31 “Рахунки в банках”

Дт	Кт
Сальдо на початок звітного періоду
надходження грошових коштів	використання грошових коштів
Оборот за звітній період	Оборот за звітній період
Сальдо на кінець звітного періоду

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про безготівкові розрахунки підприємства використовується журнал-ордер № 1, відомість 1.2.

В бухгалтерському обліку операції на рахунку в банку відображаються наступним чином:

- отримання готівки з каси підприємства на поточний рахунок в банк відображається по Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 301 “Каса в національній валюті”,

- отримано від покупців за товари, роботи, послуги Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”,

- одержано короткострокову позику банку Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 60 “Короткострокові позики”,

- отримано довгострокову позику банку Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 50 “Довгострокові позики”,

- одержано кошти з позабюджетних фондів на цільові програми Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”,

- повернуто кошти на рахунок з бюджету Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 64 “Розрахунки за податками й платежами”;

- передано гроші з банку в касу Дт 301 “Каса в національній валюті” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- здійснено розрахунки з постачальниками та іншими кредиторами Дт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- здійснено передплату постачальникам Дт 37 “Розрахунки з різними дебіторами” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- повернено позику банку Дт 60 “Короткострокові позики”, 50 “Довгострокові позики” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- перераховано дивіденди учасникам Дт 67 “Розрахунки з учасниками” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- погашено заборгованість перед бюджетом Дт 64 “Розрахунки за податками й платежами” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- перераховано суми заробітної плати на особисті рахунки працівників Дт 661 “Розрахунки за заробітною платою” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” тощо.

2. Однією з форм економічної діяльності України є зовнішньоекономічна. До видів зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

• експорт та імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності тощо), капіталів й робочої сили;

• надання послуг іноземним суб’єктам підприємницької діяльності;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, учбова та інші кооперації з іноземним суб’єктам підприємницької діяльності;

• спільна підприємницька діяльність іноземним суб’єктам підприємницької діяльності на території України та за її межами;

• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

• орендні, в т.ч. лізингові операції;

• операції по придбанню, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах і біржах, міжбанківському валютному ринку;

• міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами;

• кредитні й розрахункові операції, тощо.

Для розрахунків по операціях із зовнішньоекономічної діяльності підприємства використовують іноземну валюту.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки (банкноти, казначейські білети, монети), що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних (клірингових) одиницях, які знаходяться на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансово-кредитних установ за межами України.

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність для зберігання іноземної валюти та здійснення розрахункових операцій нею, відкривають валютні рахунки в комерційних банках, що мають ліцензію Національного банка України на ведення валютних операцій. Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на поточні й депозитні (вкладні).

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку документи, перелік яких співпадає з переліком документів, потрібних для відкриття поточного рахунку в національній валюті. Додатково надаються інші документи: копія інвестиційного свідоцтва Міністерства фінансів України для спільних підприємств з іноземними інвестиціями, індивідуальна ліцензія Національного банка України на ведення торгівлі товарами з оплатою в іноземній валюті за умови здійснення роздрібної торгівлі.

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривнях) з відокремленням в аналітичному обліку операцій в іноземній валюті.

Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є належним чином оформлені наступні групи документів: технічна документація, товарно-супроводжувальна документація, транспортна, експедиторська й страхова документація, залізнична накладна та її копія, складська документація, митна документація, документація про нестачу та псування товару, розрахункова документація, банківська документація.

Для бухгалтерського обліку в іноземній валюті необхідно враховувати: встановлений порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з майном та зобов’язаннями, вартість яких визначена в іноземній валюті; бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться на субрахунках 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”, для обліку готівки в іноземній валюті використовується рахунок 302 “Каса в іноземній валюті”; обов’язковий перерахунок в грошову одиницю України для відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється по курсу Національного банку України на дату здійснення операцій в іноземній валюті; перерахунок готівки, грошових коштів в установах банків і в дорозі, грошових та платіжних документів, коштів в розрахунках здійснюється на дату проведення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності; для складання бухгалтерської звітності перерахунок вартості активів та пасивів в грошову одиницю України здійснюється за курсом, що є останнім за часом котируванням Національним банком України у звітному періоді.

Зміна курсу валюти в період між датою здійснення господарської операції (або датою попереднього звіту) й датою розрахунку по зобов’язаннях за цією операцією призводить до появи курсової різниці.

При веденні обліку курсових різниць необхідно визначити:

- об'єкти обліку;

- розмір балансової вартості іноземної валюти;

- звітний період, у якому були здійснені операції, зв’я­зані з рухом валютних засобів.

Об’єктом обліку при численні суми курсових різниць є:

- наявні кошти;

- засоби в установах банків;

- засоби в дорозі;

- грошові і платіжні документи;

- цінні папери;

- засоби в розрахунках з юридичними і фізичними особами;

- залишок цільового фінансування з бюджету;

- заборгованість в інвалюті.

Згідно П(С)БО 3 «Звітом про фінансові результати» усі курсові різниці умовно необхідно поділяти на:

Операційні - які виникають за активами і зобов'язання­ми підприємства, зв'язаним з операційною діяльністю;

Не операційні - які виникають за активами і зобов'язан­нями в інвалюті, зв'язаними з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

При віднесенні курсової різниці до операційного чи не операційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвестиційною чи фінансовою є сама операція, в результаті проведення якої дана курсова різниця утворилася.

Позитивна курсова різниця відображається на рахунку 714 «Доход від операційної курсової різниці» або на рахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»

Негативна курсова різниця - на рахунку 945 – «Втра­ти від операційної курсової різниці», рахунку 974 – «Втрати від неопераційної курсової різниці», з наступним списанням на рахунок 79 «Фінансовий результат».

Дебіторською заборгованістю є:

Перерахування попередньої оплати за товари, роботи, послуги.

Відвантаження товарів за договором, що передбачає здійснення розрахунків в інвалюті, до одержання оплати.

Кредиторська заборгованість виникає в наступних випад­ках:

При одержанні товарів, робіт і послуг за договором, що передбачає оплату в інвалюті.

При одержанні попередньої оплати за товари, роботи і послуги.

У випадку погашення дебіторської й кредиторської за­боргованості в звітному періоді чи ж на кінець звітного періоду, необхідно робити перерахунок у зв'язку з коливан­ням офіційного валютного курсу у бухгалтерському об­ліку.

Облік дебіторської заборгованості:

а) при збільшенні курсу НБУ - виникає позитивна різни­ця між балансовою вартістю дебіторської заборгованості й офіційним валютним курсом НБУ;

б) при зменшенні курсу НБУ - виникає негативна різни­ця - це витрати.

Облік кредиторської заборгованості:

а) при збільшенні курсу НБУ - виникає негативна різни­ця - витрати;

б) при зменшенні курсу НБУ - виникає позитивна різни­ця - доход.

Наприклад.

Дебіторська заборгованість покупців перед підприємством становила 5000 $ по курсу 5,35 грн./ $ та кредиторська заборгованість перед клієнтами на суму 2000 Євро за курсом 6,10 грн./ Євро. На кінець звітного періоду курси валют становили відповідно:

$- 5.41 грн./ $;

Євро – 6,12 грн./Євро.

Відобразимо на рахунках бухгалтерського обліку данні заборгованості на кінець звітного періоду:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Відображено дохід від зміни курсових різниць на останній день звітного періоду (5,41-5,35) 5000$	362	714	300
2	Відображення витрат від зміни курсових різниць на останній день звітного періоду (6,12-6,10) 2000 Євро	945	632	40

Операції з курсовими різницями здійснюються згідно Положення про бухгалтерський облік в іноземній валюті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96р. № 29.

Доходи й витрати в іноземній валюті, за якими формується результат від здійснення фінансово-господарської діяльності за межами України, визначаються в грошовій одиниці України по курсу Національного банка України на дату здійснення певної операції в іноземній валюті або за середнім розміром курсів. Середній розмір курсів є результатом відношення добутку величин курсів Національного банку України до кількості днів у звітному періоді.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про безготівкові розрахунки підприємства використовується журнал-ордер № 1, відомість 3.2.

3. Організація готівкових розрахунків підприємства здійснюється згідно Постанови Національного банку України “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” від 15.12.2004р. №637.

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також по операціях, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Підприємства здійснюють розрахунки готівкою між собою та фізичними особами через касу.

Каса підприємства – це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів.

Розрахунки готівкою підприємств та фізичних осіб проводяться як за рахунок коштів, одержаних з банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємства з веденням касової книги.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється постановою Правління Національного банку України. І становить 10 000грн. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Обмеження не стосуються розрахунків з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, добровільні пожертвування тощо.

Підприємства можуть тримати у неробочий час у своїх касах готівку в межі, що не перевищує встановлений ліміт каси. Ліміт каси – граничний розмір суми готівки, який може залишатись у касі у неробочий час. Готівка, що перевищує встановлений ліміт, обов’язково здається в банки для її зарахування на банківські рахунки. Ліміт каси підприємства встановлюється на підставі розрахунку відповідного середньоденного показника надходжень готівки в касу або її видачі з каси. Розрахунок проводиться підприємствами самостійно на основі розрахунку, який проводиться і засвідчується підписами головного бухгалтера та керівника підприємства. Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами підприємства.

Здача готівки здійснюється підприємством самостійно або через спеціальні служби, які згідно чинного законодавства мають право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установах банку. Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися своїм робітникам в той же день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня.

Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється згідно чинного законодавства.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами. Підзвітні особи зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт у такі строки: за відрядженням – протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської продукції – протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки під звіт; на всі інші господарські потреби – наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами по операціях із застосуванням платіжних карток тощо, які б згідно вимог чинного законодавства України підтверджували би факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996р. №51 “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” і мають застосовуватись усіма підприємствами.

Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться з оформленням “Прибуткового касового ордера” форми КО-1, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

Видача готівки з кас оформляється “Видатковим касовим ордером” формою КО-2 або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових касових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. При видачі готівки окремим фізичним особам (в тому числі і робітникам підприємства) по видатковому касовому ордеру касир вимагає пред’явлення паспорта або іншого документа, що його заміняє, записує його найменування, номер, ким та коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі про отримання готівки з вказанням суми.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів форми КО-3. Касові документи після складання касиром звіту та його оброблення в бухгалтерії, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою.

Усі надходження і видача готівки підприємства враховують у касовій книзі форми КО-4. Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті. Аркуші касової книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Записи в касовій книзі здійснюються в двох примірниках через копіювальний папір: перший, який є невідривною частиною листка касової книги залишається в касовій книзі, другий – відривний – є звітом касира.

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення є, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, яка його заміщає.

За наявності на підприємстві кількох касирів старший касир перед початком робочого дня видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під розпис у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей форми КО-5. В кінці робочого дня касири складають звіт в одержанні авансу й готівки, прийнятих за прибутковими та видатковими документами, і здають залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру під розпис у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей.

З метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах проводяться інвентаризації каси. Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватись згідно з наказом керівника підприємства, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації складає акт.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства використовується рахунок 30 “Каса”: