« Попередня публікація | Наступна публікація »

Рекомендую!

> Версія для друку

Феномен трипільської культури

Наприкінці 19 століття київським археологом Вікентієм Хвойкою були знайдені останки древнього поселення, що говорили про своєрідну культуру. Цю культуру історики охрестили за назвою місця перших розкопок – трипільською

Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які знайшов Хвойка, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії.

Трипільська культура археологічна культура часів неоліту та енеоліту; назва походить від с. Трипiлля на Київщині, де В. Хвойка вперше в Україні(1898) виявив і дослідив пам'ятки цієї культури. Творцями Т. к. були примітивно-хліборобські і скотарські племена, що просунулися з Передньої Азії і далі посувалися з Балкан та Подунав'я на схід.

Основою господарства за цього періоду було примітивне хліборобство і скотарство, але продуктивність його була низька, і тому полювання, рибальство і збиральництво мали важливе значення. Землю обробляли з допомогою мотик та з палиць-копалок з загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою кістяних серпів з кремінним лезом. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. Хліборобську працю виконувала жінка. Вона стояла на чолі господарства. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю. У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози.

Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками. З глини ліпили жін. статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом у вигляді стрічок з двох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. Статуетки, модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобським культом родючости.

У поселеннях з наземними житлами ранньотрипільського періоду з'являється також посуд різних форм вкритий поліхромним спіральним орнаментом білого, червоного та чорного кольору.

Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з міді, перев. прикраси: браслети, кільця, гачки тощо.

Поселення середнього періоду значно більші розміром. Наземні житла в них будовані по колу або овалу. Житла мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева. Плетені дерев'яні стіни і перегородки обмазували глиною

Разом зі збільшенням населення збільшувалася посівна площа мотичного хліборобства. Скотарство було розвинене більше, ніж раніше, але полювання далі мало допоміжне значення.

Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя. У поселеннях виявлено клиновидної форми топірці з міді.

Високого рівня досягло ганчарство. Характеристичним для цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому тлі посуду різних форм; також з глини виробляли культові схематизовані жін. статуетки, фігурки тварин, та ін.

За пізнього періоду значно поширилася територія, заселена трипільцями.

Значно зросло значення скотарства. Скотарство напівкочового характеру складалося перев. з дрібної рогатої худоби. Помітного значення набув кінь.

Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми. Натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура. З'являється новий тип поховання в ямах і витворюється обряд поховання.

Андрій ГОРБЕНКО: Трипільська культура в історії України

 

Археологічні розкопки свідчать, що людина з’явилась на території України ще в ранньому палеоліті (1 млн. років до нашої ери). Появу людини на землях України відносять до ашельської епохи. Понад 100 років в Україні вивчають пам’ятки палеоліту. Значний внесок у дослідження палеоліту внесли видатні українські археологи Вікентій Хвойко та П. Єфименко. Їхню справу продовжують сучасні українські науковці В. Станко, В. Гладилін, М. Гладких та інші.

В межах України стоянки людини відкриті поблизу сіл Лука-Врублевецька, Погребня, Лабушна, в Колкотовій Балці біля Тирасполя, в Нижньому Подністров’ї, під Житомиром, у Донбасі, в Приазов’ї, в районах південних і північно-східних Карпат.

Що стосується нашого краю, Північно-Західного Причорномор’я, то археологічні матеріали свідчать, що людина в нашому регіоні з’явилась біля 600 тис. років тому. Виявлені матеріали свідчать про перебування людини на Одещині в пізніші часи – 300-200 тис. років до нашої ери. Як наслідок, можна припустити, що нашу територію людина заселяла вже з глибокої давнини. Недалеко від Видубичів є гора, яку названо Лисою. Далі, у напрямку до містечка Козин є пагорб, де знайдені могили Вікінгів, які населяли територію України.

Найяскравішою та найцікавішою культурою була Трипільська культура (мідний вік). Вона існувала в 4-2 тис. до н. е. та отримала таку назву від поселення, відкритого та дослідженого В. Хвойко у 90-х рр. 19 ст. біля села Трипілля на Київщині. Багато дослідників вважає, що традиції Трипільської культури збереглися в народній культурі українців.

За сучасними дослідженнями межі Трипільської культури поширюються від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря. Вважається, що Трипільська цивілізація проіснувала більше усіх. Під час перебування у музеї Трипільської культури біля містечка «Українка» стало відомо, що на території Трипілля було знайдено музичні інструменти(!) та інші вироби з кістки мамонта.

Ця культура охоплювала все Лісостепове Правобережжя та Подністров’я, а на пізньому етапі поширилась на Волинь і степове Причорномор’я. В межах України відомі сотні трипільських поселень. Трипільська культура старша від Єгипетської, Вавілонської та Хетської культур. Вона починалася не з меча, а з плуга та хліба. Це археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи. У ті часи люди мешкали великими селами на берегах річок. Хати були прямокутної форми. Стіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс – з плах, де його бракувало – з глиняних вальків. На Одещині – з каменю або вапняку. Глиняні хати мали груби, лави. Їх план дещо нагадує пізніші українські хати.

Населення вело розвинуте сільське господарство. Збереглося багато кам’яних серпів, зернотерок. Трипільці сіяли чотири сорти пшениці, два сорти ячменю, жито, просо. Важливою прикметою Трипільської культури було гончарство, яке вражає багатством форм й орнаменту. В музеї Трипільської культури біля містечка «Українка» на березі Дніпра є черепки посуду трипільців. Казали, що шматки цього посуду і зараз знаходяться на території «Українки» та в інших місцях України. Ще одним великим досягненням цієї культури було ткацтво. У пізніших знахідках з’являється мідь, зустрічається й срібло.

Трипільська культура залишила по собі значні сліди в Україні. Її здобутками користуються й до нині. Навіть сьогодні можна спостерігати, як жінки розмальовують хати, печі та інше у стилі Трипілля. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент трипільської доби. Кажуть, що в серці кожного з нас горить багаття Трипілля, і хоча чимало дослідників схиляється до думки, що Трипілля ввібрало в себе не одну культуру народів світу, все ж цю добу неодмінно пов’язують з народом України.

Рухаючись від Києва вниз по Дніпру, потрапляєш до села Читачів, де на березі знаходиться дуже стара капличка. Біля цієї каплички стоїть каміння з написом «Духовна держава». Саме з цього місця відкриваються дуже гарні живописні види на Дніпро. У селі Гребені теж зустрічаються надзвичайно мальовничі місця. Ця територія теж має безпосереднє відношення до нашої історії. А ще одним яскравим підтвердженням існування Трипільської культури є містечко Ржищів, де теж нещодавно були знайдені її останки. Там стоїть орнаментальна скульптура, яскраве відтворення одного з Трипільських гончарних виробів. Музей містечка Ржищів теж приваблює представленням самобутніх художніх творів.

Перегук різних історичних часів відчувається і у Щучинці біля Великобукринського плацдарму – місці, звідкіля почалося форсування Дніпра радянськими військами під час Великої Вітчизняної війни. Біля меморіалу на цьому плацдармі знаходиться пам’ятник Бояну – древньому співакові часів князювання Олега та Ігора у древньому місті Києві. Здається, що цей історичний співець не помер, а навічно застиг у металі, щоб бачити, як іде вік за віком, змінюються історичні епохи та люди.

Віриться, що настане час, коли ліра разом з цим Бояном оживуть та заспівають якщо не нам, то нашим нащадкам і буде це розповідь про все життя України від Трипільської культури та древлян до прийдешніх днів.

Читать полностью: http://h.ua/story/41639/#ixzz1sg7ak3N6

Трипільська культура як історичний феномен. Короткий огляд сучасного дослідження Трипілля

Альона5 | 28.11.2009 15:53

0

1

Із людністю Трипільської культури пов'язаний перший період розвитку українського народу М.Брайчевський Трипільська культура є історичним феноменом, осмислення якого потребує врахування нагромаджених за 130 років знань археологами, істориками, музейними працівниками, колекціонерами. Це дозволить нашим сучасникам зрозуміти, чим була і є для України, її історії, давньої і новітньої,трипільська культура. Поняття цивілізації у різні часи трактувалося і розумілося по-різному. Воно має чимало вимірів та ознак, навколо яких точаться наукові дискусії. Те, що трипільська культура лежить на межі епох стародавньої історії, ставить її в центр напружених та нескінченних дискусій, а отже, привертає увагу не лише вузького кола вчених, але й широкої громадськості, сучасної молоді, які шукають відповідь на питання "звідки ми?","де наші корені","де початок нашої цивілізації". Під час пошуків коренів сучасної цивілізації виникає питання: а чи має узагалі трипільська культура пряме відношення до землі, яку нині називають Україною? Адже з того часу, коли на цих землях жили останні трипільці минуло понад чотири з половиною тисячі років. Невблаганний час стер з поверхні сліди Трипільської цивілізації, яка не залишила після себе ні пірамід, ні зіккуратів. Були забуті давні назви й імена. Образ давньої епохи був повернутий до буття лише завдяки археологічним дослідженням, які розпочалися наприкінці XIX століття. Трипільська культура- це археологічна культура доби енеоліту та початку бронзового віку (близько 5400-2700рр. до н.е.).Вона є винятковою культурою первісного суспільства в Україні.Її розвиток продовжувався понад 2,5 тис. років. Охоплена нею територія займає Правобережну Україну, Молдову, Румунію, Польщу та ін. В Україні трипільська культура представлена 1500 поселеннями а також курганами, похованнями та ін. В Україні прийнято вважати за початок дослідження трипільської культури 1993 рік, коли Вікентій Хвойка (чех за походженням) провів розкопки на Кирилівських висотах у Києві, де виявив палеолітичну стоянку, кістки мамонта й поселення доби неоліту. У 1896-97 роках він провів розкопки біля містечка Трипілля на Київщині і зробив близько ста малюнків знайдених речей Про знайдену культуру Хвойка доповів у 1899 році на Археологічному з'їзді. Термін "трипільська культура",з'явився у його праці про розкопки поселень біля міст Канів та Ржищів. Варто відзначити, що насправді реальна історія вивчення Трипільської культури розпочалась ще у 70-х роках XIX століття, хоча тоді знайдені старожитності не мали ще такої назви. За останні роки створено кілька фондів, які підтримують дослідження трипільської культури. Серед них міжнародний благодійний фонд "Дівич-Гора".Це турботами цього фонду у 2002 році в с. Трипіллі біля Київського обласного археологічного музею було встановлено пам'ятник Вікентію Хвойці. У 2003році засновано Український благодійний фонд "Трипілля", метою якого проголошено сприяння дослідженням трипільської культури. У листопаді 2003 року було увіковічнено саму трипільську культуру- відкрито пам'ятник трипільській цивілізації у м. Ржищів до 110 роковин з часу відкриття Трипільської культури. За фінансової підтримки приватних колекціонерів С.М. Платонова та С.О. Тарути у 2004 році видруковано 2-х томну "Енциклопедію трипільської цивілізації". У 2003-4 роках проведено зйомку повнометражного фільму про трипільську цивілізацію. Нинішня ситуація з дослідженням трипільської культури багато в чому нагадує історію її відкриття, коли нею займалися меценати, аматори, працівники музеїв. Чи не є застій у вивченні Трипілля ознакою нашого духовного занепаду? Повернення до наукового вивчення багатьох питань трипільської цивілізації вимагає час нашого державотворення. Це допоможе нам у розумінні власного походження та вирішенні сучасних проблем духовного оновлення. Уже кілька років діє в Україні очолюване ОЛ.Ткачуком товариство "Коло-Ра",що займається популяризацією та реконструкцією пам'яток Трипільської культури. В останні роки відбулося кілька конференцій, присвячених Трипільській культурі. За сприяння С.Тарути і С. Платонова було проведено Всесвітній конгрес"Трипільська цивілізація".З 2003 року на Черкащині діє державний історико-культурний заповідник "Трипільська культура".До складу заповідника нині входять 11 окремих територій, на яких розташовано поселення трипільської культури загальною площею 2045 га. Заповідник будує свою роботу в охоронному, науково-дослідницькому та туристичному напрямках... Перспективним планом заповідника планується створення об'єктів музейно-туристичного,призначення, зокрема музей трипільської культури в м. Тальному, музей поселень гігантів у с.Легедзине, археодром над розкопаними трипільскими житлами. За час роботи заповідника створено експозиційну площу в с. Легедзине. Спільно з Інститутом археології НАН України у серпні 2003 року було проведено міжнародну конференцію. Знято спільно із кіностудією "Фрески" науково-популярний фільм про трипільську культуру, проведено комплекс експериментальних досліджень з проблем трипільського житлобудування. Можна, отже,говорити, що з популяризацією трипільської культури справи налагоджуються. Проте у справі наукового дослідження не все так,як має бути. На всіх конференція практично звучить думка про те,що практично згорнуті польові археологічні дослідження. Немає фінансування державою цих досліджень. З кожними роком зменшується кількість археологів-трипіллязнавців. Про важливість сьогодні Трипільського питання добре сказав політик і науковець В.Черняк "Питання про Трипільську культуру є не тільки археологічним, а й етнокультурним і державницьким".

2222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222