Інструкційна картка № 4 для проведення навчальної практики «теодолітне знімання» з дисципліни «геодезія»

Робоче місце: геодезичний полігон

Тривалість занять: 6 год

Тема заняття: Вимірювання ліній

Мета роботи: набути вміння і навики при вимірюванні ліній, навчитись провішувати лінії різними способами, проводити виірювання у прямому і зворотному напрямках.

Матеріально-технічне оснащення: інструкційно-технологічні карти, довідкова література, теодоліт, штатив, рейка, висок, рулетка 50 м, журнал записів знімання, олівець

Правила безпеки: 1. Працювати тільки справним інструментом.

2. Виконувати всі вимоги пожежної безпеки.

3. Утримувати робоче місце в належному санітарному стані.

ЗМІСТ ТА ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

1. Провiшування лiнiй рiзними способами.

2. Вимірювання довжин ліній мірною стальною стрічкою. Визначення допустимостi розходжень мiж прямим i зворотним вимiрюванням.

1.4.1. Закріплення та провішування ліній

Провішування «на себе»: на початку і в кінці лінії АВ встановлюють віхи. Роботу виконують два робітники. Один стає на точку А з віхою так щоб та закривала точку В, інший відійшовши від кінця лінії кількадесят метрів, за командою першого пересовує віху вправо-вліво доки віха не опиниться у створі АВ, втикає її вертикально в землю. Аналогічно встановлюють віхи 2, 3, 4 і т.д.

Провішування «від себе»: віхи встановлюються в зворотному порядку.

Рис. 1.13. Провішування ліній способами «на себе» та «від себе»

1.14. Провішування лінії через горб способом «із середини»

Провішування ліній «із середини»: коли між кінцевими точками ліній є перешкода (горб, яр)

Через горб лінію наближують послідовним наближенням до створу. Один робітник встановлює віху точці С1, яка розміщена так, щоб з неї було видно віху В. Другий за його командою стає у точці D1, яка знаходиться у створі лінії С1В так щоб було видно віху А. Після цього перший робітник за командою другого встановлює віху С2 у створі D1А так, щоб з точки С2 було видно віху В. Аналогічно виставляють віхи D2, С3, D3 і нарешті С і D.

Через лощину (яр) лінію провішують, поступово спускаючись її схилами. Один з робітників стає з віхою В і відправляє другого з віхою у точку 1, яка знаходиться у створі віх А і В. Далі за віхами А і 1 встановлюють віху 2, за віхами 1 і 2 – віху 3 і т.д.

1.4.2.Вимірювання довжин ліній мірною стальною стрічкою Визначення допустимостi розходжень мiж прямим I зворотним вимiрюванням.

Рис. 1.15. Вимірювання лінії мірною стрічкою

Перед проведенням вимірів мірну стальну стрічку компаруємо. Робочу мірну стрічку порівнюємо з еталонною.

∆l = l – l₀ - поправка за компарування, де

∆l – поправка,

l – фактична довжина,

l₀ – номінальна довжина (20 м)

При використанні польового компаратора ∆l = l – l₀ / n, де

l – дійсна довжина компаратора,

l₀ - довжина виміряна робочою мірною стрічкою,

n – число відкладань мірного приладу.

Вимірювання виконують два робітники. Задній знімає шпильку з точки А і рухається до точки В1, потім до В2 і т.д. Коли у заднього робітника збереться 6 шпильок (100 м.), він віддає їх попередньому робітникові, і робить відповідну замітку у журналі. У кінці лінії визначають її довжину з врахуванням остачі від останньої шпильки до кінця лінії з точністю до сантиметра. Кожну лінію вимірюють двічі. Допустиме розходження 10см (несприятливі умови), 5 см (сприятливі умови) на 100м.

І = 20n + m ± nq,

Де n- кількість повних стрічок в лінії, m – остача, q – помилка в довжині стрічки. Знак «+» беруть у тому разі, коли стрічка довша за еталон, «-» - коли коротша.

Довжини ліній у теодолітних ходах при вимірювання їх мірними стрічками на забудованих територіях мають бути в межах 20-350 м, незабудованих 40-350 м.

Теодолітні ходи з використанням теодолітів, мірних стрічок та рулеток прокладають з граничними відносними похибками 1:3000, 1:2000, 1:1000 відповідно до табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Вимоги до прокладання теодолітних ходів з гарничною відносною похибкою 1:3000, 1:2000, 1:1000

Масштаб знімання	Граничні похибки гран положення пунктів знімальної мережі у масштабі карти
	гран = 0,2 мм			гран = 0,3 мм
	1:3000	1:2000	1:1000	1:2000	1:1000
	Допустимі довжини ходів (км)
1:2000 1:1000 1:500	3,0 1,8 0,9	2,0 1,2 0,6	1,0 0,6 0,3	3,6 1,5 -	1,5 1,5 -

Для обчислення горизонтальних проєкцій виміряних ліній для кутів їх нахилу 1,5 і більше одночасно з вимірюванням горизонтальних кутів, одним прийомом у одному напрямі, вимірюють вертикальні кути. Якщо на лінії є декілька точок перегину, то її вимірюють частинами і для кожної з них у точках перегину вимірюють вертикальні кути.

Довжини сторін у теодолітних ходах мають бути у межах:

• на забудованих територіях від 20 м до 350 м;

• на незабудованих від 40 м до 350 м.

Сторони теодолітних ходів вимірюють мірними стрічками і рулетками у прямому і зворотному напрямах. Відносну похибку вимірювання лінії обчислюють за формулою

(1.24)

Допустимі кутові нев’язки обчислюють за формулою

доп(1.25)

де n - кількість кутів у ході.

Теодолітні ходи з використанням точних теодолітів і світловіддалемірів чи точних теодолітів і електронних рулеток або електронних тахеометрів прокладають з граничною відносною похибкою 1:2000 з урахуванням вимог табл.1.2.

Таблиця 1.2. Вимоги до прокладання теодолітних ходів з гарничною відносною похибкою 1:2000

Масштаб знімання	Граничні похибки гранположення пунктів знімальної мережі у масштабі карти
	гран= 0,2 мм			гран= 0,3 мм
	Допустимі довжини ходів, км	Допустима кількість сторін	Допустимі абсолютні лінійні похибки, м	Допустимі довжини ходів, км	Допустима кількість сторін	Допустимі абсолютні лінійні похибки, м
1:2000 1:1000 1:500	7,0 4,0 2,0	20 20 20	0,8 0,4 0,2	9,0 6,0 -	30 20 -	1,2 0,6 -

Допустимі кутові нев’язки

доп, (1.26)

де n – кількість кутів у ході.

Горизонтальні кути у теодолітних ходах вимірюють теодолітами двома півприйомами з перестановкою лімба між півприйомами на 1-2 (для теодолітів з однобічною системою відлічування кругів – 2Т30П, 2Т5К, 3Т5КП) і 90 для теодолітів з двобічною системою відлічування. Прив’язування теодолітних ходів виконують вимірюванням двох кутів, в обох кінцях ходу прилеглих до сторін з відомими дирекційними кутами. Сума виміряних кутів не має відрізнятись від значення кута, що отримане з вихідних даних більше 1.

Центрують прилади та візирні пристосування з точністю 3 мм.

Допустимі довжини висячих теодолітних ходів (прокладених для знімальної основи), подані у табл. 1.3. Кількість сторін у висячих теодолітних ходах на незабудованій території має бути не більше трьох, а на забудованій - не більше чотирьох.

Таблиця 1.3. Допустимі довжини висячих теодолітних ходів

Масштаб знімання	Довжини висячих ходів з використанням землемірних стрічок (м)		Довжини висячих ходів з використанням електронних рулеток світловіддалемірів та електронних тахеометрів (м)
	На забудованій території	На незабудованій території	На забудованій території	На незабудованій території
1:2000 1:1000 1:500	200 150 100	300 200 150	1600 1000 500	2500 1500 750

Обчислюють середні значення довжин ліній D_i із прямих та зворотнихвимірювань:

(1.27)

Приклад обчислення середнього значення довжини лінії 1-2:

Журнал вимірювання кутів теодолітом 2Т-30 і довжин ліній стрічкою

Точка стояння	Точка наведення	Відліки мікроскопа	Величина кута	Середній кут	Довжина, м	Кут нахилу лінії	Горизонтальна проекція лінії	Примітка
В	А С А С	КП 194 56,5 154 15,5 КЛ 16 57,0 336 17,0	4041,0 4040,0	4040,5	В-С 199,57 199,53 199,55	156	199,44

Завдання для самостійної роботи: дооформити звіт, дати письмові відповіді на питання, зробити висновок по роботі.

Після виконання завдання студент повинен:

Знати:

• способи провішування ліній;

• допустимі розходження між прямими та зворотними вимірюваннями;

Вміти:

• провішувати лінії різними способами;

• проводити вимірювання у прямому і зворотному напрямках;

• визначати допустимі розходження;

• вносити записи результатів вимірювання ліній в польовий журнал.

Навчальні посібники:

1. Г.О Порицький, Б.І. Новак, Л.П.Рафальська. Геодезія. – Київ, 2007

2.Абрамович М.Ф., Славський Я.Е., Гринюк М.Я. Геодезія. – Львів, 1996

3. В.Ващенко, В.Літинський, С.Перій. Геодезичні прилади та приладдя. Львів Євросвіт, 2006

4. А.Л. Островський, О.І. Мороз, З.Р. Тартачинська, І.Ф. Гарасимчук. Геодезія, топографія. – Львів, 2011.(с.158-174)

Викладач ______________Яців М. В.

Розглянуто на засіданні циклової комісії фундаментальних дисциплін та дисциплін професійної підготовки спеціальності «Землевпорядкування»

Проткол № _____від «___»_________2012р.

Голова комісії _________________А. В. Пиріг