мыкроеконом

фіксованій кількості машин та виробничих приміщень є межа збільшення випуску шляхом підвищення кількості додаткових робочих, оскільки робітник не буде забезпечений машинами для роботи.

2) існує певна взаємна доповнюваність факторів, проте без зменшення обсягу випуску ймовірна та визначена взаємозалежність даних факторів виробництва. Так, для випуску блага може бути використані різні комбінації ресурсів, можна виробити це благо при використанні меншого обсягу капіталу та більшого обсягу витрат праці й навпаки. В першому випадку виробництво вважається технічно ефективним порівняно з другим випадком.

Але існує межа того, наскільки праця може бути замінена більшим обсягом капіталу, щоб не скоротилося виробництво. З іншого боку, є межа використання ручної праці без використання машин.

9.2.Продуктивність факторів виробництва

Укороткостроковому періоді фірма може змінити обсяг використання лише одного ресурсу – L.

Процес перетворення ресурсів на готову продукцію характеризується за допомогою показників сукупного, середнього та граничного продуктів.

Сукупний продукт (ТР) – загальний обсяг випущеної продукції в натуральному вираженні при визначеній кількості змінного фактору L:

Середній продукт (АР) – це сукупний продукт у розрахунку на одиницю змінного фактору L:

Граничний продукт (МР) – це додатковий випуск продукції, який забезпечується при використанні кожної додаткової одиниці змінного фактору

L:

Граничний продукт показує, як зміниться сукупний продукт при збільшенні використання змінного фактору на одиницю.

Граничний продукт в аналізі виробництва відіграє таку ж роль як і гранична корисність в аналізі споживача. Але гранична корисність суб’єктивна категорія, а граничний продукт легко розраховується.

На рис. 9.1 графічно відображена зміна сукупного, середнього та граничного продуктів при збільшенні використання змінного фактору L.

Між показниками сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного

91

продуктів (МР) існує певний взаємозв’язок. Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактора – і досягає у точці D найбільшого значення, потім збільшення припиняється. Середній продукт збільшується, досягає найбільшого значення у точці C, потім спадає. Граничний продукт збільшується, досягаючи найбільшого значення у точці B, потім спадає.

Характер зміни показників означає, що, починаючи з певного моменту (на рисунку – точка В), кожна додаткова одиниця змінного фактора стає все менш результативною. Більш того, додаткові витрати фактора можуть негативно вплинути на випуск продукції (на рисунку – точка D). Цей факт означає не лише зниження граничного продукту (граничної продуктивності) фактора, а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів (використовуваної технології виробництва).

TP

K

D

TP

C

B

L

Рис. 9.1. Сукупний (ТР), середній (АР) та граничний (МР) продукт змінного фактора

Закономірність, що спостерігається в аналогічних ситуаціях, відома як

закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва.

Згідно з цим законом залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості певного фактора за незмінних обсягів інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продуктивність) кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу, тобто гранична продуктивність спадає. Залежно від співвідношень МР, АР і ТР можна визначити чотири стадії виробництва (табл. 9.1).

92

Таблиця 9.1

Характеристика графіка виробничої функції у короткостроковому періоді

Закономірним є те, що криві АР і МР на рис. 9.1, перетинаються в точці С, де середня продуктивність змінного фактора є максимальною, тобто в цьому випадку досягається найефективніше використання ресурсу. Розглянуті взаємозалежності показників використовуються при обґрунтуванні управлінських рішень щодо розширення або згортання виробництва у короткостроковому періоді:

на І фазі необхідно збільшувати масштаби виробництва, залучаючи більшу кількість змінного фактора виробництва;

на ІІ фазі є рація продовжувати залучати ресурси, нарощувати виробництво продукції за максимальних значень середньої та граничної продуктивності змінного фактора виробництва. Проте обсяг продукції ще не є максимальним;

на ІІІ фазі обсяг продукції буде найбільшим при дуже низькій середній та граничній продуктивності ресурсу;

на ІV фазі слід припинити залучати ресурси. Граничний продукт має від’ємне значення.

9.3. Ізокванта та ізокоста. Рівновага виробника

Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва, моделює виробничий процес, в якому змінними є обсяг використання двох факторів виробництва.

Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів (праці та капіталу), які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта (рис.9.2). Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант

(рис. 9.3).

93

Нахил ізокванти виражає залежність одного фактору від іншого у виробничому процесі. При цьому збільшення одного фактору та зменшення іншого не спричиняють змін в обсязі виготовленої продукції. Позитивний нахил ізокванти означає, що збільшення одного фактору потребує збільшення використання іншого фактору, щоб не скоротити випуск продукції. Від’ємний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактору завжди буде сприяти збільшенню іншого фактору.

Ізокванти опуклі у напрямку початку координат, оскільки хоча фактори можуть бути замінними один одним, але вони не є абсолютними замінниками. Кривизна ізокванти ілюструє еластичність заміщення факторів при випуску певного обсягу продукту та відображає те, наскільки легко один фактор може бути замінений іншим. У тому випадку, коли ізокванта схожа на прямий кут, імовірність заміщення одного фактору іншим вкрай незначна. Якщо ізокванта має вид прямої лінії з нахилом вниз, то ймовірність заміни одного фактора іншим є дуже значною. Отже, різні комбінації факторів виробництва (у межах ізокванти) забезпечують виробництво певної кількості продукції, а це означає, що ці фактори деякою мірою є взаємозамінними. Взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною. Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує, на скільки одиниць має зменшитися виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається незмінним. Так, наприклад, гранична норма технологічної заміни праці капіталом визначається за формулою:

Можливості взаємозаміщення факторів виробництва знаходяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні (рис. 9.4, а), до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання (рис.

9.4, б).

94

Рис. 9.4. Ізокванти для виробничих функцій: а – лінійна; б – жорстка

Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, використовуваних виробником:

де МРL, МРК, МРn – граничний продукт відповідно праці, капіталу та n-го ресурсу;

РL, РК, Рn – ціна одиниці праці, капіталу та n-го ресурсу.

Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости

– лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).

Якщо ТС – сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і РК, то рівняння ізокости має такий вигляд:

ТC = L*PL + K*PK . (9.10)

Через те, що ціни факторів виробництва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів використання факторів, ця функція є лінійною (рис. 9.5). Нахил ізокости дорівнює (– РL/РК) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.

Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника (рис. 9.5).

К

Е

КЕ

Q

Рис. 9.5. Графічне зображення рівноваги виробника в довгостроковому періоді

95

У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення факторів за технологією) однаковий, тобто виконується рівність:

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

9.4. Віддача від масштабу виробництва

Якщо фірма має можливість збільшити обсяги виробництва, то для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, що мінімізує витрати – точки Е1, Е2, Е3. Поєднання цих точок на ізоквантноізокостній діаграмі утворює лінію (рис. 9.6), яка називається шлях (крива)

росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності) підприємства у довгостроковому періоді.

K

Рис. 9.6. Лінія росту рівноваги виробника

Розширюючи виробництво для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу й більшу кількість необхідних ресурсів. При цьому можливий різний ефект від збільшення масштабу виробництва:

–якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим (рис. 9.7 а));

–якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва (рис. 9.7 б));

–якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект

спадної віддачі від зміни масштабу виробництва (рис. 9.7 в)).

96

Питання для перевірки знань:

1.Дайте визначення поняття фактори виробництва?

2.Яку залежність виражає виробнича функція?

3.Які властивості притаманні виробничій функції?

4.Що таке сукупний, середній та граничний продукт?

5.Поясніть, як змінюються значення сукупного, середнього та граничного продуктів при збільшенні змінного фактору? Який існує взаємозв’язок між цими показниками?

6.Дайте визначення поняття ізокванти?

7.Яка існує конфігурація ізоквант?

8.Що таке ізокоста та що характеризує її нахил?

9.В якому випадку настає рівновага виробника?

10.Що таке ефект від масштабу виробництва та яким він буває?

Практичні завдання Тести

1.Поведінка виробника в ринковій економіці орієнтована на:

1)максимізацію загальної корисності;

2)мінімізацію витрат при визначеному об’ємі виробництва;

3)максимізацію загального випуску;

4)підвищення цін на ринку.

2.Виробнича функція характеризує:

1)загальний обсяг виробничих ресурсів;

2)найбільш ефективний спосіб технологічної організації виробництва;

3)зв’язок між максимально можливим обсягом випуску і кількістю використаних ресурсів;

4)спосіб максимізації прибутку за умови мінімізації витрат.

3.Якщо всі ресурси крім одного є постійними, то збільшення цього змінного ресурсу призведе до:

1)зменшення обсягів виробництва;

2)збільшення обсягів виробництва;

3)збільшення обсягів виробництва лише до певного рівня;

4)не призводить до зростання обсягів виробництва.

4.Закон спадної продуктивності передбачає:

1)збільшення змінного фактору дає все менший додатковий продукт на кожну наступну одиницю цього фактору;

2)збільшення змінного фактору дає все більший додатковий продукт на кожну наступну одиницю цього фактору;

3)починаючи з певного рівня, збільшення змінного фактору дає все менший додатковий продукт на кожну наступну одиницю цього фактору;

4)при зростанні цін на ресурси пропозиція скорочується.

5.Сукупний продукт – це:

1)сукупний продукт в розрахунку на одиницю змінного фактору;

98

2)загальна кількість випущеної продукції в натуральному вираженні при визначеній кількості змінного фактору;

3)додатковий випуск продукції, який забезпечується при використанні кожної додаткової одиниці змінного фактору;

4)загальна кількість продукції, яка знаходиться на ринку.

6.Граничний продукт показує:

1)максимальну кількість випущеної продукту;

2)мінімальну кількість продукції, яка забезпечує беззбиткове виробництво;

3)приріст сукупного продукту при збільшенні використання змінного фактору виробництва на одиницю;

4)загальна кількість випущеної продукції в натуральному вираженні.

7.Коли загальний продукт досягає свого максимуму, то:

1)граничний продукт теж досягає свого максимуму;

2)граничний продукт дорівнює нулю;

3)граничний продукт та загальний продукт співпадають;

4)граничний продукт починає спадати.

8.Яке з наступних затверджень, що характеризують зв'язок між TP, AP і MP є невірним:

1)АР досягає максимального рівня до того, як ТР стає максимальним;

2)ТР досягає максимального рівня, коли МР = 0;

3)МР = АР при максимальному рівні МР;

4)ТР знижується, якщо МР < 0.

9.Який з наступних виразів відображає величину граничного продукту?

10.Якщо будь-який виробничий ресурс в розрахунку на одиницю ціни дає більший приріст випуску, то використання такого ресурсу необхідно:

1)зменшувати;

2)збільшувати;

3)зменшувати високими темпами;

4)залишати на тому самому рівні.

11.Будь-яка точка, що знаходиться або на ізокванті або на ізокості, означає:

1)кількість продукту, що виробляється;

2)обсяг продукту в грошовому виразі;

3)комбінацію фізичних обсягів ресурсів;

4)суму витрат.

12.До властивостей ізоквант відносять;

1)ізокванти не перетинаються;

2)ізокванти мають позитивний нахил;

3)чим вище розташована ізокванта, тим більший обсяг продукції вона представляє;

4)вірними є 1) та 3).

99

13. В міру руху вниз по ізокванті гранична норма технічного заміщення

(МRTSLК):

1)збільшується;

2)залишається незмінною;

3)зменшується;

4)спочатку збільшується, а потім починає зменшуватись.

14.Що розуміють під граничною нормою технічного заміщення?

1)можливі комбінації двох змінних ресурсів;

2)співвідношення зміни фактора Y до зміни фактора Х на одиницю;

3)тангенс кута нахилу ізокости до ізокванти;

4)збільшення обсягу виробництва при зміні двох факторів.

15.Кожна точка ізокванти:

1)характеризується показником граничної норми технічного заміщення;

2)представляє такі комбінації ресурсів, що забезпечують однаковий випуск продукції;

3)представляє такі комбінації ресурсів, що забезпечують різні випуски продукції;

4)вірними є 1) та 2).

16.Лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів оримала назву:

1)ізокоста;

2)ізокванта;

3)бюджетна лінія;

4)крива байдужості.

17.Для реальних підприємств найбільш характерна:

1)спочатку спадна віддача від масштабу, а потім зростаюча;

2)спочатку зростаюча, а потім спадна віддача від масштабу;

3)зростаюча віддача від масштабу;

4)незмінна віддача від масштабу.

18.Спадна віддача від масштабу означає, що:

1)при збільшенні ресурсів на 1% , обсяг випуску збільшується теж на 1%;

2)при збільшенні ресурсів на 1% , обсяг випуску збільшується більше ніж на 1%;

3)при збільшенні ресурсів на 1%, обсяг випуску збільшується менш ніж на

1%;

4)збільшення ресурсів завжди призводить до зменшення випуску.

19.Якщо фірма збільшує витрати на ресурси на 10 %, а обсяг виробництва зростає при цьому на 15%, то в цьому випадку:

1)має місце негативний ефект зміни масштабу виробництва;

2)має місце позитивний ефект зміни масштабу виробництва;

3)діє закон спадної продуктивності;

4)крива загального продукту зсувається вгору.

20.В теорії виробництва у короткому періоді:

1)не існує фіксованої кількості ресурсів;

2)всі ресурси фіксовані;

100