Атлетизм / ЛЕКЦІЇ / Важка атлетика / ІІІ / Відновл. спеціал.працездатності

Львівський державний УНІВЕРСИТЕТ фізичної культури

Кафедра атлетичних видів спорту

Відновлення спеціальної працездатності

Лекція з дисципліни ТіМОВС для студентів

IІІ курсу

Обговорена і затверджена

на засіданні кафедри АВС

“__” серпня 20__р., протокол №1

Зав.кафедрою АВС

к.ф.в. і с._________ Ф.І.Загура

Львів

20__

План

1. Методи і засоби відновлення організму в силових видах спорту.

2. Класифікація засобів відновлення.

3. Фармакологічні засоби відновлення.

4. Фізичні засоби відновлення.

5. Білки, їх значення в харчуванні.

6. Жири, вуглеводи і вітаміни.

7. Ваговий режим – важливий фактор контролю за розвитком спортивної форми.

8. Застосування продуктів підвищенної біологічної цінності в системі реабілітації спортсменів.

Методи і засоби відновлення організму в силових видах спорту.

Відновлення спортивної працездатності і нормального функціонування організму після тренувальних і змагальних навантажень-невід’ємна складова частина правильно організованої системи спортивного тренування, не менш важлива, ніж раціональний режим навантаження.

Фізичне навантаження супроводжується визначними функційними і структурними зміненнями організму, які лежать в основі стомлення. Стомлення — закономірне фізіологічне явище, наслідок виконаної роботи – характеризується розвитком почуття стомленості, часовим погіршенням обміну, регуляції, функціонування основних фізіологічних систем, реакції на навантаження, зниженням енергетичних запасів, загальні і спеціальної працездатності.

Наслідкові явища навантаження стимулюють розвиток адаптації, сприяють досягненню нового, більш високого рівня працездатності. Появлення почуття стомленості, мають разом з тим і охоронне значення, подавая сигнали про відомі напруги в діяльності організму, охороняючи його тим самим від перенапруги і перетренованості. Без стомлення відсутній і сам процес тренування. Тільки важливо, щоб ступень стомлення відповідала виконаній роботі, не була надмірною. Після закінчення роботи явище стомлення поступово проходять, наступає відновлення. Відновлення-це поступове повернення працездатності і функціонування організму до доробочого рівня, або близького до нього.

Глибіна стомлення його тривалість і прояви, як і швидкість відновлення, обумовлені сполученням факторів трьох основних груп: (її характеру, об’єма, спрямованості, інтенсивності, тривалості, ступеню емоційної напруги), стажу атлета (вік, здоров’я, рівень тренованості, індивідуальні особливості та ін), умов зовнішнього середовища і особливостей режиму періода, який був перед навантаженням.

Уміння тренера управляти станом стомлення і відновлення визначають культуру тренування і її ефіктивність. Накопичення стомлення (без відповідного відновлення) може обумовити розвиток перестомлення і перетренування, зниження працездатності, припинення росту спортивних результатів.

Розрізняють відновлення в ході самої роботи, раніше відновлення (безпосередньо після навантаження, яке зводиться фактично до оплати кисневого боргу) і піздніше відновлення (завершення відновлення енергетичних ресурсів із зрушенням до надмірного анаболізму, відновлення і підвищення основних функцій і працездатності). Із інших найважливіших фізіологічних характеристик відновлювального процесу, які необхідно враховувати при підборі і дозуванні засобів відновлення, треба назвати нерівномірність його бігу і гетерохронність (неоднозначне відновлення різних функцій і різних параметрів однієї і тієї ж функції).

Данні про природній біг процесу відновлення при різному характері роботи в різних видах спорту, у спортсменів різного віку і рівня тренованості, на різних етапах підготовки і в різних умовах дуже важливі для раціонального, наукового обгрунтованого планування підготовки. Не менш важлива раціональна система оптимізації відновлювального процесу, особливо в умовах сучасного спортивного тренування з її великими навантаженнями, напругою спортивної боротьби, розширенням вікових границь, використовуванням допоміжних засобів підвищення працездатності.

Здібність організму до відновлення піддається тренуванню: не випадково швидкість відновлення – один з основних діагностичних критеріїв оцінки реакції на навантаження і рівня тренованості. Доказана можливість активної направленої дії на біг відновлюючих процесів для прискорення усунення відчуття стомленості, яка викликана навантаженням структурних і функційних змін у організмі, що служить одним із засобів управління підготовкою спортсменів.

Основний шлях оптимізації відновлюючих процесів – це раціональне тренування і режим, здоровий образ життя, дотримування правил гігієни. Природньому бігу відновлення, закріпленню відновлюючих процесів, підвищенню стійкості організму, попередженню перенапруги, сприяють деякі спеціальні допоміжні засоби.

Класифікація засобів відновлення.

Засоби відновлення можна класифікувати за різними ознаками-по спрямованості і механізму дії, по часу і умовам використання та ін. Наприклад, розрізняють засоби екстреного відновлення (терміновий вплив на регуляторні і метаболічні процеси в інтервалах між забігами, таймами, підходами та ін.), біжучого (в процесі кожноденної діяльності) і профілактичного (для підвищення неспицифічної стійкості організму і попередня перевтоми).

У спортивній практиці використовується запропоноване ВНІІФК у 1971 р. (Н.Д. Граєвская, В.М. Дьячков, Ф.А. Норданская, Л. А. Иоффе, Ф. П. Талишев, Л.С. Хоменко) розподілення відновлюючих засобів на три основні групи: педагогічні, психологічні і медичні, комплексне використання яких і складає систему відновлення спортивної працездатності.

Педагогічні засоби-основний шлях оптимізації відновлюючих процесів, який забезпечує прогресивне підвищення рівня тренованості за допомогою спрямовагного впливу на процеси відновлення самих засобів тренування і режиму. Останнє засноване на здібності організму до самовідновлення витрачених енергетичних і функційних ресурсів вже під час виконання навантаження, а також після її закінчення. До педагогічних засобів відносяться: раціональне сполучення і послідовність навантажень; правильне сполучення навантаження і відпочинку на всіх етапах підготовки; переключення на інші види мс’язевої діяльності; вариативність засобів підготовки, вправ, їх ритму, чергування, тривалості інтервалів відпочинку, сполучення специфічних і неспицифічних засобів, статичних і динамічних навантажень; введення в заняття ігрових елементів, вправ, які виконуються при меншої ЧСС, і вправи для розслаблення м’язів, вправ у воді, кроси, змінення зовнішніх умов: раціональна побудова вводної і заключної частин заняття та ін.

Ці засоби являютьсяч основними, природними і обов’язковими для всіх спортсменів, на всіх етапах підготовки. Тільки при цих умовах можуть оказати бажаний ефект любі допоміжні засоби. В руках досвідченого тренера мається великий арсенал таких засобів.

Не менш важливі і психологічні засоби, які направлені на зняття нервово-психологічної напруги, що в свою чергу, сприяє швидкому відновленню руховоїх сфери і фізіологічних функцій організму. Ці засоби прийнято поділяти на дві групи: психолого педагогічні засоби (підхід тренера до спортсмена з урахуванням його індивідуальних особливостей і конкретного стану, організація цікавого разнобічного відпочинку, застосування відвертаючих факторів, утворення доброго морального клімату в колективі, індивідуальні і групові бесіди) і засоби, які направлені на регуляцію і корекцію психічного стану (гіпноз, внушеніє, психорегулююче тренування та ін.)

Велика роль в забезпеченні повноцінного відновлення спортивної працездатності належить медичним засобам, механізм дії яких пов”язан як з підвищенням захисно-пристосовних властивостей оргавнізму, ферментної і мупологічної активності, стійкості до різних неспричтливих факторів середовища і стресовим ситуаціям, так і з швидким зняттям загального і локального стомлення.

Діючи на змінені під впливом навантаження метаболізм, кровопостачання, терморегуляцію, пластичні і енергетичні ресурси організму, медичні засоби сприяють відновленню функцій регулюючих механізмів і ефекторних органів, ліквідації почуття стомленості, підвищення працездатності, що дозволяє зміцнити прирожний біг відновлення, полегшити адаптацію організму до послідуючого навантаження.

Застосування спеціальних засобів для регуляції життєдіяльності в екстремальних умовах з метою підвищення ефективності тренування, прискорення відновлення, попередження перенапруги і підвищення працездатності фізіологічно виправдано і принципово відрізняється від стимулюючого допінгового впливу, тому що мова іде ні про граничну мобілізацію і вичерпаний функційний резерв орнанізму, а, навпаки, про відновлення витрачених при великих навантаженнях нервових, енергетичних, пластичних ресурсів і утворення їх необхідного запасу в організмі.

Для відновлення працездатності в спортивній медицині застосовується широкий комплекс впливу на організм спортсмена. До них, в першу чергу, відноситься спеціалізоване харчування, ергогенна дієтика, вітамінезація. Використовується деякі фармакологічні препарати рослинного і синтетичного походження. Широко застосовується гігієнічні засоби-раціональнеий режим, природні сили природи та ін. І, накінець, великий набір фізичних засобів відновлення, ьпочинаючи від масажа і бань і закінчуючи бальнео,термо, тепло, електро,баро, магніто і іншими впливами.

Багато медичних засобів відновлення чинять значний вплив на організм. При неправильному їх застосуванні, невідповідності стану організму, передозуванні та ін. вони можуть оказатися небезпечними для здоров”я і працездатності спортсмена Тому використовувати їх слід строго індивідуально з врахуванням віку, стажу здоров”я, рівня підготовленості, конкретних особливостей організму у тісному зв”язку з планом, етапом і характером тренування або змагань. Призначити ці засоби повинен лікар з врахуванням медичних показників. В іншому випадку їх застосування неприпустиме.

Фармакологічні засоби відновлення.

Для управління життєвими процесами в екстремальних умовах і корекції стомлення застосовують біологічно активні речовини, головним чином речовини, які приймають участь в природних процесах метаболізму, які забезпечують енергетичні і пластичні процеси, або речовини-каталізатори різних реакцій біосинтезу. Використовування їх фізіологічно виправдано і принципово відрізняється від стимулюючих допінгових впливів.

В спортивній медицині фармакологічні засоби використовують для оптимізації процесів відновлення після великих фізичних навантажень, підвищення стійкості і опіру організма, попередження перенапруги, а також лікування різних захворювань.

Ці препарати активізують ферментні системи, сприяють підвищенню імунітету, покращення використовування тканинами кисеню, удосконаленню нервової і гормональної регуляції, прискоренню виведеня з організма продуктів обміну. Разом з тим любий фармакологічний вплив на організм вимагає відомої обережності, індивідуального підходу, впевненості в надійності препарату.

Індивідуальний підхід до призначення лікувальних препаратів необхідний в зв’язку з тим, що чутливість до них організма різна. Вона залежить від багатьох факторів: стать, віку, стану, конституційних особливостей, режиму життя і харчування, стану здоров’я, характера роботи і ступені стомлення, генетично обумовленої активності ферментних систем та ін. Все це детермінує особливості фармакодинаміки (перетворення ліків у організмі), швидкість біотрансформації, активність метаболистів, можливість реакцій, які не відповідають дозі препарату. При повільному перетворені токсичною може стати навіть мала доза препарату, яка не викликає ніяких неприємностей у інших спортсменів. Кількість нетипових реакцій збільшується при комбінованих препаратах. Неможна виключити і можливість алергії і непереносимості ліків.

Впевненість у повній небезпеці препаратів, відсутності у них побочної дії являється важливою умовою їх застосування. Неможливо при цьому забувати і окумулятивних властивостях деяких препаратів, їх несумісності, і, навпаки, сумірованія з дією інших препаратів.

Тільки врач має право призначати лікувальні засоби. Застосування їх спортсменами і тренерами самостійно неприпустимо. Препарат, особливо новий, можна застосовувати при дозволу органів охорони здоров’я, яке перевіряє їх експеріментально і клінично. Дозвіл повинен передбачати можливість використання препарату на здорових людях, в тому числі в умовах фізичних навантажень, що може істотно змінити його вплив і фармакодинаміку. Крім того, повинна бути впевненість що призначений препарат не відноситься (у відповідності з сучасними положенням МОК) до числа допингів. Якщо для лікування треба застосовувати засіб, який являється допингом (наприклад ефедрин), брати участь у змаганнях забороняється.

Неприпустимо тривале застосування лікувальних засобів у зв’язку з поступово наступаючою звичкою до нього організму, збільшенням можливості побочної дії і зниженням тренуючого ефекта навантаження.

Таким чином, застосовувати фармакологічні засоби відновлення в спорті можно тільки строго індивідуально, при наявності чітко обоснованих показників, впевненості в ефективності і нешкодливості у тісному зв’язку з конкретним режимом і методикою тренування і тільки по призначенню лікаря.

Особлива обережність повинна проявлятися по відношенню до дітей і підліткам у зв’язку з особливостями функціонування організму, недостатньою зрілістю його ферментних систем, які приймають участь в процессах перетвореня ліків.

При адекватному бігу відновлюючих процесів, відсутності ознак перенапруги і інших передпаталогічних станів взагалі нема ніякої необхідності прибігати до фармакологічних засобів.

До фармакологічних засобів, які використовуються в цілях відновлення спортивної працездатності і профілактики перенапруги, відносяться коферменти-проізводні вітамінів, наприклад кокарбоксілаза (проізводне вітаміна В₁) перідоксальфосфат (В₆), кобамамід (В₁₂) та ін. Це низькомолекулярні сполучення, які обладають навіть більш високою біологічною активністю, чим деякі вітаміни. До коферментів відносяться і засоби, які не мають вітамінних попередників (каріотін, ліпоєва кислота).

Препарати пластічної дії (нуклеотіди та їх попередники) сприяють відновленню структури клітини і пробіганню в неї регенеративних процесів володіють анаболічним і антидистрофічним ефектом, впливають на вуглеводний обмін, сприяють поповненю дефіцита ферментів і коферментів, покращують процеси обміну в скелетній мускулатурі (особливо активно) в серцевій м’язі. Найбільш виражений ефект препаратів цієї групи при лікуванні і профілактиці дистрофії міокарда як наслідка фізичної перенепруги.

До препаратів пластичної дії відносяться такі препарати, як оротат калія, фосфаден, рибоксін, інозін, аденозінтрифосфора кислота, аденилова кислота (МАП), метилурацил та ін. До цієї групи примикають білкові суміші, харчові добавки.

Препарати енергетичної дії підвищують стійкість організму до гіпоксії, утворюють запаси необхідних енергетичних речовин, швидко включаються в метаболічні цикли, всасуються і утілізуються в циклі хребта, підвищують активність ферментів і коферментів. До цих препаратів відносяться карпітин, ліпоєва, глютамінова, янтарна кислота, папангін, гліцерофосфат, ліцетін.

Антіоксиданти (вітамін Е, тофероли та ін). Використовуються для нейтралізації продуктів надмірного окіслення ліпідів, які образуються у великій кількості при довготривалій об’ємній роботі.

Адаптогени-це біостимулятори головним чином рослинного походження (женьшень, китайський лімоннік, левзея, елеутеракок та ін). До них відносяться також витяжка з рогів оленя-пантокрін і деякі комплексні препарати (ратибол). Речовини цієї групи нетоксічні, володіють м’якою дією, майже не мають побочної і кумулятивної дії. Вони підвищують стійкість організму до різних екстремальних дій, покращують самопочуття, сприяють відновленню змінених при навантажені функцій організму. Найбільш ефективні при роботі, пов’язаної з великою нервовою напругою, при навантаженні швидкісно-силового характеру, а також у видах спорту, які вимагають великої концентрації уваги, складнокоординаційних дій.

Препарати, які нормалізують функцію печінки після великих навантажень (так звані гепатопротектори), сприяють швидкому звільненю організма від шлаків, посиленню дезінтоксикаційнної і обмінних функцій печінки. Це аллохол, леганол, ессенциалє, кукурудзяні рильца та ін.

Стимулятори кроветворення (головним чином препарати заліза, гемостимулін, кобабамід) застосовуються, коли фізичні навантаження супроводжуються замітними зміненнями складучервоної крові (наприклад, при тренуванні в умовах середнєгірря, при перевтомлені).

Засоби, які покращують обмінни і енергетичні процеси в клітинах головного мозоку, стимулюють умствену і фізичну дієздатність (так звані ноотрони). Вони показані при навантаженнях (особливо змагальних), які пред’являють великі вимоги до ЦНС і аналізаторам, пов’язаних з можливістю мікротравм, а також при перестомленні неврозах, вегетосудинної дистонії (аміналон, пірацетам, церебролізін, пиридитол та ін).

Фізичні засоби відновлення.

Фізичні фактори розділяють на засоби переважно загальної дії (душ, загальні ванни, загальний і гідромасаж, бані, ультрафіолетове опромінення, аеронізація, електросон і деякі інші електропроцедури та ін) і локальної дії (більшість електропрцедур, часткові ванни, депомпресія, теплові процедури, сегментарний масаж та ін).

Дія фізичних факторів на організм залежить від характера, дози, часу застосування, індивідуальної чутливості до них спортсмена.

Гідропроцедури – души, ванни, бані – діють на організм за допомогою температурного і механічного факторів. Регулюючи температуру і тиск води, можна добитися різного єфекту.

Души – це гідропроцедури, при яких вода діє на тіло у вигляді однієї або декілька струй з дозованою температурою і тиском. При температурі води до 20 душ рахується холодним, 20-23-прохолодним, 34-36-індеферентним, 37-38-теплим, 40 і вище-гарячим.

Приймання теплого душа (5-7 хв) після тренування оказує гігієнічний заспокоючий вплив і являється обов’язковим компонентом тренувального режиму. Через 20-30 хвилин після тренування душ може бути більш довготривалим – він знижає збудливість, покращує обмін речовин, функцію м’язів і внутрішних органів. Прохолодні і індеферентні души тонизують, гарячі можна використовувати при переохолоджені і після масажу.

По нарастаючий інтенсивності механічного впливу на організм души можна перераховувати у слідуючому порядку: пилевий, ігольчатий, вієрний, циркулярний, струєвий. Найбільш сильний вплив оказують душі високого тиску (Шарко, шотландський). В контрасних душах подається 2 струєвих потока з чергуванням гарячої і холодної води тривалість процедур від 1-2 до 3-4 хв.

Для відновлення працездатності використовуються прясні, газові, ароматичні, мінерально хлорідні ванни. Теплі ванни (36-38) оказують заспокоючий і розслаблячий вплив, їх призначають перед сном, після тренування або змагання з великим навантаженням, не частіше 2-3 разів на тиждень. Індеферентна (34-35) і прохолодна (21-23) недовготривалі ванни тонизують організм і підвищують обмін речовин; вони застосовуються переважно у тих випадках, коли у спортсмена в періоді відновлення переважають гальмуючі процеси. Гарячі ванни стомлюють (крім випадків переохолодження) не рекомендуються з метою відновлення.

Більш виразним ефектом володіють контрасні ванни з різницею температури води від 5-10 до 20 і вібраційні ванни. З газових ванн найбільше розаповсюдження в спортивній медицині одержали вуглекислі і жемчужні ванни. Вуглекислі ванни сприяють підвищенню тонуса нервової системи, покращенню функції серця, судин, утворенню біологічно активних речовин в кожі, прискореню виведеню молочної кіслоти.

Це в жемчужних ваннах вода збагачується повітрям, яке подається під тиском 0,5-1,5 атм, що подразнює термо і тактильні рецептори кожи і рефлекторно оказує тонизуючу дію.

В хлорідно-натрієвих ваннах використовується природна мінеральна вода (моря, джерел) або приготована з солі.

Відновленю опорно-рухового апарату сприяють також щелочні (садові) і, хвойні ванни.

Бані (парна і сухоповітряна) широкозастосовуються для відновлення спортивної працездатності. Парна і сухоповітряна бані розрізняються по температурі і вологості повітря. Парна характерізується високою вологістю (70-100%) і порівняно низькою температурою повітря (40-60), сухоповітряна – високою температурою (70-100%, іноді і більше) і невеликою вологістю (5-15%). Сауна переноситься легше, небезпека перегріву, порушення терморегуляції і функцій організму в ній менше. Тому вона широко застосовується в спортивній практиці. Оптимальною температурою слід рахувати в сауні 70-80, вологість 5-15, рух повітря 0,3-0,5 м/с.

Нормалізації функцій організму після фізичних навантажень, підвищенню працездатності сприяють і правильно використуєми природні фактори, в частковості ультрафіолетові промені і легкі від’ємно заряжені аерони ультрафіолетові промені підвищують іммунологічні властивості організму, ферментативну його активність, регулюють вітамінний баланс, збільшують запаси глікогена, зменшують кисневу заборгованість стимулюють функції ЦНС. Благотворно діють на самопочуття, функційний стан і захисні сили організму і помірне підвищення у повітрі від’ємних іонів, основой яких являється атоми кисню. Такий вплив їх наглядається переважно на березі морів, горних рік, у середнегіррі, у водопадів.

Якщо нема можливості використовувати природні сили, застосовують штучне ультрафіолетове опромінення (за допомогою еритемних ламп) і аеронізацію за допомогою спеціальних пристроїв, які можна встановлювати в приміщенні, де знаходяться спортсмени після тренувань і змагань. Особливо важливо це восени і взимку.

Для прискорення відновлення використовують різні види кісневотерапії – кісневі коктейлі.

При вираженому локальному стомлені м’язів кінцівок, а також в системі реабілітації після травм і захворювань опорно-рухового апарату з успіхом використовують локально від’ємний тиск (ЛВТ) в барокамері конструкції Кравченко або різних її модифікацій. Викликаючи підвищенний приплив крові до участку впливу, ЛВПП сприяє зменшенню гипоксії тканини, покращенню обміну і покращення використовування тканинами кисеню, замітному покращенню функції нервово-м’язевого апарату.

Для швидкого зняття локального стомлення м’язів, особливо при їх перенапрузі, використовують також різні види теплових процедур: солюкс, парафінові, грязеві і озокеритові аплікації, ванни та інші процедури.

В останній час в спортивній медичній практиці для прискорення відновлюючих процесів почали використовувати різні види електропроцедур: імпульсні токи низької частоти – так звані сінусоідально-модульовані токи (СМТ) і токи сверхвисокої частоти (СВЧ).

Електросон – вплив електричним током на коркові процеси – знижує нервове перезбудження і стомлення, заспокоює, нормалізує регуляцію вегетативних функцій. Застосовується, головним чином, при порушенню сна, внаслідок вираженого перестомлення.

Електростимуляція сприяє підвищенню м’язевої працездатності, прискореню відновлюючих процесів, реабілітації після травм і захворювань опорно-рухового апарату. Електричні імпульси викликають титанічні скорочення м’язевих волокон з послідуючим розслабленням, покращують лімфо і кровообіг, підвищують скорочувальну здібність.

Потужним відновлюючим засобом являється ручний і апаратний масаж. Він сприяє зняттю відчуття стомленості і нервової напруги, больового відчуття, розслабленю і покращенню кровопостачання м’язів і тим самим відновленню і підвищенню спортивної працездатності.

Масаж може бути загальним і місцевим (з акцентом на групи м’язів, які несуть основне навантаження при даній роботі). У відновлюючому масажі на відміну від тренувального виключаються ударні прийоми, в ньому переважають прийоми, розминання, розтирання і потряхування. Він повинен бути глибоким, щадящим і безболісним. Особливу увагу слід приділяти місцям прикреплення м’язів і м’язам, які активно беруть участь в акті дихання.

Проводити масаж бажано в теплому приміщенні; перед масажем рекомендується теплий душ, а після нього гарячий душ, ванна або баня.

В спортивну практику в останній час все більше і більше входить сегментарний і крапковий масаж, а також голковкалування.

Фізіологічним обоснованням сегментарного масажу являється наявність рефлекторних зв’язків між унутрішними органами і визначними участками шкіри (зони Захарьіна-Чеда) м’язів, з’єднувальної тканини та ін. Сегментальний масаж застосовується при підвищенній чутливості шкіри в області відповідних сегментів, появлення утолщений в м’язах, больових відчувань і підвищення напруги в м’язах і з’єднальної тканини при пальпації.

Основою крапкового масажу і ігловкалування являється учення о біологічно активних крапках поверхні тіла (їх біля 700) які характерізуються більш високими показниками електропроводності, температури і рівня обмінних процесів. Вплив за допомогою масажу на біологічно активні крапки сприяють зменшенню болі при травмі опорно-рухового апарату, зниженню м’язевого тонуса.