1.3.1. Вимірювання горизонтальних кутів

Горизонтальні кути в теодолітному ході вимірюють одним прийомом у такій послідовності:

установлюють теодоліт на пункті спостереження: центрують прилад, вимірюють його висоту;
установлюють (центрують) візирні пристосування (тички, шпильки, марки) на пунктах, які спостерігатимуть, позначають на них висоту теодоліта;
вимірюють горизонтальний кут способом прийомів – одним прийомом;
вимірюють кут нахилу лінії одним прийомом, для однієї лінії в одному напрямі;
оцінюють точність виміряного горизонтального кута.

Вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів у теодолітних ходах виконують технічними теодолітами.

У теодолітних ходах та полігонах кути звичайно вимірюють одним повним прийомом, за ходом годинникової стрілки для того, щоб одержати в теодолітному полігоні праві кути. Вимірювання кута виконується при двох положеннях вертикального кругу із взяттям відліків при кожному візуванні на точки. Такий вимір кута називається прийомом.

Перед виміром кута:

а) центрують прилад;

б) приводять вісь обертання приладу в робоче положення;

в) підготовлюють зорову трубу для спостереження.

Перед виміром на задній і передній точках вертикально встановлюють віхи. При вимірі правого кута на точці В необхідно спочатку добитись чіткого зображення віхи та сітки ниток і візувати на передню точку А та задню С. При цьому відліки на передню точку будуть меншими ніж на задню. При коротких сторонах точність візування повинна бути вищою ніж при довгих.

Якщо сторони кута коротші 50м, то кінці фіксують шпильками. Перетин сітки ниток необхідно наводити на віху так, щоб він співпадав із зображенням точки, розміщеної якомога ближче до основи чи поверхні землі. Точне наведення перетину сітки ниток на точку здійснюється за допомогою мікрометрених гвинтів алідади та зорової труби. При кожному наведенні зорової труби на предмет беруть відліки по горизонтальному кругу. Результати записують у журнал теодолітного знімання.

Вимір кута виконується в такій послідовності. Відкріпивши алідаду та зорову трубу, візують на точку А по лівій стороні кута (вперед). Приблизне візування роблять оком поверх труби, використовуючи оптичний візир. Коли предмет А з’явиться в полі зору, закріплюють алідаду та зорову трубу. Ретельно фокусують трубу і беруть відлік за горизонтальним кругом. Описана операція складає пів прийом, а різниця одержаних відліків дасть значення горизонтального кута при одному з положень ВК.

Для виключення впливу помилок, а також з метою контролю вимір повторюють при другому положенні вертикального кругу. Щоб не допустити грубих помилок при взятті відліків, а також помилок нанесення поділок лімбу, перед другим прийомом лімб зміщають приблизно 90⁰, закріпляють його, після чого вимір повторюють в тій же послідовності, що і в першому випадку, і вираховують друге значення кута. Результати вимірів записують в журнал теодолітного знімання.

Розходження значення кута з двох пів прийомів не повинно перевищувати подвійної точності приладу. Якщо розходження допустиме, то вираховують середнє значення кута.

Нехай виміряні внутрішні кути у полігоні (рис. 1.11). Розділимо цей многокутник на трикутники з загальною вершиною О. Сума всіх кутів в трикутниках буде 180º×n, де n - кількість сторін (кутів) у многокутнику.

Сума кутів β_і буде дорівнювати сумі кутів в трикутниках мінус суму кутів у вершині О, яка дорівнює 360 .

Отже сума кутів у многокутнику буде

Σβ_теорет= 180º × n - 180º × 2 = 180º (n - 2). (1.16)

Кутову нев'язку f_β, тобто різницю між сумою виміряних кутів і теоретичним значенням цих кутів визначають за формулою:

f_β= Σβ_вимір-_-Σβ_теор, (1.17)

де Σβ_вимір= β₁ + β₂ + ....β_n. (1.18)

Якщо f_β f_βдоп, то нев'язку розподіляють з оберненим знаком приблизно порівну на всі кути. Якщо нев’язка порівну не ділиться на кількість кутів, то в кути з коротшими сторонами вводять більші поправки. Поправки в кути обчислюють за формулою:

, (1.19)