- •Філософія: коло проблемта роль у суспільстві Платон
- •Арістотель
- •Фома Аквінський
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Гегель г. В. Ф.
- •Конт о.
- •Ортега-і-Гасет х.
- •Ясперс к.
- •Камю а.
- •Антична філософія Анаксімандр
- •Геракліт
- •Демокрит
- •Протагор
- •Арістотель
- •Тит Лукрецій Кар
- •Сенека Луцій Антей
- •Марк Аврелій
- •Скептицизм
- •Філософія середньовіччя Тертуліан
- •Климент Олександрійський
- •Августін Аврелій Частина іv Небо й земля дають очевидний доказ, що вони створені
- •Частина V Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова
- •Частина VII. Звідки ж походила матерія? Чи небо більше і краще за землю?
- •Частина VIII Первісна матерія створена з нічого
- •Боецій Северин
- •Еріугена
- •Ансельм Кентерберійський
- •Глава II (Що) Бог воістину існує
- •Оккам Уільям
- •Фома Аквінський
- •Філософія відродження Кузанський м.
- •Копернік м.
- •Бруно Дж.
- •Макіавелі н.
- •Еразм Ротердамський
- •Монтень м.
- •Філософія нового часу Бекон ф.
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Спіноза б.
- •Паскаль б.
- •Локк Дж. Глава друга. В душі немає вроджених принципів
- •Лейбниць г.В.
- •Берклі Дж.
- •Німецька класична філософія. Марксистська філософія Кант і.
- •Гегель г.В.Ф. Діалектичне заперечення
- •Маркс к.
- •Фромм е.
- •Західна філософія кінця хіх-хх ст. «Філософія життя»
- •Філософська антропологія
- •Екзистенціалізм та його основні напрями
- •Позитивізм
- •Релігійна філософія
- •Історія української філософії Митрополит Іларіон
- •Вишенський і.
- •Феофан Прокопович
- •Григорій Сковорода
- •Юркевич п.
- •Франко і.
- •Потебня о.О.
- •Вернадський в.
- •Діалектика як вчення про розвиток Лао цзи
- •Геракліт
- •Арістотель
- •Гегель г.В.Ф.
- •Енгельс ф.
- •Ленін в.І.
- •Поппер к.
- •Адорно т.В.
- •Філософське вчення про буття Платон
- •Арістотель
- •Бруно Дж.
- •Лейбниць г.В.
- •Енгельс ф.
- •Бердяєв м.О.
- •Хайдегер м.
- •Сартр ж-п
- •Проблема людини у філософії Піко делла Мірандола
- •Паскаль б.
- •Енгельс ф.
- •Юркевич п.
- •Тейяр де Шарден п.
- •Шелер м.
- •Сартр ж-п.
- •Франк л.С.
- •Фромм е.
- •Свідомість: її походження та сутність Кант і.
- •16. Про першопочатково-синтетичну єдність апперцепції.
- •18. Що таке об’єктивна єдність самосвідомості?
- •Гегель г.В.Ф.
- •Фрейд з.
- •Гадамер х.-г.
- •Фуко м.
- •5. Буття мови.
- •Пізнання та освоєння людиною світу Арістотель
- •Декарт р.
- •Берклі Дж.
- •Ленін в.І.
- •Поппер к.
- •Рассел б.
- •Предмет соціальної філософії Гоббс т.
- •Руссо ж.Ж.
- •Маркс к., Енгельс ф.
- •Енгельс ф.
- •Франк с.
- •Сорокін п.
- •Хантінгтон с.
- •Козловськи п.
- •Суспільне виробництво Гердер і.
- •Маркс к.
- •Дьюї Дж.
- •Фрейд з.
- •Лосєв о.Ф.
- •Хайєк ф.
- •Фромм е.
- •Швейцер а.
- •Політичне життя суспільства як філософська проблема Арістотель
- •Спіноза б.
- •Гоббс т.
- •Локк д.
- •Кант і.
- •Гегель г.В.Ф.
- •Ленін в.І.
- •Хабермас ю.
- •Поппер к.
- •Філософія історії Маркс к., Енгельс ф.
- •Плеханов г.В.
- •Тойнбі а.
- •Шпенглер о
- •Ясперс к.
- •Гумільов л.М.
- •Белл д.
- •Стратегія майбутнього Хейзинга й.
- •Рассел б.
- •Маркаузе г.
- •Фромм е.
- •Печчеї а.
- •Ліотар ж.-ф.
- •Тоффлер е.
- •Хантінгтон п.
- •Козловськи п.
- •Cловник персоналій
- •Література
- •Філософія. Хрестоматія
Хайдегер м.
Те, що є людина – тобто, традиційною мовою метафізики, „сутність” людини, – ґрунтується в її екзистенції. Але так витлумачена екзистенція не тотожна традиційному поняттю existentia, яке означає дійсність на відміну від essentia як в можливості. В „Бутті та часі” [26] стоїть закурсивлена фраза: „Сутність” тут буття міститься в його екзистенції”. Тут ідеться, однак, не про протиставлення existentia та essentia [27], тому що ці два метафізичних визначення буття, не говорячи вже про їх взаємовідношенні, загалом поки що не викликають сумніву. Фраза тим більше не містить якогось універсального висловлювання про Dasein [28] як існування в тому сенсі, в якому це, що виникло в 18 столітті позначення для терміна „предмет”, виражає метафізичне поняття дійсності та дійсного. У фразі сказано інше: людина існує в такий спосіб, що вона є „тут” Буття, тобто є його просвіт. Це – й тільки це – „буття” світлого „ось” відмічено найголовнішою рисою екзистенції, тобто екстатичного виступання в істину буття. Екстатична сутність людини покоїться в екзистенції, яка відмінна від метафізично витлумаченої existentia...Питання про те, чи достатньо existentia в її лише на поверховий погляд відмінних тлумаченнях як дійсність дозволяє осмислити буття каменю або життя як буття рослин і тварин, нехай залишається зараз відкритим. У всякому випадку, живі істоти суть те, що вони суть, без того, щоб вони із свого буття як такого виступали в істину буття й стоянням у ньому оберігали сутність свого буття. Мабуть, із усього сущого, яке є, найбільш складно нам уявити живу істоту, тому що, з одного боку, вона деякою мірою є нашим найближчим родичем, а з другого боку, все-таки відділена справжньою прірвою від нашої екзистуючої істоти. Навпаки, буття божества здається ближче нам, порівняно з відчужуючою химерність „живою істотою”, – ближче в тій сутнісній далечіні, яка в якості далечіні все-таки рідніша нашій екстатичній сутності, аніж майже неосяжна для думки, прагнуча до безодні тілесна спорідненість із твариною...
Екзистенція, екстатично осмислена, не співпадає ні за змістом, ні за формою з existentia. Екзистенція означає змістовно виступання в істину Буття. Existentia (французське existence) означає, навпаки, actualitas, дійсність, на відміну від чистої можливості як ідеї. Екзистенція іменує визначальне місце людини в історії істини. Existentia залишається терміном, що позначає дійсне існування того, чим щось є відповідно до власної ідеї. Фраза „людина екзистує” відповідає не на питання, чи існує людина в дійсності, чи ні, вона відповідає на питання про „єство” людини. Це питання ми зазвичай ставимо однаково непродумано тоді, коли хочемо знати, що таке людина, й тоді, коли замислюємося про те, хто вона така. Насправді, питаючи, хто? або що?, ми заздалегідь уже орієнтуємося на щось особистісне або на будь-яку предметність. Але особистісне минає й одночасно заступає сутність буттєво-історичної екзистенції не менше, аніж предметне.
Хайдегер М. Лист про гуманізм.