Інструкційна картка № 9 для проведення навчальної практики «теодолітне знімання» з дисципліни «геодезія»
Робоче місце: лабораторія геодезії
Тривалість занять: 6 год
Тема заняття: Камеральна обробка вимірювань
Мета роботи: визначити кутові нев’язки, вирахувати дирекційні кути і румби ліній та приростки координат.
Матеріально-технічне оснащення: інструкційно-технологічні карти, довідкова література, журнал записів знімання, зарис, інженерний калькулятор, олівець
Правила безпеки: 1. Працювати тільки справним інструментом.
2. Виконувати всів вимоги пожежної безпеки.
3. Утримувати робоче місце в належному санітарному стані.
ЗМІСТ ТА ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
1.9.1. Опрацювання матеріалів знімання
Роботу розпочинають з перевірки всіх польових журналів “у другу руку”, тобто іншим виконавцем.
Опрацювання журналу прокладання теодолітного ходу виконують у такій послідовності:
1. Обчислюють значення правих (для поданого прикладу) за ходом горизонтальних кутів і і i на станції у півприйомах:
(1.39)
Приклад обчислення кутів на станції 2:
2=
КП1
– КП3
= 54º50.5’ –
312º15.5’ = 102º35,0’;
2=КЛ1 – КЛ3 = 272º36.0’ 170º00.0’ = 102º36,0’.
2. Обчислюють середні кути (приклад для станції 2):
=102º35,5.
3.
Обчислюють середні значення довжин
ліній Di
із прямих
та зворотних
вимірювань:
(1.40)
Приклад обчислення середнього значення довжини лінії 1-2:
4. Обчислюють горизонтальні проєкції di ліній за формулою:
(1.41)
де - кут нахилу лінії.
Приклад: d1-2 = 123,27 cos 1º56’ = 123,20 м
Результати виконаних опрацювань вписують на схему теодолітного ходу.
5. У стовпчик 1 відомості обчислення координат записують номери пунктів теодолітного ходу. У стовпчик 2 із журналу прокладання теодолітного ходу та контурного знімання записують значення середніх кутів і, а в стовпчик 5 – горизонтальні проєкції dі довжин ліній.
6. Обчислюють суму пр виміряних кутів і записують її внизу стовпчика 2 відомості обчислення координат
(1.42)
7. Обчислюють теоретичну суму кутів ходу.
Для зімкненого ходу Т обчислюють
(1.43)
У розімкненому ході, якщо виміряні праві за ходом кути, Т обчислюють
Т
=
(1.44)
а, якщо виміряні ліві кути, то за формулою
Т
=
,
(1.45)
де: n – кількість кутів ходу; поч, кінц - відомі дирекційні кути початкової і кінцевої сторін.
8. Обчислюють кутову нев’язку ходу:
(1.46)
9. Визначають допустиму нев’язку:
;
(1.47)
Якщо
нев’язка f
не перевищує
,
її розподіляють порівну між виміряними
кутами як поправки з протилежним знаком.
Контролем правильності введення поправок є сума виправлених кутів, яка має дорівнювати теоретичній сумі Т.
10. Обчислюють дирекційні кути, якщо виміряні праві за ходом кути за формулами:
2-3 = 1-2 + 180 - 2; (1.48)
3-4 = 2-3 + 180 - 3;
4-5 = 3-4 + 180 - 4;
і для контролю:
1-2 = 5-1 + 180º - 1. (1.50)
Якщо виміряні ліві за ходом кути, то дирекційні кути обчислюють:
2-3 = 1-2 - 180º + 2; (1.51)
11. Визначають назви румбів згідно з рис. 1.25, а їхню величину – за формулами:
rПнС=; (1.52)
rПдС =180 -;
rПдЗ = - 180;
r
ПнЗ
=360
-
.