80.Загальні та спеціальні здібності.

загальні здібності, які включають ті, якими визначаються успіхи людини в видах основної діяльності;

спеціальні здібності, які сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності.

Важливим фактором розвитку здібностей є стійкі спеціальні інтереси до вивчення змісту якоїсь галузі людської діяльності.

Найчастіше виділяють такі види здібностей:

навчальні та творчі;

розумові та спеціальні;

математичні;

конструкторсько-технічні

музичні;

літературні;

художньо-зображувальні;

фізичні;

унікальні (парапсихологічні, у швидкій лічбі, запам'ятовуванні тощо).

Діяльність — це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

81.Поняття про обдарованість, талант та геніальність.

Обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Види обдарованості[ред. • ред. код]

Існує загальна і спеціальна обдарованість.

Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант ігеніальність.

Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо.

Талант — определённые способности, которые раскрываются с приобретением навыка и опыта.

Классификация[править | править исходный текст]

Современные учёные выделяют определенные типы таланта, которыми обладают люди в той или иной степени. В начале 1980-х годов Говард Гарднер написал книгу «Рамки ума». В этой книге он определил девять типов таланта, интеллекта:

Вербально-лингвистический (отвечает за способность писать и читать, присущ журналистам, писателям и юристам, лингвистам).

Цифровой (характерен для математиков, программистов).

Слуховой (музыканты, лингвисты, языковеды).

Пространственный (присущ дизайнерам и художникам).

Физический (им наделены спортсмены и танцоры, эти люди легче обучаются на практике).

Личностный (его также называют эмоциональным; отвечает за то, что человек говорит сам себе).

Межличностный (люди с этим талантом часто становятся политиками, ораторами, торговцами, актёрами).

Талант окружающей среды (этим талантом бывают наделены дрессировщики, земледельцы).

Предпринимательский — талант (мышление нового поколения, навязанное временем и деньгами).

Гениа́льность (от лат. genius — дух) — необычайно высокие интеллектуальные способности. Например, к совершению изобретений и открытий, оригинальному мышлению, продуктивной деятельности.

85. Во́ля

Во́ля — сила свідомої обдуманої дії;;

Визначення[ред. • ред. код]

Різні визначення волі:

Здатність (дар) за допомогою якої мислячий розум робить вибір своїх цілей дії, та керує зусиллями у виконанні своїх прагнень; у популярному вжитку, вибір, намір або кероване намагання;

Вчинок чи досвід застосування цієї здатності; хотіння або вибір;

Міцне прагнення; практичний ентузіазм; сила особистості (Він працює з волею); самоконтроль;

Те, що було вирішено чи зважено; мета;

Сила владно завершити справу; свобода дій;

(в праві) Юридична декларація намірів людини щодо свого майна після своєї смерті; письмовий документ яким хтось проголошує свої бажання щодо розподілу власності;

Свідома схильність щодо якоїсь мети чи бажання;

Вимога або наказ.

Методи вироблення сильної волі[ред. • ред. код]

Китайська філософія бойових мистецтв вчить, що для вироблення сильної волі звичайно потрібний час. Відбувається боротьба між емоційним розумом та розумом мудрості. Якщо розум мудрості керує всією сутністю людини, то вона може придушувати всяке хвилювання, що походить від емоційного розуму і для такої волі буде менше завад. Сила волі залежить від щирості прагнення до мети. Це прагнення повинно мати глибинний характер, і не бути лише випадковим, смутним бажанням.

87. Поняття про малу групу.

Грýпа малá — це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Група складається з невеликого числа індивідів і відрізняється за багатьма соціально-психологічними характеристиками від груп великого розміру.

88.Міжособистісні відносини в малій групі

Соціометрія - теорія вивчення міжособових відносин, автором якої є австрійсько-американський психолог та соціолог Якоб Морено. Рідше соціометрією називають методику вивчення внутрішніх групових зв'язків та ієрархії в маленьких групах осіб.

89. Динаміка малої групи

Динамічні характеристики малої групи, Групова динаміка

Динамічні характеристики малої групи відображають групові процеси, які відтворюють увесь цикл життєдіяльності групи: утворення, становлення, розвиток, функціонування, розпад, а також нормативний вплив, феномен групового тиску, групову згуртованість, лідерство і прийняття групових рішень.

Групова динаміка

Групова

динаміка охоплює всі види колективної взаємодії у групі. Йдеться про такі процеси, як групова згуртованість, влада, прийняття рішення, зміна влади, спосіб реагування на інші групи та ін. Більшість з них відбувається тільки в малій соціальній групі.

Групова динаміка (грец. dunamicos — сильний) — сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування.

Соціальна психологія звертає увагу передусім на те, як мала група формується, розвивається, досягає вершини або зникає чи модифікується.

Термін "групова динаміка" спочатку використовувався для позначення створеної К. Левіним наукової школи (школа групової динаміки), що тлумачила групу як динамічне ціле. Описуючи її властивості, вчений використовував такі закони:

1. Ціле домінує над частинами. Це означає, що групу не можна розглядати як суму індивідів, оскільки вона часто змінює їх індивідуальну поведінку. Ззовні легше впливати на групу загалом, ніж на поведінку окремих індивідів. За таких умов кожен індивід визнає свою залежність від інших належних до групи індивідів;

2. Окремі елементи об'єднуються у ціле. Отже, основою групи є взаємозалежність індивідів, які охочіше приєднуються до груп, з якими себе ототожнюють, а не до тих, від яких залежать, залишаючись серед осіб, до яких відчувають свою належність, навіть якщо їх поведінка є недружньою.

Пізніше ці міркування і висновки були підтверджені емпірично, що дало змогу з'ясувати закономірності функціонування і розвитку груп різної спрямованості.

Механізми групової динаміки забезпечують збалансованість між силами розвитку і стабілізації. Залежно від сповідуваних принципів виокремлюють і класифікують різну їх кількість. За одним із підходів до психологічних механізмів групової динаміки зараховують:

— ідіосинкразійний (грец. — особливий, незвичний і — змішування) кредит лідера. Феномен "ідіосинкразійного кредиту" є своєрідним дозволом групи на поведінку, яка відхиляється від групових норм. Передусім його надають суб'єкту а високим статусом у групі, оскільки вважається, що він більше, ніж інші, орієнтується на групу, впроваджує інновації, найкомпетентніший. Наприклад, лідерам, які зробили вагомий внесок у життєдіяльність групи, дозволено у своїй поведінці відхилятися від групових норм, експериментувати з новими можливостями. За умови коли такі експерименти з цілями, способами їх досягнення, новими формами міжособистісної взаємодії більшість груп визнає і схвалює як позитивні, їх результати можуть стати новою груповою нормою. Цей механізм сприяє створенню передумов для переходу групи на вищий рівень розвитку;

— розв'язання внутрігрупових суперечностей. Виокремлюють такі типи суперечностей між зростаючими потенційними можливостями групи та її актуальною діяльністю; між зростаючим прагненням учасників групи до самореалізації та самоствердження і одночасно посиленими тенденціями входження особистості до групової структури, інтеграції її з групою; між реальною поведінкою лідера і очікуваннями від неї (ця суперечність зводиться до з'ясування причин розвитку групи через конфлікт між лідером і послідовниками, тобто враховується тільки один аспект розвитку групи). Внутрігруповий конфлікт є потенційною можливістю просування групи до вищих рівнів і сприяє розвитку групи за конструктивного розв'язання суперечностей;

— психологічний обмін. Полягає у наданні групою більш високого психологічного статусу індивідам, котрі зробили вагомий внесок в її життєдіяльність. Різновидом психологічного обміну є ціннісний обмін. Відповідно корисні дії, адресовані як окремим членам, так і групі позначають поняттям "ціннісний внесок індивіда". У процесі групового функціонування активна участь індивіда (індивідів) у досягненні групової цілі, реалізації групових цінностей "обмінюється" на високий груповий статус. Розвиток групи відбувається через реальні групові дії, внаслідок чого, спираючись на оцінку вкладів у спільну справу, стає очевидною диференціація індивідуальних групових позицій (статусна диференціація).

Зовні простіша, але детальніша класифікація, що має своїми елементами дві групи протилежно спрямованих взаємозалежних механізмів групової динаміки.