мыкроеконом
.pdf2)абсолютно нееластичною;
3)залежною від попиту на працю;
4)залежною від цін на товари та послуги, які виробляють робітники.
4.На ринку досконалої конкуренції окрема фірма, купуючи робочу силу:
1)самостійно визначає рівень заробітної плати та кількість найманих працівників;
2)пристосовує свої обсяги купівлі робочої сили до існуючої рівноважної заробітної плати;
3)намагається якомога більше купити дешевої робочої сили та виготовити більше продукції;
4)намагається купити найбільш кваліфіковану робочу силу та зробити більше продукції;
5.Будь-яка зміна рівноважної ставки заробітної плати на ринку досконалої конкуренції змушує фірму, яка прагне максимізувати прибуток:
1)змінювати кількість найнятих робітників так, щоб їх заробітна плата перевищувала граничну доходність ресурсу;
2)змінювати кількість найнятих робітників так, щоб їх заробітна плата була меншою за граничну доходність ресурсу;
3)змінювати кількість найнятих робітників так, щоб їх заробітна плата дорівнювала граничній доходності ресурсу;
4)змінювати умови праці на підприємстві.
6.У порівнянні з конкурентною фірмою монополіст буде платити:
1)більшу ставку заробітної плати і наймати менше робітників;
2)меншу ставку заробітної плати і наймати більше робітників;
3)меншу ставку заробітної плати, наймаючи ту ж кількість робітників;
4)меншу ставку заробітної плати і наймати менше робітників;
7.Коли процентні ставки падають, споживач, котрий прагне у будь-якій ситуації максимізувати свою корисність, буде:
1)заощаджувати менше;
2)заощаджувати більше;
3)заощаджувати так само, як і раніше;
4)все залежить від його смаків та переваг.
8. Ціна землі залежить від:
1)пропозиції землі;
2)величини ренти;
3)ставки банківського відсотка;
4)величини ренти та ставки банківського відсотка.
9.Якою буде ринкова ціна землі, якщо її рента становить 2000 грн., а відсоткова ставка – 10%:
1)20000 грн.;
2)10000 грн.;
3)200000 грн.;
4)30000 грн.
10.На величину земельної ренти впливає:
1)пропозиція землі;
171
2)попит на землю;
3)попит на житло;
4)немає правильної відповіді.
11.Ставка позичкового відсотка не залежить від:
1)ступеня ризику;
2)терміну позики;
3)розмірів позики;
4)немає правильної відповіді.
12.Якою є реальна відсоткова ставка, якщо номінальна відсоткова ставка складає 15%, а рівень інфляції 5%:
1)10%;
2)20%;
3)3%;
4)12%.
13.За допомогою дисконтування обчислюється:
1)сьогоднішнє значення суми, яка може бути одержана в майбутньому;
2)які прибутки буде отримувати підприємець протягом всієї своєї діяльності;
3)сума, за яку може бути продана одиниця капіталу;
4)ціна використання капіталу.
Задачі для розв’язання
Задача №1. Фірма бажає придбати виробниче устаткування, яке приносило б їй доход протягом трьох років: 1-й рік – 110 тис. грн.; 2-й рік – 121 тис. грн.; 3-й рік – 133 тис. грн.
Визначте максимальну суму, яку фірма зможе заплатити за устаткування, якщо ставка проценту становить 10%.
Задача №2. Три фермерські господарства (А,В,С) вирощують пшеницю при однакових витратах на придбання техніки, добрив, робочої сили і т. п., а також мають однакові за площею ділянки землі, що відрізняються родючістю. Ферма А виробляє 600ц пшениці (при АТС = 5 грн.), ферма В – 500ц (при АТС = 7,5 грн.), ферма С – 400ц (при АТС = 10 грн.). Якщо встановиться ринкова ціна на пшеницю на рівні 10 грн., то чому буде дорівнювати диференційна рента для кожної ферми?
172
Розділ 6. Загальна рівновага
У попередніх параграфах навчального посібника було здійснено аналіз функціонування окремих ринків та механізм встановлення на них рівноважного стану. Але ринки певних споживчих товарів чи факторів виробництва є лише складовими більших загальних ринків, які, як правило, поводять себе не так як проста сума їх частин. В економіці під цілим розуміють стан загальної рівноваги всіх ринків. Згідно поглядів відомих американських дослідників П. Самуельсона та В. Д. Нордхауса, аналіз стану ринкової рівноваги загальної системи є одною з найбільш вагомих тем сучасної економіки.
Тема 17
Аналіз загальної рівноваги та ефективність
17.1. Часткова та загальна рівновага
Рівновага на кожному окремому ринку, при умові незмінності всіх зовнішніх чинників стосовно цього ринку, називається в мікроекономіці
частковою рівновагою.
На відміну від описаного випадку аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва й споживання на всіх ринках у тісному взаємозв’язку, що може мати як прямий так і зворотний характер.
Класичним прикладом, який яскраво демонструє взаємну залежність різних ринків є ситуація на ринку енергоносіїв. Значне подорожчання природного газу, як правило, приводить до порушення ринкової рівноваги на ринку хімічної продукції, яка активно використовує цей ресурс. Подорожчання продукції хімічної промисловості може приводити до порушення рівноважного стану на ринку праці, насамперед, працівників, що є фахівцями у цій галузі. До того ж описана ситуація буде безпосередньо впливати на ринок самих енергоносіїв у напрямі зменшення попиту на природний газ за рахунок заміни його альтернативними енергоносіями. Внаслідок усіх цих змін попит на природний газ зменшиться, що спричинить падіння цін на нього. Економічний маховик почне розкручуватися у зворотному напрямі: зменшення цін та збільшення попиту на природний газ, підвищення попиту на ринку хімічної продукції та зв’язаних з ним ринках. Таким чином ми можемо на цьому прикладі спостерігати як порушення ринкової рівноваги на одному ринку породжує диспропорції на інших ринках. Проте, коливання врешті набудуть затухаючого характеру і в економіці встановиться загальна рівновага.
Загальна рівновага це такий стан ринкової системи, який характеризується тим, що всі ринки факторів виробництва та кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги, тобто обсяги попиту дорівнюють обсягам пропозиції на всіх ринках одночасно. За цих умов немає тенденції до змін попиту та пропозиції на жодному з ринків.
173
17.2. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса
Започаткував аналіз загальної рівноваги французький економіст Леон Вальрас у другій половині 19-го століття. Він описав модель економічної рівноваги за допомогою системи рівнянь. Якщо при цьому кількість рівнянь, що описують загальну рівновагу співпадає з кількістю змінних, які вони містять, то досягнення загальної рівноваги можливе.
У зазначеній моделі припускається, що в економіці виробляється n товарів за допомогою m видів ресурсів, а всі ринки перебувають у стані досконалої конкуренції. Таким чином існує n товарних ринків та m ринків ресурсів, що описується матрицею розміром n на m, де aіj – кількість j-го ресурсу, що потрібна для виробництва і-го блага:
a11 a12 ... a1m
a21 a22 … a2m
… … … …
an1 an2 … amn
Рівняння попиту на кінцеві товари у цьому випадку буде мати вигляд функції, що залежить від двох змінних, а саме, від цін товарів та цін ресурсів. Останні впливають на попит, оскільки визначають доход споживачів, який надходить від продажу ресурсів, що належать споживачам. Рівняння попиту, таким чином, буде мати такий вигляд:
QІ = f (P1, … Pn,, Pf 1, … P fm), |
(17.1) |
Рівняння пропозиції кінцевих товарів виводиться із умови максимізації кожною фірмою прибутку в умовах досконалої конкуренції → P=MC=MR=AC, тобто ціна кожного блага дорівнює середнім витратам на його виготовлення:
m |
|
Pі = ∑= (Pfj × aіj ), |
(17.2) |
j=1
Рівняння пропозиції ресурсів є функцією від цін кінцевих товарів, які впливають на обсяги ресурсів, що пропонує домогосподарство на ринку
ресурсів, та цін безпосередньо самих ресурсів: |
|
Qfj = f (P1, … Pn,, Pf 1, … P fm), |
(17.3) |
Необхідно зазначити, що рівняння попиту на ресурси обумовлюється технологією виробництва – попит на ресурс буде існувати в обсязі, який необхідний для виробництва рівноважного набору товарів відповідно до виробничого коефіцієнта:
n |
|
Pfj = ∑= (Qі × aіj ), |
(17.4) |
і=1
174
Cформована таким чином система рівнянь буде складатися із 2m+2n рівнянь, які містять 2m+2n-1 змінних. Як бачимо змінних менше, ніж рівнянь і це означає, що одне з рівнянь зайве. Виключити одне з рівнянь із системи можливо на основі наступних суджень. На зміну поведінки економічних суб’єктів впливатиме відносне змінювання цін в економіці, оскільки одночасне зменшення цін у 2 рази ніяк не відобразиться на поведінці ні споживача, ні виробника. Тому ціну одного з благ необхідно прийняти за одиницю, щоб визначити точку відліку. В умовах загальної рівноваги весь доход, який отримують споживачі від продажу ресурсів витрачається на ринку споживчих товарів. Це означає, що вартість ресурсів повинна дорівнювати вартості споживчих товарів. Ринок товарів таким чином можна обрати у якості точки відліку і розрахувати обсяг попиту на ньому остаточним способом. Таким чином, залишиться 2m+2n-1 рівнянь, що означає можливість досягнення загальної рівноваги в економічній системі.
Описана модель може мати множину розв’язків, що означає множинність станів рівноваги, крім того значення цін та обсягів можуть бути від’ємними. Щоб уникнути цих протиріч в модель введено такі обмеження:
–кількість рівнянь дорівнює кількості змінних;
–ефект масштабу виробництва носить постійний чи спадний характер;
–товари обов’язково є субституційними;
–в економіці панує досконала конкуренція на всіх ринках одночасно. Вальрас механізм досягнення загальної рівноваги доводив від протилежного.
Для цього він припускав, що на ринках не існує рівноваги і ціни є такими, що зумовлюють дефіцити чи надлишки товарів та ресурсів. Наявність дефіциту приводить до підвищення цін на відповідних ринках, а надлишків – до зниження цін. Коливання цін відбуватиметься до тих пір, доки не встановиться рівноважна ціна та рівноважний обсяг товарів.
Розв’язок моделі Вальраса визначає одночасно рівноважні ціни та обсяги по всіх галузях. Таку рівновагу називають законом Вальраса. Сутність його
полягає у тому, що загальна величина попиту повинна за відповідної системи цін дорівнювати загальній величині пропозиції.
Очевидним є те, що модель Вальраса є ідеалізованою і містить ряд протиріч, проте, важливим є те, що в ній окреслені напрями розв’язання важливої економічної проблеми. Існують численні сучасні дослідження та інтерпретації моделі загальної рівноваги Вальраса. Всі вони зводяться до системи алгебраїчних рівнянь, де невідомими є ціни та обсяги.
Виділяють такі три проблеми в аналізі загальної рівноваги:
–чи існує стан загальної рівноваги взагалі (тобто, чи існують додатні розв’язки системи рівнянь, що описують зазначену модель);
–чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (тобто, чи можливе існування кількох рівноважних станів для однієї економічної системи);
–чи буде рівновага стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання повертатися до рівноважного стану після того, як внаслідок якихось причин були порушені умови рівноваги.
175
17.3. Загальна рівновага та ефективність виробництва
Для розуміння основних принципів досягнення загальної рівноваги застосовують діаграму Еджворта, яка аналізує виробництво і розподіл ресурсів в економіці з фіксованою пропозицією праці та капіталу.
Припустимо, що в економіці використовують лише два фактори виробництва – праця та капітал (L, K). Протягом одного дня у виробництві може бути використано 60 000люд.-год праці та 40 000 маш.-год капіталу. Таке обмеження називають ресурсним обмеженням економіки. Після того як зазначений обсяг ресурсів включено у виробництві, пропозиція буде нееластичною.
Припустимо також, що виробляється з цих ресурсів лише два товари – X та Y. У зазначеній моделі чим більше вироблятиметься одного з цих товарів, тим менше ресурсних можливостей залишатиметься для виготовлення іншого. Таким чином у двопродуктовій моделі ресурсне обмеження матиме такий вигляд:
L = LX + LY ;
K = KX + KY.
Застосуємо для подальшого аналізу графічний спосіб, який представлено на рис.17.1. В мікроекономічному аналізі він називається діаграма або «коробка Еджворта».
K=40 000 |
15 000 |
O1 |
|
|
|
|
|
30 000 |
A |
|
30000 |
||
|
25 000 |
L=60 000 |
Рис. 17.1 Діаграма Еджворта
176
На сторонах зображеного прямокутника позначено обсяги ресурсів, які відповідають зазначеному вище ресурсному обмеженню і повністю використовуються на виробництво двох товарів X та Y. Кожна точка на діаграмі відповідає певному варіанту розподілу ресурсів для виробництва цих двох товарів.
Від точки О у відповідні сторони відкладено витрати праці та капіталу на виробництво товару X, від точки О1 – на виробництво товару Y. Наприклад, у точці А на виробництво товару X витрачається 25000 од. праці і 30000 од. капіталу, а на виробництво товару Y – 15000 од. праці та 30000 од. капіталу.
Для того, щоб визначити обсяги виробництва кожного з товарів при такому розподілі ресурсів, слід провести через точку А відповідні ізокванти. У нашому прикладі: QX=250; QY= 100 одиниць. Отже, кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певним значенням шести змінних: Qx, L x, Kx, Qy, L y, Ky.
Для економічного аналізу важливим є визначення того на скільки певні обсяги виробництва є ефективними. Відповідь можна отримати аналізуючи далі діаграму Еджворта.
Критерієм ефективності, який хоча і не є досконалим, проте, використовується більшістю економістів є критерій Парето-ефективності. Його сутність полягає в тому, що ефективним виробництво є лише тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску іншого. З цієї точки зору використання ресурсів у точці А неефективне, оскільки залишившись на ізокванті Qx та пересуваючись вліво, ми переходимо до інших точок, які відповідають більшим обсягам виробництва товару Y.
Капітал у виробництві X
Праця у виробництві Y |
|
Нахил PL / PK |
← L y |
QY3 |
KY |
C |
↓ |
QY2 |
|
|
QX3 |
|
QY1 |
B |
|
|
|
↑ |
|
QX2 |
|
|
|
Kx |
|
A |
L x→ |
|
QX1 |
O1
Y виробництві у Капітал
O
Праця у виробництві X
Рис. 17.2. Крива ефективності виробництва
177
Очевидним є те, що тільки ті комбінації ресурсів, які відповідають точкам дотику ізоквант, будуть відповідати ефективному варіанту розподілу (рис. 17.2). Це досягається у разі рівності кутів нахилу ізоквант, тому формальною ознакою ефективності розподілу виробничих ресурсів буде така рівність:
MRTS XLK = MRTSYLK |
(17.5) |
Через усі можливі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається у мікроекономіці – крива виробничих контрактів або крива ефективності виробництва ( А, В, С). Ця крива показує всі ті комбінації ресурсів, у яких вони використовуються ефективно.
Від кривої виробничої ефективності можна перейти до кривої виробничих можливостей. Її часто інтерпретують як криву продуктової трансформації. Оскільки вона показує як один продукт «трансформується» в інший через переведення певної кількості ресурсів з виробництва одного товару на виробництво іншого.
Виробництво буде ефективним тоді, коли воно буде максимізувати корисність для споживачів і водночас не виходитиме за межі наявних ресурсів, тобто знаходитиметься на кривій виробничих можливостей. Таким чином, межа виробничих можливостей і крива байдужості матимуть тільки одну спільну точку дотику А (рис. 17.3).
Y
MRT = MRS
А
X
Рис. 17.3. Умова ефективного виробництва
Економіка буде функціонувати ефективно лише тоді, коли структура виробництва, при умові ефективного розподілу ресурсів у ньому, буде збігатися зі структурою споживання. Тобто споживачі повинні хотіти споживати саме ті товари, які виготовляються у виробництві. Така умова може бути виконаною лише тоді, коли всі ринки є досконало конкурентними і на них встановлюються ефективні ціни: PX=MCX; PY = MCY, звідси MCX / MCY = PX / PY.
З останнього рівняння можна визначити умову ефективного розміщення ресурсів в економіці:
MCX / MCY = PX / PY = MRTS XLK = MRTSYLK = MRS YX = MRSXY (17.6)
За цієї умови конкурентна економіка є оптимальною за Парето.
178
17.4. Рівновага в економіці обміну
Для аналізу простого обміну в економіці роблять такі припущення: суспільство складається з двох суб’єктів, кожен з яких має запас двох товарів (X та Y). Початковий розподіл товарів може не відповідати уподобанням споживачів і тоді завдяки добровільному обміну між собою вони можуть підвищити свою загальну споживчу корисність при заданому запасі цих товарів. Наглядно ця ситуація може бути представлена також завдяки діаграмі Еджворта.
Розмірковуючи аналогічно ситуації з встановленням рівноваги та визначенням ефективного розподілу ресурсів у виробництві, розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективним, коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (рис.17.4).
QY
O1
B
UY3
UY2
UX3
UY1
UX2
A
UX1
O
QX
Рис. 17.4. Парето-ефективність в обміні
У точках дотику кривих байдужості, що лежать на лінії АВ, нахили кривих однакові, що означає справдження такої рівності:
MRS 1YX = MRS 2XY |
(17.7) |
Лінія АВ називається договірною лінією споживача і показує всі можливі ефективні варіанти розподілу двох товарів між двома споживачами. Коли продукція розподілена так, що не виявляється неможливим поліпшити становище однієї особи без зменшення корисності для іншої, досягається оптимальний за Парето розподіл благ.
179
Для економіки в цілому для досягнення оптимального за Парето стану необхідно поєднання ефективного за Парето розподілу ресурсів у виробництві та кінцевих товарів в обміні. У такій ситуації не повинно зберігатися можливості покращення стану якось суб’єкта за рахунок перерозподілу ресурсів чи товарів. Така ситуація відображається рівністю:
MRS 1YX = MRS 2XY = MRT XY |
(17.8) |
Оскільки одну і ту ж кількість товарів можна розподілити між споживачами по-різному, то кожному фіксованому обсягу товарів відповідає множина Парето-ефективних станів в обміні. Якщо відповідні точки поєднати між собою, то утвориться крива споживацьких можливостей, яка показуватиме зміну корисності, яку отримують споживачі при різних можливих варіантах розподілу виробленої продукції (рис. 17.5).
О1
С
B
A
О
Рис. 17.5 Крива споживацьких можливостей
Кожна точка (А, В, С) на кривій споживацьких можливостей є вищою відносно точок, що лежать поза кривою. Тому рух у напрямі кривої підвищує загальний добробут, а рух уздовж неї по-іншому перерозподіляє загальний добробут між учасниками угоди.
Досягти ефективного розподілу в умовах наявності значної кількості споживачів нелегко. Дослідники вважають, що це є можливим лише коли на всіх ринках існує досконала конкуренція, а також в умовах централізованої систем. Проте, розв’язання зазначеної проблеми останнім способом менш бажане, ніж на конкурентному ринку, оскільки потребує значного обсягу інформації. На конкурентному ж ринку економічному суб’єкту достатньо знання цін та власних уподобань.
180