22. Сутність філософії та специфіка її предмету.

Термін «філософія» походить від грецьких слів phileo - любов і sophia - мудрість і означає любов до мудрості. Філософ- людина, яка прагне до мудрості, мудрість-пізнати суще в житті-це поняття вводить Піфагор. Сутність філософії- шлях до істини, пошук відповідей. Проблема філософії: знання про всезагальне. Філософія-це спосіб людиною самоусвідомлення себе,сутності світу і свого призначення. Проте любов до мудрості не робить людину її власником, хоча і є важливою умовою, щоб стати філософом. Філософія є певна здатність думати про вічні питаннях, про людське життя і смерть, про призначення людини, і в такій своїй якості вона виникла разом з появою людського роду, філософія має справу з граничними, одвічними питаннями. Поняття предмет-не є насамперед заданим, випускає можливість не пізнавальності самого предмету. Світ-ціле, філософія прагне осягнути частину цілого. Філософувати-віднайдення частини цілого. Філософія- це спроба вийти за межі прагментальної та відносної дійсності, яка нас оточує, віднайдення цілого, яке ніяк не дано нам в досліді і знайти смисл присутності частини цілого. Предмет філософії- це суще, у всій повноті свого змісту, а не якийсь певний бік, предмет філософії складає сукупність її проблем,до з’ясування яких звертається філософія. Предмет філософії її призначення коло питань, що вивчаються філософією називається предметом філософії. Загальну структуру предмета філософії складають чотири основні розділи: а) Дослідження найбільш загальних питань буття, тобто проблема буття в універсальному сенсі. Буття і небуття; буття матеріальне і ідеальне; буття природи суспільства і людини. Філософське вчення про буття одержало назву антології. б) Аналіз найбільш загальних питань пізнання. Пізнаваний або непізнаванне світ; які можливості, методи і цілі пізнання; в чому полягає сутність самого пізнання і що правдивий, який суб'єкт і об'єкт пізнання. Філософське вчення про пізнання отримало назву гносеології. в) Вивчення найбільш загальних питань функціонування та розвитку суспільства. Розділ філософії, який вивчає громадське життя, називається соціальною філософією. г) Дослідження найбільш загальних і істотних питань людини. Саме людина є вихідним і кінцевим пунктом філософствування. Творить і діє не абстрактний дух, а людина. Філософія людини називається філософської антропологією. Філософське знання дозволяє розуміти глибинні основи буття, проникати в сутність предметів і явищ, орієнтуватися в потоці складних і суперечливих подій. Філософія виступає як духовне раціонально - теоретичне освоєння дійсності. Незважаючи на свою відносну абстрактність, філософія спочатку практична і гуманна, її призначення - навчити людину самостійно і творчо мислити, розуміти сенс життя, правильно оцінювати свої можливості і роль у світі, визначити напрямок діяльності не тільки щодо найближчої мети, але і свою причетність до того, що відбувається у Всесвіті. Філософія формує світогляд не тільки окремих особистостей, але й суспільства в цілому, відображаючи в діях, певних соціальних сил його ідеали, прагнення, цілі і завдання. В історії суспільства перехід до нового рівня філософського мислення завжди є підготовкою глибоких соціальних і політичних змін.