- •2.Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.
- •4. Основні вимоги до мовлення
- •1. Щоденники, листи, мемуари українських діячів XIX- XX ст. (Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Драгомано-ва, Володимира Антоновича тощо).
- •1. Високий ступінь стандартизації мовного вислову,
- •1. Високий ступінь стандартизації мовного вислову,
- •1. За найменуванням - заява, лист, телеграма, службова записка, протокол тощо.
- •1. Герб держави.
- •02 - Зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування);
- •I. II. III. Частина 1 1.1
- •01. - Зображення Державного герба України, герба Автономної
- •11 - Дата;
- •1. Назва виду документа.
- •1. Назва виду документа.
- •1. Назва документа.
- •1. Назва й номер документа.
- •2. Реквізити штампа загального бланку.
- •1) Назва й адреса організації відправника листа;
- •1. Назва документа.
- •1) Назва виду документа;
- •2. Повна назва організації, установи.
- •1) Тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;
- •1. Назва установи, організації.
- •4. У разі виявлення помилок, звертатися до органів реєстрації актів цивільного стану для заміни документа.
- •1. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні.
- •1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:
- •1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин складноскорочених слів, пишуться двояко:
1) Назва й адреса організації відправника листа;
2) номер і дата листа;
3) назва й адреса одержувача листа;
4) заголовок;
5) номер і дата листа, що правив за основу для складання відповіді;
6) текст листа;
7) перелік додатків із зазначенням кількості сторінок;
8) підпис керівника;
9) віза виконавця (підпис на копії).
Листи можна писати на стандартних друкарських бланках або на чистих аркушах паперу.Текст службового листа має висвітлювати лише одне питання. Головна мета службового листа - спонукати до дії, переконувати, доводити, пояснювати. Цього досягають ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Рекомендується в тексті листів уникати категоричних виразів з уживанням конструкції на зразок: напевне, як і раніше, як відомо, якщо можливо і т. ін. Тон листа має бути нейтральним.
Форми листів, які використовуються в установах, дуже різноманітні і поділяються на 2 групи: 1) листи, що вимагають відповіді: лист-запит, лист-звернення, лист-пропозиція, лист-вимога, лист-розпорядження, супровідний лист тощо; 2) листи, що не вимагають відповіді: листи-відповіді, інформаційні, рекламні, гарантійні, листи-підтвердження тощо.
Листи-запити і листи-відповіді - найпоширеніший тип службової кореспонденції. 37.Доручення — письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.
Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.
Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).
Засвідчення підпису довірителя (дата засвідчення, посада, підпис, ініціали й прізвище особи, яка засвідчила доручення, печатка) здійснюється за місцем роботи чи проживання довірителя (ЖЕК) або в нотаріальній конторі.
В офіційному дорученні обов'язково зазначаються (реквізити):
Назва організації, яка видає доручення.
Номер доручення й дата видання.
Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення.
Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності.
Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму.
Строк дії доручення.
Зразок підпису особи, якій видано доручення.
Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення).
Підписи службових осіб, які видали доручення.
Печатка організації, що видала доручення.
Офіційні доручення можуть бути разовими, спеціальними й загальними.
Разові видаються на виконання одноразової дії (отримання товарно-матеріальних цінностей, одержання заробітної платні, пенсії, стипендії, поштового переказу).
Спеціальні — на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання банківських операцій у межах певного терміну).
Загальні — на виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо). Завірені нотаріально доручення можна передавати телеграмою. Телеграма-доручення складається з тексту доручення, який може бути відповідно скорочений, та посвідчуваль-ного напису з підписом нотаріуса й печаткою нотаріальної контори. Підпис нотаріуса засвідчується органом зв'язку, через який передається телеграма-доручення. Таке доручення має силу оригіналу. 38.Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи. Відноситься до офіційно-особистих документів.
Розписки повинні містити такі реквізити: