- •Глава 2
- •§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
- •§ 2. Предмет і ознаки теорії права і держави
- •§ 3. Функції теорії права і держави
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука 25
- •§ 4 Методи теорії права і держави
- •§ 5. Поняттєво-категоріальний апарат і концепції теорії права і держави
- •§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції
- •§ 1. Первісне і похідне виникнення держав. Державність
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Закономірності та випадковості походження держави
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •Глава 3. Походження держави
- •§ 5. Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Соціальна влада та її види
- •§ 2. Співвідношення політичної і державної влади, державної влади і держави
- •§ 3. Поняття і ознаки державної влади
- •§4. Поняття і ознаки держави
- •§ 5. Сутність держави
- •§ 6. Суверенітет держави
- •§ 8. Суверенітет нації і його співвідношення
- •§ 9. Функції держави
- •§10. Форми здійснення функцій держави ; (правові форми діяльності держави
- •§11. Методи здійснення функцій держави
- •§ 12. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 13. Деякі наукові концепції сучасної держави: перехідної державності, держави «загального благоденства», «конвергенції», «глобалізації»
- •Глава 5 громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
- •§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства
- •§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •§ 4. Роль держави у розвитку громадянського суспільства
- •§ 6. Громадські об'єднання і політичні партії в політичній системі суспільства
- •§ 7. Взаємодія держави і громадських об'єднань
- •§ 8. Взаємодія держави і комерційних об'єднань
- •§ 9. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави і її структура
- •§ 2. Форми державного правління
- •§ 3. Форми державного устрою. Унітарна держава та її види
- •§ 4. Регіональна (регіоналістська) держава як форма державного устрою
- •§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види
- •§ 6. Еволюція форм правління в незалежній Україні та її сучасна форма державного устрою
- •§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав
- •§ 8. Співдружність як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 10. Форми державно-правового і державного (політичного) режиму
- •Теорія права
- •Глава 11 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право». Право природне і позитивне. Право соціальне і юридичне (об'єктивне і суб'єктивне)
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення права
- •§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 5. Етнокультурний зміст права
- •§ 6. Основні юридичні джерела формування права і у різних народів світу
- •§ 7. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 8. Поняття і ознаки права
- •§ 9. Сутність права. Властивості права
- •§ 10. Принципи права: поняття і призначення. Співвідношення принципів права і норм права
- •§ 11. Класифікація принципів права
- •§ 12. Функції права
- •§ 13. Цінність права
- •§ 14. Співвідношення права і держави
- •§15. Співвідношення права і закону. Правовий закон
- •§16. Співвідношення національного і міжнародного права. Способи реалізації норм міжнародного права в національному праві
- •§17. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •§ 18. Наступність у праві. Правова аккультурація
- •Глава 14 система права
- •§ 1. Система права: поняття, ознаки, структура
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права
- •§ 3. Правовий режим галузі права
- •§ 4. Публічне і приватне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 6. Поняття галузі права. Класифікація галузей права
- •§ 7. Види галузей матеріального права
- •§ 8. Види галузей процесуального права
- •§ 9. Інститути права: галузеві і міжгалузеві. Підгалузі права
- •Глава 16 норми права в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми та їх види
- •2. Технічні та техніко-юридичні норми
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 6. Корпоративні норми і норми права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 8. Види норм права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 9. Матеріальні, процесуальні і матеріально-процедурні норми
- •§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм
- •§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право
- •§ 14. Норма-припис
- •§15. Структурні елементи норми права за ступенем визначеності і складу
- •§ 16. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта. Способи (прийоми) викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •Глава 17
- •Глава 17, Утворення права. Правотворчість. Джерела..._ 423
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Функції правотворчості
- •§ 4. Правотворчий процес. Нормопроектування як стадія правотворчого процесу
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела.
- •III. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта:
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела... _431
- •§ 5. Види і форми правотворчості держави
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела...
- •§ 6. Делегована правотворчість і делегована законотворчість
- •§ 7. Види правотворчості громадянського суспільства
- •2. Шдзаконне нормотворення суб'єктів громадянського суспільства:
- •§ 8. Судова правотворчість
- •§ 9. Джерело і форма права. Поняття та види джерел (форм) права
- •Глава 20
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт_233
- •§ 2. Структура правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин
- •§ 8. Суб'єкти правовідносин
- •1) Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- •2) Колективні суб'єкти (юридичні особи):
- •§ 9. Правосуб'єктність фізичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •§ 10. Поняття юридичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •1. Статусоутворюючі
- •2. Ознаки, похідні від статусу
- •5 Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи.
- •6 Ідентифікаційний код є єдиним для всього простору держави і зберігається протягом усього періоду існування організації.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 11. Правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність)
- •§ 12. Компетенція державного органу як вираз його спеціальноїправосуб'єктності
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 529
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 13. Держава як суб'єкт правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 533
- •§ 14. Об'єкти правовідносин
- •§ 15. Види правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__263
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§17. Фактичний (юридичний) склад
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 18. Правові презумпції
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 19. Правові преюдиції, аксіоми, фікції
- •15 Неприпустимими є протиправні фікції: фіктивне підприємництво, фіктивний контракт, фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення. Вони — показники зловживання суб'єктивним правом.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт ______547
- •§ 20. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків органами внутрішніх справ та їх працівників
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 24
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 276
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви та види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 281
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 287
- •Глава 25
- •§ 2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридично)' відповідальності
- •2 Репарація — лат. Герагагіо — відновлення.
- •Глава 25. Юридична
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 5. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ
- •Глава 25. Юридична відповідальність
§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
Суб'єктивне право, юридичний обов'язок і законний інтерес — об'єкти правової охорони. Як рівні правового забезпечення потреб особи, вони перебувають у зв'язку і взаємодії. Однак їх слід розрізняти.
Законний інтерес (інтерес, охоронюваний законом) — простий юридичний дозвіл, що закріплений в об'єктивному праві або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користуватися конкретним соціальним благом, а у ряді випадків звертатися за захистом до компетентних державних органів або громадських органі-
Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
515
зацій — з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним.
Сутність законного інтересу (його правова природа) полягає в юридичному дозволі, що закріплений в об'єктивному праві чи випливає з його змісту.
Зміст законного інтересу: 1) можливість користуватися конкретним соціальним благом з метою задоволення своїх потреб (основний елемент); 2) можливість звертатися у разі потреби за захистом до компетентних органів держави чи до громадських організацій (субсидіар-ний, формально забезпечуючий елемент).
Види законних інтересів: за суб'єктами (громадяни; державні органи; органи місцевого самоврядування; громадські організації; комерційні об'єднання та ін.); за галузями права (конституційні; цивільні; кримінально-процесуальні; цивільно-процесуальні та ін.); за рівнем (загальні; приватні); за характером (майнові; немайнові).
Загальне у законного інтересу і суб'єктивного права:
1) є правовими дозволами (можливостями);
2) зумовлені матеріальним і духовним життям суспільства;
3) сприяють розвитку соціальних зв 'язків, сполучаючи особисті і суспільні інтереси;
4) виступають способами правовогорегулювання;
5) спрямовані на задоволення власних інтересів;
6) мають диспозитивний характер;
7) є самостійними елементами правового статусу особи;
8) реалізуються у формі використання;
9) виступають об 'єктами правової охорони і захисту, гарантуються державою;
10) служать критерієм законних діянь.
Суб'єктивне право і законний інтерес є правовими дозволами (можливостями) різної властивості.
Особливе у законного інтересу і суб'єктивного права (за сутністю, змістом і структурою):
Суб'єктивне право |
Законний інтерес | |
1) є можливістю правової властивості, тобто можливістю користуватися благом у межах, встановлених законом; 2) має індивідуально-ви-значений характер, оскіль- |
1) являє собою можливість фактичної, а не правової властивості, тобто можливість користуватися благом, без чітких меж (міри) дозволеної поведінки і права вимоги певних дій від інших осіб («усічена правова можливість»); 2) має загальний характер, оскільки в законодавстві немає вказівки на необхідність діяти | |
| ||
ки в законодавстві є вказівка діяти суворо певним чином (сформульований правовий дозвіл); 3) має у своєму розпорядженні систему право-мочностей: на власні дії; на чужі дії; на захист держави, тобто має можливість вимагати; 4) володіє більшою стимулюючою силою, ніж законний інтерес, оскільки відображає найістотніші інтереси за соціальним значенням, і тому має більш насичений юридичний зміст; 5) має високий ступінь матеріальної забезпеченості, гарантованості завдяки тісному зв'язку з благом та його захистом |
суворо певним чином (правовий дозвіл не сформульований, а виходить із сукупності правових норм і принципів, змісту законодавства); 3) не має можливості вимагати, найчастіше виражається в проханні (наприклад, у засуджених немає суб'єктивного права на заохочення, а є законний інтерес, реалізація якого залежить від розсуду посадових осіб); 4) володіє меншою стимулюючою силою, ніж суб'єктивне право, оскільки відображає менш істотні інтереси, які не забезпечені правовими можливостями; 5) має слабкий ступінь матеріальної забезпеченості, найменшу міру гарантованості, реалізується тоді, коли фактично є необхідні умови для цього. Зв'язок законного інтересу з благом і його захистом більш віддалений, ніж у суб'єктивного права. Так, законним інтересом громадянина є наявність в аптеках необхідних йому ліків. У разі їх відсутності, він не може ні придбати ці медикаменти, ні вимагати від працівників аптеки надання їх в обов'язковому порядку |
Загальне у законного інтересу і юридичного обов'язку:
1) зумовлені рівнем розвитку суспільних відносин, взаємозалежністю їх учасників;
2) слугують способами правового регулювання, впливають на розвиток суспільних відносин;
3) виражають різноманітні потреби й інтереси колективних та індивідуальних суб'єктів правовідносин;
4) здійснюються на основі закону.
Особливе у законного інтересу і юридичного обов'язку:
Законний інтерес |
Юридичний обов'язок |
1) являє собою певний правовий дозвіл; 2) безпосередньо відображає прагнення суб'єктів правовідносин до володіння певними соціальними благами; 3) його змістом слугують правомочності суб'єкта в межах дозволеної поведінки; 4) має обмежену структуру; 5) йому не кореспондується прямий обов'язок (необхідність, повинність), він заміняється обов'язком загального характеру — не заважати зацікавленій особі намагатися використовувати можливість для реалізації свого інтересу; 6) не має формальної визначеності у більшості випадків його закріплення в законодавстві; 7) формою його реалізації є використання; 8) має диспозитивний характер; 9) не забезпечується державним примусом
|
1) являє собою правову необхідність; 2) побічно відбиває інтереси суб'єктів правовідносин, слугує способом їх реалізації за допомогою впливу на поведінку інших суб'єктів правовідносин; 3) його змістом виступає належна поведінка в межах необхідного; 4) має обмежену структуру; 5) йому не кореспондується прямий обов'язок (необхідність, повинність), він заміняється обов'язком загального характеру — не заважати зацікавленій особі намагатися використовувати можливість для реалізації свого інтересу; 6) не має формальної визначеності у більшості випадків його закріплення в законодавстві; 7) формою його реалізації є використання; 8) має диспозитивний характер;
|
Таким чином, законний інтерес не перебуває у винятковій правовій ізоляції від юридичного обов'язку. Проте він більш тяжіє до суб'єктивного права, ніж до юридичного обов'язку; ступінь його забезпеченості конкретним юридичним обов'язком незначний у порівнянні із суб'єктивним правом. Тому в законного інтересу немає такої можливості усунути перешкоди, що виникають на шляху його задоволення, як у суб'єктивного права. '
Законний інтерес — інститут права, що виражає потреби та інтереси особи, які з різних причин не опосередковані в суб'єктивних правах, але мають певне значення як для суспільства, так і для особи. Це випадки, коли:
а) право «не хоче » втілити інтереси в суб'єктивних правах;
б) право «не м о же » втілити інтереси в суб'єктивних правах. Основні причини існування законних інтересів:
— матеріальні (економічна зумовленість) — означає, що в законних інтересах опосередковуються лише ті інтереси, які бажано забезпечити матеріально, фінансово, але ще немає можливості це зробити;
— кількісні (різноманіття інтересів і неможливість їх врегулювати за допомогою суб'єктивних прав) — означає, що в законних інтересах опосередковуються ті інтереси, які право не встигло «перевести» у суб'єктивні права в зв'язку із суспільними відносинами, що розвиваються (неможливість опосередковувати інтереси «у ширину»), і які не можна типізувати в зв'язку з їх індивідуальністю, рідкістю, випадковістю тощо (неможливість опосередковувати інтереси «у глибину»);
— якісні (значущість для суспільства) — вказує на те, що в законних інтересах відображаються менш значущі інтереси і потреби, ніж у правах.
Законні інтереси дозволяють забезпечувати різноманітні нестатки і запити громадян, задовольняти і захищати в легітимному порядку нові виниклі інтереси, які прямо не закріплені Суб'єктивними правами. У процесі охорони і захисту прав особи правозастосовному органу важливо з'ясовувати, що перед ними: суб'єктивне право чи законний інтерес
Не слід перефразовувати словосполучення «права і законні інтереси» у «законні права і інтереси», з останнього випливає, що права можуть бути незаконними.