мыкроеконом

Розділ 1. Теорія споживацького вибору

Аналіз поведінки споживача ґрунтується на засадах маржиналістської теорії, в основі якої лежить поняття «корисності». Це поняття визначається індивідуальними оцінками споживачів і є суб’єктивним. Модель поведінки споживача включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності. Обмеження

– це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається. Вибір полягає у прийнятті рішення щодо обсягу та структури споживчого набору товарів, який дозволяв би максимізувати задоволення потреб.

Завданням цього розділу є визначення таких понять як загальна та гранична корисність, формулювання закону спадної граничної корисності, також аналіз кривих байдужості, за допомогою яких споживач впорядковує товари, лінії бюджетного обмеження споживача, яка характеризує його фінансові можливості та моделювання оптимального вибору споживача з позиції кардиналістського та ординалістського підходів, а також дослідження зміни цього вибору при зміні доходів споживачів та цін на товари.

Тема 2

Теорія граничної корисності та поведінка споживача

2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку

Споживач – це основний суб’єкт ринку, який пред’являє попит на товари та послуги.

Купуючи певні блага, він намагається задовольнити якомога більше своїх потреб, тобто максимізувати корисність. Але, купуючи товари та послуги, споживач стикається з певними обмеженнями, зокрема цінами на товари та своїм бюджетом. У зазначених умовах основною метою споживача є максимізація корисності при обмеженому бюджеті та встановленому рівні цін.

Виділяють два теоретичних підходи до аналізу поведінки споживача: − кардиналістський;

– ординалістський.

За кардиналістським підходом поняття корисності є ключовим і для його кількісного вимірювання вводиться умовна одиниця виміру – «ютиль» (від англ. utіlіty − корисність). Цей підхід передбачає, що споживач намагається так розподілити свій бюджет між товарами та послугами, щоб корисність в «ютилях» була максимальною.

За ординалістським підходом споживач порівнює товари та впорядковує їх за ступінню корисності: товар А кращий за товар В, товар В кращий за товар С і т.д.

21

Ординалістський підхід є більш сучасним та виключає такий недолік як визначення корисності товарів в умовних одиницях «ютилах».

2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача

Ключовим поняттям кардиналістської теорії є поняття корисності, яке визначає поведінку споживача при виборі певних товарів та послуг. Термін «корисність» був вперше введений у науковий оборот ще 200 років тому англійським філософом І. Бентамом.

Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання благ. Корисність є суб’єктивним поняттям. Для різних людей оцінка корисності

одного й того ж блага буде різною або взагалі протилежною. Навіть для однієї людини корисність одного й того ж блага може відрізнятися в залежності від багатьох факторів, наприклад, від інтенсивності потреби та ступеня її насиченості, запасу блага та ін. Тому реальної одиниці вимірювання корисності (такої як кілограм, метр) не існує, так як і пристрою, за допомогою якого можна було б виміряти задоволення, яке отримує людина від споживання того чи іншого блага.

Для узагальнення мотивації поведінки споживача було введено умовну одиниця виміру корисності, яка отримала назву «ютиль» (від англ. utіlіty - корисність). Таким чином, корисність – це наукова абстракція, яка використовується дослідниками для визначення того як раціональні споживачі розподіляють свої обмежені ресурси (бюджет) між товарами, які приносять їм задоволення.

Для більш детального аналізу було виділено поняття сукупної (загальної) і граничної корисності.

Сукупна (загальна) корисність (TU) – це сума корисностей, які отримує споживач від всіх спожитих товарів та послуг.

Її функція відображає залежність сукупної корисності TU від загальної кількості спожитих благ:

де: X, Y – кількість спожитих благ.

Для аналізу поведінки споживача використовується спрощена модель максимізації корисності, за якої споживач споживає лише одне благо Х. Відповідно функція загальної корисності буде мати наступний вигляд:

Вважається, що при збільшенні споживання товару Х, загальна корисність TU зростає лише до певного рівня, доки не буде придбано занадто багато одиниць товару Х. Потім вона починає спадати.

Для оцінки зміни сукупної корисності використовується гранична корисність.

Гранична корисність (MU) – це приріст сукупної корисності товарів при збільшенні споживання блага Х на одиницю. Можна також сказати, що

22

гранична корисність – це додаткова корисність, яку отримує споживач від споживання кожної додаткової одиниці блага Х.

Математично граничну корисності благ можна представити як функцію:

Досліджуючи поведінку споживачів, німецький вчений Г. Госсен зробив висновок про те, що блага мають цінність для індивіда тільки у випадку, коли їх кількість менша за необхідну, причому цінність кожної наступної одиниці блага зменшується. Цю залежність він відобразив у своєму першому законі.

Перший закон Госсена одержав назву закону спадної граничної корисності. Його суть полягає в тому, що корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару Х зменшуються. Так, наприклад, корисність від першої сорочки буде найбільшою, від другої вона вже зменшиться і т.д.

За допомогою спрощеної моделі максимізації корисності проілюструємо дію першого закону Г. Госсена. Для проведення аналізу наведено умовні дані у табл. 2.1.

За даними табл. 2.1 побудовано графіки сукупної та граничної корисності

(рис.2.1).

TU 20

X

5

MU

X

5

Рис.2.1. Загальна та гранична корисність

Аналіз таблиці та графіків дозволяє зробити висновок, який полягає в тому, що при збільшенні споживання товару Х сукупна корисність зростає лише до

23

певного рівня (до 5-ї одиниці). Відповідно гранична корисність при збільшенні споживання до 5-ї одиниці завжди зменшується. Коли загальна корисність досягає свого максимального значення 20 ютилів, гранична корисність складає 0 ютилів. Подальше збільшення споживання товару Х приводить до того, що гранична корисність набуває від’ємного значення, тобто споживач починає нести збитки від наступної 6-ї одиниці, а сукупна корисність починає спадати.

Отже, між сукупною та граничною корисністю існує певний обернений зв’язок: коли сукупна корисність зростає, гранична – спадає, а коли сукупна досягає максимуму, гранична дорівнює нулю. Той відрізок, де сукупна корисність починає спадати, не входить до функції корисності.

Аналізуючи взаємозв’язок між сукупною та граничною корисністю необхідно зазначити, що сукупна корисність дорівнює сумі всіх граничних корисностей товару. Наприклад, корисність від споживання 3-х одиниць товару Х складає 18 ютилів, що відповідає сумі граничних корисностей цих товарів 8 + 6 + 4 = 18 ютилів.

Закон Г. Госсена розповсюджується на більшість товарів. Але будь-яке правило передбачає певні виключення. Так, наприклад, на першому етапі гранична корисність товарів для людей, схильних до певних пристрастей, може бути зростаючою, але потім вона все ж починає спадати. Така зміна граничної корисності притаманна колекціонерам, наркоманам, ігроманам та іншим людям, які знаходяться в залежності від певних речей.

2.3. Оптимальний вибір споживача на основі кардиналістської теорії

Кардиналістська версія поведінки споживача ґрунтується на тому, що споживач здатний кількісно визначати корисність. Крім того, вважається, що споживач має так звані споживацькі переваги, оскільки в його розпорядженні є набір вже відомих йому оцінок граничних корисностей благ.

Споживацькі переваги – це ранги, які споживач установлює для альтернативних варіантів задоволення потреб.

Кардиналістський підхід до аналізу поведінки споживача бере за вихідні умови наступні положення:

–раціональна поведінка й прагнення до максимізації сукупної корисності;

–наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ.

Зазначений підхід до аналізу рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень граничних корисностей до цін товарів.

Припустимо, що споживач бажає купити два товари Х та Y. Товар Х коштує у два рази більше ніж товар Y. Це означає, що споживач обере таку комбінацію товарів Х та Y, за якої гранична корисність товару Х буде в 2 рази більшою за граничну корисність товару Y.

Цю рівновагу описує другий закон Госсена: споживач максимізує свою корисність при обмеженому бюджеті та заданих цінах, якщо обере таку комбінацію товарів, за якої буде виконуватись наступне правило оптимального вибору споживача:

24

де λ − гранична корисність грошової одиниці.

Тобто споживач обере таку комбінацію товарів, за якої співвідношення граничної корисності до ціни одного товару буде дорівнювати співвідношенню граничної корисності до ціни іншого товару та дорівнюватиме граничній корисності грошей.

Якщо остання одиниця будь-якого товару приносить більше корисності в

розрахунку на одну грошову одиницю MUx MUy , то споживач віддасть йому

Px Py

перевагу і буде збільшувати його споживання поки не встановиться рівність. Якщо навпаки, остання одиниця товару приносить менше корисності в

розрахунку на одну грошову одиницю MUx MUy , то це означає, що необхідно

Px Py

відмовитись від споживання останньої одиниці товару, а гроші витратити на інший товар, який є більш корисним.

Припустимо, що споживач має 16 грн. та бажає придбати два товари X і Y. Ціни на товари відповідно складають РX = 2 грн. та РY = 4 грн. Граничні корисності MU кожної одиниці товарів представлено в таблиці 2.2. Необхідно визначити, яка комбінація товарів буде оптимальною для споживача і якою буде сукупна корисність оптимального набору.

Для визначення оптимального набору визначимо співвідношення

Аналіз даних таблиці показує, що правило оптимального вибору

25

Але споживач обмежений певною сумою коштів. Це означає, що з цих трьох комбінацій він обере ту, яка не вийде за рамки його бюджету 16 грн.

1Х та 2Y будуть коштувати 10 грн. (1*2 + 2*4) 2Х та 3Y – 16 грн. (2*2 + 3*4)

3Х та 4Y – 22 грн. (3*2 + 4*4)

Отримані результати свідчать про те, що споживач обере комбінацію товарів 2Х та 3Y. Якби в нього була більша сума грошей, то він міг би збільшити споживання цих товарів до 3Х та 4Y, так як за даної комбінації також виконується правило оптимального вибору.

Сукупну корисність обраного набору складається із суми граничних корисностей придбаних товарів:

TUXY = (8 + 6)X + (20 + 16 +12)Y = 62

Жодна інша комбінація товарів не дасть більшої сукупної корисності в межах бюджету в 16 грн.

Знайшовши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані рівноваги. Отже, рівновага у споживанні максимізує добробут споживача.

Теорія граничної корисності дозволяє пояснити, чому між обсягом попиту та ціною існує обернений зв'язок. Так, якщо кожна наступна одиниця товару Х приносить менше користі споживачеві ніж попередня, то й купувати він її буде лише за меншої ціни, й навпаки.

На практиці кількісно визначити корисність неможливо. Тому сучасні економісти в більшості випадках відмовляються від застосування кількісної теорії і надають перевагу порядковій.

Питання для перевірки знань:

1.У чому суть кардиналістської та ординалістської теорії поведінки споживача?

2.Що таке «корисність»?

3.Дайте визначення категорії «сукупна корисність».

4.Як ви розумієте поняття «гранична корисність»?

5.Сформулюйте закон спадної граничної корисності.

6.Як взаємопов’язані між собою сукупна та гранична корисність?

7.Сформулюйте другий закони Г. Госсена.

8.Як пов’язані між собою закон попиту та закон спадної граничної корисності?

Практичні завдання Тести

1.Товар має корисність, якщо він :

1)відображає закон попиту;

2)здатний задовольняти потреби споживача;

3)здатний обмінюватись на ринку;

4)є доступним за ціною для споживача.

26

2.Гранична корисність – це:

1)найбільша корисність, яку отримує споживач від споживання товару Х;

2)приріст сукупної корисності при збільшенні споживання блага Х на одиницю;

3)найменша корисність, яку отримує споживач від споживання товару Х;

4)середня корисність, яку отримує споживач від споживання товару Х.

3.Загальна корисність – це:

1)найбільша корисність, яку отримує споживач від споживання товару Х;

2)приріст сукупної корисності при збільшенні споживання блага Х на одиницю;

3)корисність, яку отримує споживач від споживання всіх придбаних товарів та послуг;

4)корисність, яку отримує споживач від споживання найбільш корисних одиниць певного товару.

4.Суть закону спадної граничної корисності полягає в тому, що:

1)при збільшенні доходів споживача гранична корисність товарів зменшується;

2)при збільшенні споживання товару А корисності кожної додаткової одиниці товару збільшується;

3)при збільшенні споживання товару А корисності кожної додаткової одиниці товару зменшується;

4)немає правильної відповіді.

5.Коли загальна корисність зростає, то гранична корисність:

1)зменшується;

2)збільшується;

3)залишається незмінною;

4)збільшується низькими темпами.

6.Готовність купувати додаткові одиниці товару лише по більш низькій ціні пояснює:

1)ефект заміщення;

2)принцип спадаючої граничної корисності;

3)закон попиту;

4)закон пропозиції.

7.Теорія споживацької поведінки передбачає, що споживач намагається максимізувати:

1)різницю між загальною і граничною корисністю;

2)загальну корисність;

3)середню корисність;

4)граничну корисність.

8.Який з наступних переліків значень загальної корисності ілюструє закон спадної граничної корисності:

5)200, 300, 400, 500;

6)200, 450, 750, 1100;

7)200, 350, 450, 600;

8)300, 350, 380, 390.

27

9.Споживач використовує два товари Х та Y. Якщо для максимізації загальної корисності він повинен збільшити споживання Х , і зменшити споживання Y, то це значить, що в вихідний момент:

1)MUX/PX > MUY/РY;

2)TUX < TUY;

3)PX > РY;

4)MUX < MUY.

10.Ціна товару Х складає 2 грош. од. Ціна товару Y складає 3 грош .од.

Якщо споживач оцінює граничну корисність товару Y в 60 ютіл і бажає максимізувати задоволення від купівлі товарів Х та Y, тоді він повинен прийняти граничну корисність товару Х за:

1)15 ютіл;

2)20 ютіл;

3)40 ютіл;

4)45 ютіл.

11.Яка з умов виконується в точці оптимуму споживача:

1)MUX/PX = MUY/PY;

2)PXQX + PYQY = I

3)MUX/PX = MRSXY;

4)PXQX = PYQY. (QX,QY – кількість товарів Х та Y)

12.Яке з наступних тверджень є невірним:

1)споживач робить свій вибір виходячи із свого бюджету;

2)споживач так обирає товари, щоб загальна корисність була максимальною;

3)споживач вибирає відповідні товари так, щоб максимізувати граничну корисність;

4)при зміні хоча б однієї з цін товарів споживацький вибір змінюється.

13.Вибір споживача буде оптимальним, якщо :

1)граничні корисності товарів є однаковими;

2)граничні корисності товарів є максимальними;

3)відношення граничної корисності до ціни товару дорівнюють між собою;

4)відношення загальної корисності до ціни для товарів, які купуються однакове.

Задачі для розв’язання

Задача №1. Споживач має 3 грн., які хоче витратити на два товари X та Y. Кожна одиниця товару Х коштує 0,5 грн., товару Y – 1 грн. Функції загальної корисності для споживача задані в таблиці:

28

Якою повинна бути оптимальна комбінація товарів, щоб споживач отримав максимальну корисність. Визначте загальну корисність оптимальної комбінації товарів.

Задача №2. Споживач має 25 грн., які хоче витратити на придбання трьох товарів А, В і С. Функції їх граничних корисностей (MU) та ціни (Р) відповідно

Гранична корисність грошей = 4 ютил / грн.

Визначте оптимальний вибір споживача та суму, яку при цьому він витратить. Розрахуйте загальну корисність оптимального набору та порівняйте її з корисністю витрачених грошей.

Задача №3. Споживач придбав певну кількість товарів Х та Y. Кожна одиниця товару Х коштує 5 грн., а товару Y – 7 грн. Граничні корисністі цих товарів відповідно складають 10 ютилів та 21 ютилів.

Визначте, чи максимізує споживач корисність від придбання цих товарів. Якщо ні, то споживання яких товарів необхідно зменшити для досягнення максимальної корисності?

29

Тема 3

Ординалістська теорія поведінки споживача

3.1. Крива байдужості, її властивості та форми

Дослідження поведінки споживача має важливе практичне значення, оскільки дозволяє прогнозувати величину, структуру та динаміку ринкового попиту.

Розглянутий кардиналістський підхід має свою мотивацію та відносну простоту при розрахунках, але в реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності двох або більше товарів певним числовим показником, визначити, на скільки один товар для нього корисніший за інший. Тому більшої уваги заслуговує ординалістська теорія поведінки споживача, в основі якої лежить не кількісне визначення корисності, а її якісне порівняння, що полегшує практичне застосування цієї теорії.

Зазначений підхід до аналізу поведінки споживача є більш сучасним. Він виключає такий недолік як визначення корисності товарів в умовних одиницях «ютилах» і тому на практиці знайшов своє застосування. В основі ординалістського підходу лежать такі припущення (аксіоми):

–порівнянність – споживач здатний порівняти два набори товарів та вибрати для себе привабливіший або вказати на їх еквівалентність: набір А кращий за В або набір В кращий за А, або набори рівноцінні. Відповіді «не знаю» не існує;

–транзитивність – споживач встановлює певний порядок уподобань: якщо набір А привабливіший для нього ніж набір В, той в свою чергу привабливіший за набір С, то набір А буде привабливіший також і за набір С;

–«чим більше, тим краще» – для споживача всі блага є бажані: якщо набір А містить хоча б на одну одиницю товарів більше ніж набір В, то він вважається кращим.

Припустимо споживача бажає придбати два товари Х та Y. Різні набори цих товарів можуть відрізнятися за своєю привабливістю, а можуть бути і рівнозначними для споживача. Так, наприклад, споживачу може бути байдуже, чи придбати набір А (4Y та 2Х) чи набір В (2Х та 4Y). Крім цих наборів існує безліч інших, які можуть бути однаковими за своєю привабливістю для споживача.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в системі координат. З’єднавши точки, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб споживача, одержимо криву байдужості (рис. 3.1).

Крива байдужості – це лінія, всі точки якої показують такі комбінації товарів Х та Y, які забезпечують однаковий рівень корисності. Тобто споживачу байдуже, яку комбінацію товарів обрати.

30