Іі. Класифікація вправ з обтяженнями

в в/атлетиці, п/ліфтингу, культуризмі (дод.мал.2,3)

Основні і додаткові вправи.

Класифікація фізичних вправ, які застосовуються в тренувальному процесі важкоатлетів, відповідає принципам, розповсюдженим у всіх видах спорту.

В першу групу входять змагальні вправи (ривок та поштовх). Друга група поєднує спеціально-підготовчі вправи, які розподіляються на декілька підгруп:

- підходящі ривкові вправи;

- підходящі поштовхові вправи;

- підходящі вправи для м’язів ніг, спини (тулуба), рук та плечового поясу;

- розвиваючі вправи для м’язів ніг, спини (тулуба), рук і плечового поясу.

Третя група складається із загально-підготовчих вправ, тобто вправ загальної фізичної підготовки. Розглядаючи змагальні і спеціально-підготовчі засоби, слід звернути увагу на два взаємопов’язані фактори. Так, всі вправи в залежності від їх координаційної структури, методу тренування і величини обтяження, по-перше, забезпечують (в більшій чи меншій степені) розвиток необхідних фізичних якостей; по-друге, сприяють (також в більшій чи меншій ступені) вдосконаленню технічної майстерності. Тому доцільно поділити всі вправи першої і другої груп на дві самостійні частини. Перша група поєднує змагальні і спеціально-підготовчі (підготовчі) засоби. Тому більшість цих вправ співпадає по техніці з класичним ривком і поштовхом. Крім цього, в тих вправах атлети підіймають значні обтяження, що сприяють виконанню роботи великої потужності. Таким чином, ця група вправ є основною в підготовці важкоатлетів.

В другій групі будуть концентруватися спеціально-підготовчі (розвиваючі) вправи. Вони виконуються не тільки зі штангою, але й на тренажерах, з використанням гир та інших обтяжень.

Вивчаючі вправи в більшості своїй, чинять локальний вплив. З своєрідної структури техніки, вони виконуються з відносно невеликою вагою, звідси розвиваюча при цьому потужність, порівняно невелика. Вправи цієї групи по технічних параметрах, можуть значно відрізнятися від структури змагальних вправ. В зв’язку з цим, розвиваючі вправи служать додатковим засобом в підготовці важкоатлетів. Отже, цим їх функції не обмежуються. Додаткової вправи виконуються з великою амплітудою в суглобах, в зв’язку з чим вони активно впливають на вдосконалення сухожильно-зв’язочного апарату.

В процесі тренувань, треба враховувати, що механічна міцність сухожиль і зв'язок збільшується, відносно повільно. При форсованому розвитку швидкісно-силових якостей може виникнути невідповідність між збільшеними швидкісно-силовими можливостями м’язового апарату і недостатньою міцністю сухожиль і зв'язок. Це погрожує потенційними травмами. Тому під час тренувальних занять необхідно звернути увагу на зміцнення сухожильно-звязочного апарату, що досягається тренуванням з великим обсягом, роботою невисокої інтенсивності.

Бажано, щоб рухи виконувалися з максимально можливою для даного суглоба амплітудою і в усіх напрямках. Цим вимогам і відповідають додаткові вправи. Таким чином, з метою більш об’єктивної оцінки та обліку тренувального впливу, що отримує організм спортсмена в результаті вправ першої групи, їх навантаження треба рахувати основною, а навантаження, повинні враховуватися і аналізуватися окремо.