Львівський державний університет фізичної культури

Кафедра атлетичних видів спорту

Організація науково-дослідної роботи

в силових видах спорту

лекція з дисципліни ТіМОВС для студентів

ІІІ курсу

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав.кафедрою АВС,

к.н.ф.в. і с. _______ Ф.І.Загура

“__” серпня 20__р.№ 1

Львів

20__

ПЛАН

І. Класифікація наук.

II.Зв’язок науки і практики.

ІІI. Закономірності спортивної наукової діяльності.

ІV. Метод спостереження.

V. Метод анкетування.

VI. Метод експерименту.

І.Класифікація наук. Зв’язок науки і практики

Наука – це система знань про природу, суспільство та мислення, про об’єктивні закони їх розвитку. Наука є результатом багатовікового пізнавального досвіду людства, яке активно перетворює світ у своїх інтересах. Виходячи з фактів сьогодення, наука дає правильне визначення їх походження та розвитку, розкриває істотні зв’язки явищ, озброює людину знаннями, об’єктивними законами реального світу з метою їх практичного застосування.

Основна класифікація наук.

1. Природні науки.

2. Наука про суспільство (соціологія).

3. Наука про мислення (філософія, логіка, психологія).

В складі науки треба розрізняти:

1. Накопичений в ході її розвитку фактичний матеріал (експеримент, анкетування).

2. Підтвердження фактами наукові уявлення – гіпотези, які необхідно перевірити практично.

3. Результати узагальнення фактичного матеріалу, відображені в законах, правилах, принципах.

4. Методологія науки, її світоглядна сторона (діалектичний матеріалізм).

Всі ці сторони існують в органічному зв’язку, утворюючи єдину систему знань, що базується на 2-х основних аспектах.

І аспект. Навчальна дисципліна. Наука – як правильно керувати процесом навчання і тренування.

ІІ аспект. Наукова діяльність в області важкої атлетики та силових видах спорту, яка спрямована на здобування нових знань про об’єктивні закони управління процесом тренування.

Наука являється сукупністю системи знань та наукової діяльності. Наукова діяльність включає:

1/ процес отримання нових знань;

2/ приведення цих знань до вигляду, зручного для застосування;

3/ безпосередня участь у впровадженні отриманих результатів в практику.

В будь-якій області, треба виходити з даних нам фактів, не можна конструювати зв’язки і вносити їх у факти, а треба витягувати зв’язки з фактів, і отримавши їх, доводити, наскільки можливо, дослідним шляхом.

Взяті, самі по собі, факти ще не представляють собою науку, це лише збір сирого матеріалу, але дослідник, за допомогою наукового мислення, силою наукової абстракції, відволікається від випадкових зв’язків, відкриває закони, які лежать в основі процесів природи, суспільства і мислення.

Сутність наукового дослідження заключається.

1. Отримання визначених фактів;

2. Знаходження глибинних зв’язків між фактами;

3. Розподіл отриманих висновків на визначений клас явищ.

Особливістю науки є суворе доведення її положень. Ніяка наука неможлива без доведень і не одне положення не повинно сприйматися на віру. Наука не являється зведенням незмінних істин. В ході історичного розвитку науки, деякі положення, які раніше здавалися універсальними, обмежуються визначеним класом явищ, а інші, не витримавши перевірки практикою, змінюються новими, що відповідають істині. Істинність наукових висновків завжди перевіряються практикою.

Науку відрізняють від іншої діяльності три фактори:

1. Систематичний характер знань, що входять до неї;

2. Володіння визначеними методами досліджень;

3. Користування гіпотезами, що допускають перевірку.

Зв’язок науки і практики.

Критерії науковості – практика. Отже, суспільно-історична практика є не тільки критерієм, але і основним стимулом розвитку науки. Практика ставить перед наукою визначені завдання, які необхідно вирішити для вирішення тих або інших областей знань. Практика визначає технічні можливості /представляє матеріально-технічну базу/.

Наукове дослідження – це інтенсивне вивчення, метою якого є отримання більш повних знань, стосовно предмету, який вивчається.