33. Форма та зміст клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів.

Стаття 184. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів

1. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу.

2. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

3. До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

4. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

34. Форма, структура і зміст касаційної скарги.

Відповідно до статті 427 КПК касаційна скарга подається в письмовій формі. У ній зазначаються:

1) найменування суду касаційної інстанції (у правому верхньому куті скарги із дотриманням правил оформлення та розміщення відповідних реквізитів документа потрібно вказувати, що вона подається до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та зазначати його повну поштову адресу: вул. Пилипа Орлика, 4-а, м. Київ, 01043);

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є (процесуальний статус у даному кримінальному провадженні, посада прокурора, прізвище, ім’я, по батькові, поштова адреса відповідної прокуратури);

3) судове рішення, що оскаржується (найменування кримінального провадження та правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність);

4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;

6) перелік матеріалів, які додаються (клопотання, копії судових рішень, що оскаржуються, інші документи, на які є посилання у касаційній скарзі).

Особливу увагу при підготовці касаційної скарги прокурорам необхідно звертати на обґрунтування у ній відповідних вимог.

Це пов’язано з тим, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції без виклику сторін кримінального провадження має право відмовити у відкритті касаційного провадження у разі, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тобто коли з її змісту, доданих копій судових рішень та інших документів вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Необґрунтованою може бути визнана касаційна скарга, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судами першої або апеляційної інстанцій норм матеріального права чи істотні порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Таким чином, неякісно підготовлена касаційна скарга прокурора може стати підставою для відмови у відкритті касаційного провадження навіть за наявності об’єктивних даних для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У такому випадку кримінальний процесуальний закон не забороняє прокурору, наділеному відповідними повноваженнями, у межах строку на касаційне оскарження повторно звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, навівши належне обґрунтування заявлених вимог.

Важливо зауважити, що суд касаційної інстанції не вправі відмовити у відкритті касаційного провадження із зазначеної вище підстави, якщо оскаржується судове рішення апеляційної інстанції, яким було погіршено становище підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого. Наприклад, якщо суд апеляційної інстанції застосував закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи призначив більш суворе покарання (суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру), збільшив суми, які підлягають стягненню, тощо.

У новому Кодексі, на відміну від КПК України 1960 року, відсутня вимога посилатися на відповідні аркуші справи (провадження) при обґрунтуванні в касаційній скарзі необхідності зміни чи скасування судових рішень. Водночас це видається доцільним.

Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.

Зі змісту цієї норми випливає, що прокурор, який подає касаційну скаргу, повинен зазначити в ній про своє небажання брати участь у касаційному розгляді. При невисловленні прокурором думки із зазначеного питання не можна гарантувати того, що суд буде розцінювати це як вияв бажання брати участь у такому розгляді.

Відповідно до статті 435 КПК у разі заявлення всіма учасниками судового провадження клопотання про здійснення провадження за їх відсутності суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження.

Доцільність використання такої можливості прокурорами у практичній діяльності на даний час визначити складно.

Участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень в касаційному порядку братимуть переважно працівники відповідного підрозділу Генеральної прокуратури України. У випадку, якщо підпорядкованими прокурорами буде подано касаційну скаргу із зазначенням про небажання брати участь у касаційному розгляді, працівники вказаного підрозділу будуть позбавлені можливості висловити необхідні доводи під час касаційного розгляду та спростувати доводи інших учасників провадження. У свою чергу це може негативно позначитися на результатах касаційного розгляду.

Після напрацювання практики застосування норм нового Кодексу питання можливості прокурорів не брати участі у касаційному розгляді у чітко визначених випадках повинно бути вирішено організаційно-розпорядчими документами Генеральної прокуратури України.

До тих пір зазначати у касаційній скарзі про небажання брати участь у касаційному розгляді прокурорам не рекомендується.

Вияв у касаційній скарзі бажання брати участь у касаційному розгляді видається можливим у таких варіантах: «Бажаю брати участь у касаційному розгляді особисто» або «Вважаю необхідною участь у касаційному розгляді прокурора підрозділу Генеральної прокуратури України (назва підрозділу буде визначена після проведення організаційних і структурних змін у зв’язку з набранням законної сили новим Кодексом)».

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає.

Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

Для захисника це копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні та ордер установленого зразка, доручення центру з надання безоплатної правової допомоги чи відповідний договір. Для близьких родичів, опікунів та піклувальників – документи, що посвідчують їх особу та факт спорідненості із засудженим.

Потерпілий подає копію паспорта громадянина України або інший документ, який посвідчує його особу; близькі родичі в інтересах реабілітації померлого засудженого - належним чином завірені документи, які підтверджують факт смерті особи, стосовно якої подано касаційну скаргу із метою реабілітації, та документ, що підтверджує ступінь родинних зв’язків скаржника з померлою особою.

Прокурор подає касаційну скаргу на бланку відповідної прокуратури із зазначенням вихідного номера та дати.

До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Видається, що додаватися повинні саме ті копії, які були видані або надіслані прокурору судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог КПК.

До касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.

Недодержання вимог щодо змісту касаційної скарги є підставою для постановлення судом касаційної інстанції ухвали про залишення її без руху. В ухвалі зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу (частина 1 статті 429 КПК).

У разі усунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк вона вважається поданою у день первинного її подання до суду касаційної інстанції. Якщо недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не усунуто, вона повертається особі, яка подала касаційну скаргу. У такому випадку повторне звернення до суду касаційної інстанції можливе лише у межах строку на касаційне оскарження.