3.3.4 Складання кальки контурів і виост.
Калька контурів - це документ на кальці чи її заміннику, призначений для зберігання отриманої в процесі топографічного знімання інформації про ситуацію.
На знімальні планшети в польових умовах для масштабів 1:5000 і 1:2000 складають кальку висот та кальку контурів. У випадку малої контурності та нескладного рельєфу дозволяється суміщати обидві кальки. Кальки викреслюють у процесі знімання планшета щоденно. Допускається розрив від знімання до складання кальки не більше трьох днів.
На кальку висот (рис. 19) наносять всі пікети та опорні точки з підписом їхніх номерів і висот, перетини координатної сітки. Калька висот дає можливість зручно контролювати потрібну густоту пікетних точок.
На кальку висот горизонталі не наносяться. Після цього план мензульної зйомки оформляється в туші. Всі пікети витираються і кожна п’ята горизонталь потовщується і підписується, показуються всі характерні точки рельєфу.
На кальку контурів наноситься: геодезична основа, перетини координатної сітки, ситуація. На кальку контурів копіюють всі елементи контурів, рельєфу, що не показуються горизонталями, підписують назви рік, населених пунктів, вказують характеристики лісів, мостів, доріг тощо. Замість зображень угідь умовними знаками допускається підписувати їх назви.
Кальку висот і контурів складають на кальці чи її заміннику.
3.3.5. Виготовлення планшета.
Після польової перевірки та перевірки якості й чіткості зображених контурів та викреслених горизонталей олівцем, польовий оригінал викреслюють тушшю.
Викреслювання виконують згідно з таблицями «Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 и 1:500».
Польовий оригінал викреслюють такими кольорами: контури, рамка і зарамкове оформлення – чорним, рельєф – світло-коричневим, гідрографію – зеленим, значні за величиною водні території – голубим.
Для читання рельєфу додатково до горизонталей подають висоти панівних вершин, вершин курганів, роздоріж, поверхні землі біля окремих дерев, лісових просік, джерел, на берегах боліт, біля перетинів річок дорогами тощо.
Урізи води в ріках та водних басейнах подають не рідше ніж через 20 см на карті.
Загальна кількість підписаних на карті висот має бути від 5 до 15 на квадратний дециметр карти. Але обов’язково підписують висоти пікетів на вершинах, перегинах схилів і сідловин, дні ям. Висоти рівнів води підписують із датою визначення. Крім рельєфних точок, ще обов’язково підписують висоти гребель, мостів, люків тощо.
На карті викреслюють сітку прямокутних координат.
Під час викреслювання карти тушшю велику увагу звертають на чіткість і зрозумілість зображення рельєфу й контурів.
Горизонталі основного перерізу підписують на всій площі так, щоб низ цифри показував напрям схилу. На горизонталях ставлять схилштрихи.
Усі елементи змісту топографічних планів зводять із відповідними елементами суміжних аркушів по тих сторонах рамки, до яких примикають карти цього або більшого масштабів, виконані у цій же системі координат і висот.
Зведення рамок виконують суміщенням викопіюваних на кальці контурів, розташованих на двох сусідніх планшетах.
Після викреслювання польового оригіналу копіюють на кальку контури й рельєф у смузі 2-3 см від рамки і передають керівнику робіт. Контролюють якість виконаних робіт накладанням сусідніх викопіюваних на кальку смуг. Розходження в контурах на сусідніх планшетах мають бути менші за 1 мм для основних контурів (кордони, дороги, берегові лінії) і 1,5 мм для інших контурів.
Розходження у висоті мають бути менші від подвійної величини допустимих середніх похибок знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи. Для карт 1:1000 і 1:500 на забудованих територіях допуски зменшують в 1,5 раза.
Розходження в положенні контурів і горизонталей усувають переміщенням на половину величини зміщення кожного контуру.
Для споруд – переміщенням, але з урахуванням їх орієнтування та обмірних розмірів. В разі недопустимих розходжень виконують польову інструментальну перевірку знімання.
Після завершення робіт на планшетах за рамками карти розміщують необхідні дані. Тут вказують: метод та рік знімання; назву організації, що виконувала знімання; переріз рельєфу; систему координат; систему висот; гриф.
На планшетах, виконаних на твердій основі на зворотному боці оригіналу наклеюють формуляр. У ньому подають всі основні дані вибраної технологічної схеми і точності знімання та:
I. Організацію, що виконувала знімання; координати вершин рамки і її розміри; схему геодезичної основи трапеції; координати та висоти пунктів геодезичної основи; метод знімання; систему координат та висот.
II. Аерофотознімання – прилади та характеристика аерознімання.
III. Методи прив’язки знімків – вид знімання; з чим зведено (з якими планшетами).
IV. Камеральні роботи.
Кожний
планшет приймають від виконавця в полі.
Результати фіксують в акті приймання.
Визначені під час контролю пікети
наносять червоною тушшю на кальку.
Середні похибки висот контрольних
пікетів, із визначеними на карті, відносно
пунктів геодезичної основи, мають бути
менші за
висоти перерізу рельєфу для кутів нахилу
до 2
і
висоти перерізу рельєфу для кутів нахилу
від 2
до 6.
На залісених ділянках ці допуски
збільшуються у два рази. На ділянках з
кутами нахилу понад 6
кількість горизонталей має відповідати
різниці висот. Середні похибки у віддалях
між капітальними будинками, виміряними
на місцевості і на карті не повинні
перевищувати 0,4 мм в масштабі карти, а
між іншими контурами – 1 мм. У залісених
місцевостях – 1,5 мм. Граничних розходжень
має бути менше, ніж 10%. Відносно знімальної
основи – 0,5 мм, у залісених районах –
0,7 мм.
Завдання для самостійної роботи: дооформити звіт, дати письмові відповіді на питання, зробити висновок по роботі.Після виконання завдання студент повинен:Знати:
як центрувати мензулу за допомогою центрувальної вилки
що таке орієнтування, горизонтування, центрування планшета;
як визначаються перевищення та висоти точок;
як наносити пiкетнi точки на планшет i визначати їх висоти;
як проводити горизонталi i викреслювати елементи ситуацiї;
Вміти:
орієнтувати та центрувати мензулу;
визначати відстані до пікетів;
наносити контури угідь на план;
складати кальку контурів та угідь;
виготовляти планшет
вести польовi журнали.
Література:
1. Абрамович М.Ф., Славський Я.Е., Гринюк М.Я. Геодезія. – Львів, 1996
2. Ващенко В., Літинський В., Перій С. Геодезичні прилади та приладдя. - Львів Євросвіт, 2006
3. Порицький Г.О, Новак Б.І., Рафальська Л.П. Геодезія. – Київ, 2007
4. А.Л. Островський, О.І. Мороз, З.Р. Тартачинська, І.Ф. Гарасимчук. Геодезія, топографія. – Львів, 2011.
Лаборант ______________ Бабій Н.І.
Розглянуто на засіданні циклової комісії фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін
Протокол № _____від «___»_________2012р.
Голова комісії _________________І.М. Блауцяк