1. Назва установи, організації.

2. Ім'я та прізвище (у нашій практиці — прізвище, ім'я, по батькові) власника картки.

3. Посада.

4. Адреса установи, організації.

5. Номери телефонів, факсу.

На візитній картці офіційної особи, дипломатичного працівника друкуються лише ім'я, прізвище та посада її власника.

Світова практика має досвід використання різних видів візитних карток, що різняться функціональним призначенням. Найбільш поширені такі з них:

1. Візитна картка фірми, установи чи організації. Містить повну назву організації, адресу, телефон, факс. Використовується із представницькою метою і для привітання від імені фірми.

2. Стандартна картка. Зазвичай використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки. Вона містить назву установи, прізвище, ім'я, по батькові (друкуються великими літерами), посаду, службову адресу, телефон (інколи й домашній).

3. Картка, що використовується із спеціальною та представницькою метою. Картка містить прізвище, ім'я, по батькові; посаду, назву організації, але не має адреси й телефону. Таку візитну картку вручають тоді, коли хочуть уникнути майбутніх контактів, її можна використовувати й під час надсилання сувеніру добре знайомій людині, яка знає ваші координати. 4. Картка для неофіційних намірів містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання. Таку картку зазвичай вручають дамам.

5. Сімейна (спільна) візитна картка, що містить прізвище, ім'я, по батькові кожного з членів подружжя. Ці картки можуть містити номер телефону, а також бути без нього.

Візитними картками обмінюються зразу після того, як особи були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст. 50.Особове ім’я людини – важливий ідентифікаційний код, що підтверджує саме її існування на землі, юридичні, соціальні й особисті права, дає можливість жити й утверджуватися в людському суспільстві, і в той же час вирізнятись серед інших людей. якщо чоловіче прізвище за написанням і звучанням повністю збігається з назвами тварин і неживих предметів, то може так трапитися, що в офіційному документі таке прізвище викличе комічний ефект і різко знизить стиль викладу. Щоб уникнути цього, такі прізвища слід вживати обов’язково в поєднанні з ім’ям, іменем по батькові, ініціалами, назвою посади, званням та ін.

Прізвище, ім’я, по батькові, засвідчені при народженні дитини у Свідоцтві, можуть бути зміненими лише за виняткових обставин. На основі Свідоцтва про народження людина протягом свого життя отримує інші документи, що посвідчують особу. Перелік таких документів можна знайти у Законі України «Про документи, що посвідчують особу». Будь-які помилки, допущені при отриманні таких документів, призводять до непередбачуваних ситуацій, що мають негативні наслідки для здійснення юридично-правових, цивільних чи соціальних дій. За Законами України оформлення документів, що посвідчують особу, повинно здійснюватись державною мовою, а в Паспорті громадянина України поруч із записами українською мовою робляться відповідні записи російською мовою. І саме у цих записах найчастіше і відбуваються неточності. Найчастіше помилки зумовлені незнанням норм і правил відтворення іншомовних прізвищ, імен, по батькові українською мовою та неправильні записи українських за походженням особових імен російською мовою. Щоб запобігти помилкам, потрібно дотримуватись таких рекомендацій:

1. Власник особового імені повинен чітко знати сам правильнее написання свого прізвища, імені, по батькові перш за все рідною, а також державною(українською) і російською(?!) мовами. 2. При оформленні Свідоцтва про народження своїх дітей слідкувати за правильністю внесених записів, дбати про вибір імені своєї дитини.

3. Оформлюючи на основі Свідоцтва про народження інші документи, що посвідчують особу (паспорт, права, свідоцтво про освіту тощо), звіряти, перевіряти і вчасно виправляти помилки, допущені у написанні особового імені.