33. Охарактеризуйте фінансово - господарську діяльність бюджетних установ і організацій.

Система органів, які контролюють фінансово-господарську діяльність в Україні, досить численна та різноманітна. Ця систе­ма, як і вся економіка країни, перебуває сьогодні в процесі рефор­мування та становлення. 

Більшість органів контролю є державними організаціями. Державний економічний контроль здійснюють органи загальної та спеціальної компетенції за фінансово-господарською діяльністю не підлеглих їм підприємств. Згідно з чинним законо­давством, органи, що контролюють окремі сторони діяльності підприємства, виконують повноваження тільки в межах своєї компетенції, яка визначається нормативно-правовими актами Ук­раїни. Підприємства мають право не виконувати вимоги цих ор­ганів, якщо ці вимоги виходять за межі їх повноважень. Такими контролюючими державними органами в Україні є: Верховна Рада України та місцеві органи самоврядування; Президент України та його адміністрація; Кабінет Міністрів України і місцеві державні адміністрації; правоохоронні органи (Міністерство юстиції та Міністер­ство внутрішніх справ, прокуратура, суд і арбітражний суд).

Основні принципи розподілу повноважень різних гілок дер­жавної влади закріплені у Конституції України та прийнятих на її основі законах, які уточнюють функції окремих державних ор­ганів, у тому числі і контрольні. Питання про відповідність прий­нятих законів та інших нормативно-правових актів Конституції України вирішує Конституційний СудУкраїни. Проведення державного фінансового контролю у таких формах детально регламентує Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затверджена наказом ГоловКРУ України від 03.10.1997

Інструкцією, зокрема, визначено:

1) загальні поняття, які найчастіше вживаються в процесі контролю (такі як «законодавство з фінансових питань», «фінансова дисципліна», «фінансове правопорушення», «бюджетне правопорушення», «зустрічна перевірка», «правоохоронні органи», «акт ревізії», «комерційна таємниця», «службова таємниця»);

2) основні завдання ревізій (перевірок) під час проведення їх на різних об'єктах;

3) порядок підготовки, організації і проведення ревізій і перевірок;

4) порядок оформлення результатів ревізій (перевірок) і заходи, які треба здійснити для забезпечення усунення виявлених вад і порушень.

Щодо особливостей контролю, ініційованого іншими державними органами, а також контролю суб'єктів господарювання різних форм власності й організаційної структури, то ці питання висвітлено в низці методичних рекомендацій, затверджених наказами або підписами керівника ГоловКРУ України.

Серед них, наприклад:

-Методичні рекомендації про порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні ревізій і перевірок за зверненнями місцевих державних адміністрацій

-Методичні рекомендації щодо порядку проведення ревізій цільового та ефективного використання коштів на будівельно-монтажні та ремонтні роботи

-Методичні рекомендації щодо перевірки розрахунків, забезпечених векселями

-Методичні рекомендації щодо проведення перевірок законності операцій по рахунках з обліку коштів державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства Укр.

Ревізія бюджетної установи фактично складається з комплексу взаємопов'язаних перевірок питань її фінансово-господарської діяльності та здійснюється за допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямованого на виявлення об'рунтованості, доцільності та економічної ефективності господарських операцій, стану збереження майна.

З метою забезпечення об'єктивності висновків за результатами контролю, в тому числі шляхом своєчасного внесення ревізорам об'рун-тованих зауважень чи пропозицій щодо його якості, треба орієнтуватися у процесі контролю.

Зокрема, процес контролю у формі ревізії (перевірки) ділиться на чотири умовно самостійні етапи:

— підготовка до проведення ревізії (перевірки);

— проведення ревізії (перевірки);

— оформлення матеріалів ревізії (перевірки);

— реалізація матеріалів ревізії (перевірки).