1) Законність.

Цей принцип є вимогою чіткого дотримання органами публічної адміністрації та їх посадових осіб норм законів і правових актів вищого рівня. У відмінності від громадян, адміністрація повинна діяти у відповідності зі спеціалізованим принципом «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом». Інакше кажучи, говориться про діяльність у чітких межах закону, а точніше, закріпленої нормативно-правовими актами компетенції конкретного органа або посадової особи.

У підручнику також роз'яснено, що принцип законності означає необхідність:

- щоб виконавча влада не порушувала закон;

- щоб всі рішення ґрунтувалися на законі і їх зміст погоджувався із законом;

- діюче впровадження виконавчою владою вище перелічених вимог.

2) Рівність перед законом.

Цей принцип передбачає наступне:

• при розгляді справ адміністрація повинна однаково трактувати випадки, які об'єктивно схожі й по-іншому, у випадку відмінностей; рішення за підсумками справи не повинне залежати від особистості, що вступила у правовідносини з адміністрацією (стать, раса, релігія, мова, політичні погляди, соціальний статус і т.д.);

• реакція адміністрації на індивідуальний випадок повинна бути значною мірою передбачувана у світлі її попередніх рішень, прийнятих актів; не повинне бути відхилень від попередньої політики, якщо для цього немає обґрунтованих причин.

З іншого боку, принцип рівності перед законом не може використовуватися для виправдання застосування незаконної практики. Зокрема, не порушник, не адміністрація при винесення рішення не можуть посилатися на обставину, що в подібному випадку на особу не було накладене стягнення.

3) Відповідність законної меті.

Цей принцип означає наступне:

• адміністрація повинна діяти винятково з метою, на яку її вповноважили відповідні закони;

• приймаючи рішення, адміністрація повинна керуватися не тільки буквою, але й «духом» закону й правових принципів.

Адміністративні акти, які не відповідають меті закону, можуть бути визначені як прийняті з перевищенням повноважень. Це можуть бути випадки, коли адміністративні акти не мотивовані жодним суспільним інтересом. Наприклад, підприємцеві відмовляють у видачі ліцензії побоюючись конкуренції з його боку.

4) Пропорційність.

Передбачає:

• використання адміністрацією засобів, які адекватні поставленим цілям;

• вжиті заходи повинні встановлювати справедливу рівновагу між суспільними інтересами й інтересами приватних осіб, щоб уникати зайвого втручання в їхні права й інтереси.

Відповідно до цього принципу, адміністративна влада може узурпувати право громадян на користь держави тільки до певної грані, що необхідна для захисту суспільних інтересів. Повинен існувати розумний зв'язок між вибраними заходами і поставленою метою. Це значить, що обмеження прав громадян не тільки повинно відповідати меті, зазначеної законодавством, важливо, щоб ціль не досягалася іншими способами. Більш того, незручності, які відчуває приватна особа, повинні бути в розумній відповідності з перевагами, які приватна особа або суспільство в цілому одержують від рішення адміністрації.