільки на панелі задач знаходяться всі активні об'єкти, одним щигликом миші на відповідній кнопці можна перейти до роботи з поточного об'єкта на іншій.

На панелі задач можуть також розташовуватися значки додатків, що найчастіше використовуються в роботі. Вони упорядковані на панелі інструментів «Швидкий запуск».

Файлова система комп'ютера: імена файлів

Основним інформаційним об'єктом ОС Windows є файл.

Файл – це деякий єдиний обсяг інформації, зв'язаний із загальним ім'ям і місцем розташування на диску

Файли можуть містити текстові документи, числові дані, закодовану табличну і графічну інформацію і т.п.

Оскільки ОС Windows орієнтована на роботу з документами, файли, у яких зберігаються дані, називають документами, а програми, що створюють і обробляють ці документи, – додатками.

Для ідентифікації кожному файлові привласнюється ім'я. Воно складається з двох частин – власного імені і розширення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файлу (додаток, текстовий документ, таблиця, малюнок, проект програми і т.д.). Власне ім'я може складатися з 1-255 символів, а розширення з 0-3 символів. В імені файлу (у власному імені і розширенні), крім букв і цифр, можна також уживати символи: «$», «%», «'», «-»,

28

«пропуск», «@», «~», «!», «(», «)», «{», «}», «^», «#», «&», «+», «;», «=», «[», «]».

Оскільки розширення визначає тип файлу, його ще називають просто типом. Як власне ім'я, так і розширення можуть бути задані користувачем довіль-

но. Наприклад: Текст.txt, Пояснювальна записка.doc, Чисельні методи - Іва-

нов.xls і т.д.

В іменах файлів можна вживати як великі, так і малі літери, їхнього написання запам'ятовується системою, але при порівняннях імен ці символи будуть вважатися однаковими. Це означає, що в одній папці не можна зберігати два різних файли, імена яких розрізняються тільки регістром букв.

Незважаючи на припустиму довільність у визначенні імені файлу, на практиці використовують уніфіковані (загальноприйняті) розширення. Деякі з них приведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Уніфіковані розширення деяких файлів

Уніфікація розширень спрощує роботу з файлами. Щоб почати роботу з деяким документом, досить двічі клацнути по його значку лівою клавішею миші. При цьому Windows аналізує розширення файлу і запускає на виконання необхідний додаток, а потім завантажує в нього обраний документ.

У команді пошуку файлів, а також в інших командах в іменах файлів можуть використовуватися символи «?» і «*». Імена, що містять такі символи, називають шаблонами, або родовими іменами. Вони застосовуються для позначення відразу декількох файлів. Символ «?» у зазначених позиціях допускає наявність у них будь-якого символу, а символ «*» позначає будь-яка кількість символів в імені або розширенні шаблона.

Приклади:

1)для документів План1997.xls, План1998.xls і План1999.xls шаблоном є План199?.xls

2)для документів План1997.xls і План2000.xls шаблоном є План*.xls

3)для документів План2001. xls і План2001.doc шаблоном є План2001.*;

4)для документів План1999.xls, План2000.хls і План2001.doc шаблоном є

План*.*;

5)для усіх вищенаведених файлів шаблоном буде *.*.

29

Файлова система комп'ютера: папки

Складеними елементами ПК як сховища інформації є диски (тверді, гнучкі і компакт-диски). Кожний з них зберігає файли, які можна упорядкувати по визначеній тематиці в папки. Кожна з папок, у свою чергу, може містити файли й інші подпапки. Таким чином, для користувача папка це місце, де зберігаються документи, додатки та інші подпапки, а з погляду ОС – місце на диску, у якому зберігаються імена файлів, зведення про розмір, час останнього відновлення кожного файлу і т.д., таким чином,

Файлова система – сукупність папок і файлів, що зберігаються на зовнішніх носіях ПК.

Кожна папка на диску зображується значком ( ). З погляду ОС Windows кожен диск і комп'ютер у цілому також є папками. Проте, у силу їхньої специфіки, вони позначаються спеціальними значками з зображенням дис-

ка ( ) і комп'ютера ( ).

Папки доцільно створювати тільки на твердих і компакт-дисках, що мають значні ємності пам'яті, і отже, велике кількість файлів.

Розміщення файлів у різних папках дає можливість:

•виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або усі файли з даними);

•виділити усі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, електронним таблицям, текстовому редакторові, підсистемі нарахування заробітної плати і т.д.);

•виділити усі файли кожного користувача, якщо комп'ютер експлуатує трохи користувачів.

Папці привласнюється ім'я. Вимоги до нього такі ж, як і до імені файлу. Як правило, розширення не використовується (наприклад, Особисті листи, Мої документи).

На кожнім диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші подпапки. Кожна папка, крім подпапок, може містити ще і файли. Так виходить ієрархічна деревоподібна структура папок на диску. Приклад деревоподібної файлової структури диска С: показаний на рис. 3.5.

30

С:

command.com

autoexec.bat

config.sys Program Files

Microsoft Office

Clipart

Office

Queries

Шаблони

Adobe

Acrobat Acrobat Distiller

VB

Vb6.exe

Readme.hlp

Рис. 3.5 Деревоподібна файлова структура диска С:

У кореневій папці диска С: зберігаються три файли: command.com, autoexec.bat, config.sys, а також одна папка Program Files, у якій утримуються три папки: Microsoft Office, Adobe і VB. У кожній з них є свої файли і папки.

Файлова система комп'ютера: повне ім'я файлу

При деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файлу необхідно вказати його місце розташування – ланцюжок підлеглих папок. Такий ланцюжок називається шляхом, або маршрутом. При цьому імена підпапок розділяються символом «\». Останній записується після імені дисководу, а також перед ім'ям файлу.

Таким чином, повне ім'я файлу задається наступними елементами:

•ім'ям дисководу1 ;

•маршрутом (ланцюжком імен папок, у якому кожна наступна є підпапкою попередньої);

•ім'ям файлу, яким завершується ланцюжок (файл повинний знаходитися в останній згаданій папці).

Повне ім'я файлу має такий формат:

[дисковод:] [\шлях\] ім'я файлу

Елементи повного імені файлу, що утримуються в прямих дужках, можуть бути відсутніми (наприклад, якщо файл знаходиться на поточному диску або в поточній папці).

1 Английскими буквами А:, В: обозначаются дисководы для гибких дисков, буквами С: и т.д. – жесткие диски.

31