Систематична обробка

М – генеральна сукупність;

Х – вибірка – не може характеризуватися середньою.

Розмах – різниця між великим та малим Хі – окреме вимірювання.

дисперсія

(варіанта)

Міра розкиду показника від середньої

сигма в – середнього квадратичного відхилення

1. Середня геометрична Хп, арифметична і т.п.,

2. Дисперсія

3. Кількість вимірювань

Закон нормального розподілу

Нормальний розподіл характеризується тим, що кількість плюсових та мінусових відхилень симетрично. Чим більше відхилень від середньої, тим більш, рідші випадки.

Функціональний зв’язок

Відомий показник (який удається)

Кореляційний зв’язок

Кількісна міра зв’язку двох величин або двох рядів величин характеризується статистичною або кореляційною залежністю, показником якої служить коефіцієнт кореляції.

Коефіцієнт кореляції непараметричний.

Рангова кореляція

А	1	3	-2	4
Б	2	1	1	1
В	3	2	1	1
Г	4	5	-1	1
Д	5	4	1	1

R=1-6Σd_і² /n(n²– 1)

Коефіцієнт рангової кореляції від +1 до –1

ІУ. Метод анкетування.

Базується з метою аналізу даних, які отримані шляхом опитування великої кількості осіб в порівнянні з іншими методами – це самий неточний метод. ми отримаємо суб’єктивні судження, які можуть змінюватися в залежності від багатьох причин.

Позитивні сторони анкетного методу.

1. Багаточисельність показників призводить до більш-менш чіткої відповідності на поставлені запитання.

2. можна виявити такі явища, про які дослідник навіть не підозрював .

3. Метод анкетування дає можливість аналізувати велике число самих різних думок.

Недоліки методу:

1. Бачить більш зовнішні фактори, не береться до уваги їх сутність.

2. Відповіді можуть бути навмисно невірні з різних причин.

Анкетування може проходити у двох варіантах:

1. Власне анкетування.

2. Інтерв’ю.

План проведення опитування:

1. Що потрібно отримати в результаті опитування.

2. Хто буде проводити анкетування.

3. Контингент.

4. Яким методом (інтерв’ю або анкетування).

Складання запитань.

Вносимо корективи в запитання:

Спеціалістам – 60 запитань;

Академікам – до 300.

Форма запитань повинна бути такою: уникати запитань про особисте життя; запитання не повинні викликати образу.

Процес опитування.

1. Особистість того, хто опитує, повинна бути приваблива.

2. Вибрати місце і час опитування

Розраховуємо рангову кореляцію 1-2; 1-3; 1-4; 1-5;2-3; 2-4; 2-5; 3-4; 3-5

	Василишин	Мартин	Науменко
1. Піднімання на гурди	1	2	3
2. Жим від грудей	2	4	3
3. Піднімання для поштовху	3	5	4
4. Поштовх від грудей	4	3	3
5. Ривок	5	1	4

Складаємо коефіцієнти рангових кореляцій і поділяємо на кількість рангових кореляцій.

Кількість рангових кореляцій n (n – 1)/2

Отримуємо W– коефіцієнт конкордації

W> 0,75 отримали матеріал, який відображає істину.

W=сума коефіцієнту рангових корел, кількість цих коефіцієнтів

У. Метод експерименту.

Це один із способів пізнання. Його основною ознакою є прагнення встановити зв’язану систему відносин, які перевіряються експеримент. Основна відміна від методу спостережень.

Дослідник може впливати на явище, яке вивчається і повторювати його неодноразово в різних умовах.

1. Експеримент дає можливість ізолювати умову, яка вивчається, та окремі його елементи.

2. Дозволяє тримати незмінними або варіорувати умовами, які вивчаються.

3. Експеримент шляхом повторення дає можливість перевіряти дослідження, які були проведені раніше.

Фази експериментального дослідження.

1. Спостереження, які дозволяють иявляти важливі факти та дізнатися про них за всією визначеністю.

2. Формування гіпотез про залежності, які змогли б існувати між фактами

3. Експериментування – перевірка гіпотези.

4. Обробка результатів.

Експеримент поділяється на три види:

1. Експерименти якісні – отримання даних, які визначають окремі характеристики різних суб’єктів. Визначення станової сили, стрибучості і т.п. перед тим ставлять завдання – стрибки вище, швидше і т.п.

Досліджується не функціональна залежність, а загальна тенденція: F_max /v

F_max/вильоту ядра

0кг. 0,0001

3кг. 0,260

4кг. 0,570

7кг. 0,850

10 кг 0,950

3. Функціональний експеримент.

Виявлення функціонального зв’язку між двома факторами.

Формування гіпотези – найбільш важлива фаза експериментального дослідження, отже і найбільш складана.

Формування гіпотез – результат мислення. Існують два види гіпотез-гіпотези індуктивні та дедуктивні.

Індуктивні– ці, які виводяться із спостережень за відомими фактами.

Дедуктивні– формуються з вже відомих закономірностей.

Основні ознаки правильних гіпотез:

1. Гіпотеза повинна бути адекватною відповідно на поставлене запитання.

2. Гіпотеза повинна бути правдоподібною.

3. Гіпотеза повинна бути доступною перевірці.

Умови, які впливають на результат експерименту.

1. Особисті дані піддослідного (вік, стать, стан здоров'я, фізична підготовка, спортивна кваліфікація, спортивний стаж, період тренування).

2. Зовнішні умови (постійні: тишина, температура, освітлення; непостійні: виникнення перешкод).

3. Суб’єктивні умови: постійна та непостійні знання, погляди, інтереси, установка, зацікавленість дослідження, емоційний стан, мотивація.

Слід розуміти парадоксальність самої ситуації експериментування, коли експериментатор, на основі багатьох споглядань, формулює гіпотезу залежності між фактами, вона завжди мала узагальнений характер, отже, як тільки починається дослідження експерименту, експериментатор покидає узагальнюючу ситуацію і формулює конкретну, в якій і отримує експериментальний результат.

Переходячи від загального до часткового, експериментатор сподівається, що обрав достатньо представницький приклад, що характеризує визначений клас явищ.

Отже, коли швидко залежність перевіряється на конкретному прикладі, чи має право експериментатор вважати, що отримані конкретні результати характеризують саме той клас явищ, на який він розповсюджує свої узагальнення і висновки у вигляді сформульовано закону або правила.

Контрольні запитання

1. Класифікація наук

2. Зв’язок науки і практики.

3. Закономірності спортивної рухової діяльності.

4. Характеристика методу спостереження.

5. Етапи методу спостережень.

6. Характеристика методу анкетування.

7. Складання запитань та процес опитування.

8. Характеристика методу експерименту.

9. Умови, що впливають на результат експерименту.

Література

1. Тяжелая атлетика. Учебник для институтов физической культуры.. под. Редакцией Воробьева А.Н.. Изд. ФиС. – М.: 1972.

2. Начинская С.В. Основы спортивной статистики. Изд. Высшая школа. – К.:, 1987.

3. Друзь В.А. Моделирование процесса спортивной тренировки. Вид-во «Здоровя». – К.: 1976.

4. Зациорский В.М. Основы спортивной метрологии. ФиС., М.: 1979.

5. Масальгин Н.А. Математико-статистические методы в спорте. Изд. ФиС. – М.: 1974.

6. Коробков А.В. Методика оценки физической подготовленности спортсмена. Изд. ФиС. – М.: 1963.

7. Методика применения динамометрических платформ в научных исследованиях и тренировочном процессе. Методические рекомендации. – М.: 1985.

8. Унифицированные методы комплексного педагогического контроля при проведении массовых исследований спортсменов (сборник научных трудов). – Ленинград, 1987