Тема 6 Облік запасів

Питання для вивчення:

1. Запаси підприємства, їх класифікація, визнання та оцінка.

2. Документальне оформлення операцій з запасами, їх складський облік.

3. Облік надходження запасів.

4. Облік вибуття запасів.

5. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.

6. Облік напівфабрикатів.

7. Облік браку у виробництві.

8. Облік товарів.

9. Інвентаризація запасів та відображення в обліку її результатів.

1. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до зазначеного Положення запаси – це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси поділяються на виробничі (придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві, споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), або змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), або входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), або сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП)) і товарні (придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу).

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження:

• сировина, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

• готова продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

• товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

• поточні біологічні активи, якщо вони оцінені відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”;

• продукцію сільського і лісового господарства після її первісного визнання;

• інші запаси.

Запаси визнаються активом за таких умов:

- підприємство здійснює управління та контроль за запасами;

- існує ймовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);

- вартість запасів може бути достовірно визначена.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує ймовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності .

Основою достовірності визначення вартості запасів є вартість їх придбання або їх собівартість. Первісна вартість запасів визначається з залежності від способу їх надходження на підприємство.

Запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв’язку з придбанням підприємством запасів, зокрема:

- ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з постачальником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;

- суми ввізного мита;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

- проценти за користування позиками, крім запасів, які можуть бути визнані кваліфікаційним активом згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 “Фінансові витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415;

- витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями;

- курсові різниці, які виникають у разі здійснення розрахунків з іноземними постачальниками за одержані запаси;

- витрати, пов’язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості запасів;

- понаднормові втрати і нестачі запасів;

- витрати на збут;

- адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Наднормативні втрати і нестачі запасів та/або зіпсовані запаси, які виявлені під час оприбуткування і сталися при їх транспортуванні, оцінюються виходячи з первісної вартості одиниці придбаних запасів.

Первісна вартість одиниці придбаних запасів, за якою вони відображаються у бухгалтерському обліку, визначається діленням фактичних витрат, що пов’язані з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів.

Запаси, придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій (дата визнання активів). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування здійснюється у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти.

Запаси, що надійшли від постачальника і не відповідають критеріям визнання активу у зв’язку з невідповідністю стандартам, умовам угод, технічним умовам тощо, відображаються на позабалансових рахунках до узгодження ціни з постачальником за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість. Формування виробничої собівартості таких запасів здійснюється у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості.

Первісною вартістю запасів, що отримані як внесок до статутного (пайового) капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедлива вартість визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 “Об’єднання підприємств”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163.

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про:

а) останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

в) додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням фактично понесених витрат.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі). Якщо балансова вартість переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі) перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

2. При документальному оформлені операцій із запасами підприємства необхідно використовувати типові форми первинного обліку запасів, затверджені наказом Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів” від 21.06.96р. № 193 та “Про затвердження типових облікових документів з обліку малоцінних швидкозношуваних предметів” від 22.05.1996р. № 145.

Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей застосовується “Журнал обліку вантажів, що надійшли” (форма №М-1), в якому записи виконуються на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

Для отримання товарно-матеріальних цінностей зі складу постачальника або транспортної організації відповідальній особі (робітнику підприємства) виписується довіреність, видача яких реєструється в “Журналі реєстрації довіреностей” (форма №М-3), а не рідше одного разу в квартал складається “Акт списання бланків довіреностей” (форма №М-2) і затверджується керівником підприємства.

При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, матеріально відповідальною особою в день надходження складається форма М-4 “Прибутковий ордер” (ф.№4) в одному примірнику.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється “Товарно-транспортна накладна” (форма №1-ТН).

У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається “Акт про приймання матеріалів” (форма №М-7). Акт складається у двох примірниках і підписується членами комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Один примірник акта передається в бухгалтерію, а другий – в юридичний відділ для складання листа-претензії.

На складі для правильної організації обліку комірник повинен на кожний номенклатурний номер запасу оформлювати “Матеріальний ярлик” (форма №М-16). Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, на кожний номенклатурний номер матеріалу матеріально відповідальною особою (комірником, завідуючим складом) ведеться “Картка складського обліку матеріалів” (форма №М-12). В ній проводяться записи по кожному факту надходження та вибуття запасів. Підставою для записів є “Прибутковий ордер”, “Акт про приймання матеріалів”, “Товарно-транспортна накладна” – по надходженню, а по видатку – “Лімітно-забірні картки”(форма №;М-8, №М-9, №М-28а), “Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів” (форма №М-10), “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів” (форма №М-11), “Акт приймання-передачі устаткування до монтажу” (форма №М-15а), “Акт про витрату давальницьких матеріалів” (форма №М-23) і “Товарно-транспортна накладна” (форма №1-ТН).

Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск із складу. Відпуск цінностей із складу може здійснюватися тільки особам, які мають на це право. Список цих працівників складається і затверджується головним бухгалтером та керівником підприємства. Підставою для відпуску матеріалів із складу у виробничі цехи, дільниці для одноразового відпуску є: накладна-вимога, а для систематичного відпуску цінностей для одних виробничих одиниць – лімітно-забірні картки. Ліміт встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником. Як правило, термін дії ліміту – місяць.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують “Лімітно-забірну картку” (форма №М-8). У випадку, коли матеріали відпускаються для виробництва чотири рази протягом місяця, складається “Лімітно-забірна картка” (форма №М-9). Підставою для відпуску комірником запасів на об’єкти будівництва є “Лімітно-забірна картка №” (форма №М-28), яка представлена матеріально-відповідальною особою-забудовником. Водночас, комірник веде в себе облік відпущених на будову матеріальних цінностей у “Лімітно-забірній картці №” (форма №М-28а). В момент відпуску матеріалів на об’єкти будівництва комірник ставить свій підпис у лімітно-забірній картці виконавця будівельних робіт, а той в свою чергу підтверджує факт відпуску комірником запасів своїм підписом у “Лімітно-забірній картці №” (форма №М-28а).

Відпускаючи запаси із складу на підставі лімітно-забірної картки, комірник зобов’язаний слідкувати за встановленим лімітом. Перевищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається “Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів” (форма №М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший – у комірника.

В кінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів комірником складається “Відомість обліку залишків матеріалів на складі” (форма №М-14). Підсумкові дані по цій відомості порівнюються комірником із встановленими на підприємстві нормами забезпечення запасами. У випадку, коли залишок наявних класів є меншим за розраховані норми, то комірник, з метою запобігання можливим неплановим простоям виробництва, зобов’язаний подати відповідну інформацію керівництву. Для цього складається “Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу” (форма №М-18).

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальні особи, має скласти “Матеріальний звіт” (форма №М-19), який містить інформацію про знаходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у “Реєстрі приймання-здачі документів” (форма №М-13). Всі вони передаються в бухгалтерію.

3. Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 “Виробничі запаси”: