Передрук дозволяється всім

Розуміючи, що знищення української мови відбувається в першу чергу в трьох напрямах — освіта, церква та засоби масової інформації, — він багато працює над тим, щоб повернути українську в ці сфери. Він перекладає українською Біблію (працював над цим сорок років), а ще (окрім десятків праць про культуру, історію та мову рідної України) пише книжку «Наша літературна мова. Як говорити й писати по­літературному». В ній дає поради журналістам, «як писати для народних мас», і самим «масам» — як грамотно говорити, де доречно вжити те чи інше слово, і, зрештою, чому правильно «в Україні», а не «на Україні». Огієнкознавець Микола Тимошик зауважує, що видана у Вінніпезі книжка мала на звороті набрану великим шрифтом приписку: «Передрук дозволяється всім». Любов Огієнка до рідної мови була підкріплена щирими помислами і безкорисливим бажанням ділитися своїми знаннями зі ще більшою кількістю читачів.

Іван Огієнко помер на 91му році життя, 29 березня 1972 року. Похований на кладовищі Ґлен Іден міста Вінніпег. «Коли його ховали, з України туристами вдалося передати грудочку землі, яку кинули до могили, — каже Микола Тимошик. — Я вірю, коли Україна буде справді українською і матиме українську владу, постане питання про створення пантеону українських діячів. Тоді й прах Мазепи, Петлюри, Довженка, Бандери та Огієнка повернеться на Батьківщину».

Маловідоме

Сто величезних коробок з архівом митрополита Іларіона (Івана Огієнка) зберігаються за кордоном - у канадському Вінніпезі. В архіві - рукописи, листування, документи про українську еміграцію. В останнє десятиліття свого життя митрополит звозив до Колегії св. Андрія у Вінніпезі архіви українських діячів, які помирали в діаспорі, цінні рукописи, стародруки. Таким чином безцінні пам’ятки української еміграції були врятовані й збереглися.

Огієнко прожив 90 років, і кожен день з його довгого життя, за висловом богослова й мистецтвознавця Дмитра Степовика, «був днем бджоли, що від світання до смеркання носить по краплині мед до свого вулика». Загалом Огієнко створив понад 1000 праць із різних галузей знань. Серед них енциклопедичні «Історія української культури», «Українська церква», «Історія української літературної мови», «Дохристиянські вірування українського народу», за якими сьогодні полюбляють писати реферати студенти.

Згідно з заповітом владики, юридично оформленим 15 квітня 1967 року, його надбання мають обов’язково передати на Батьківщину за двох умов: коли Україна буде вільною і коли буде вільною її церква. Канадська сторона вважає, що умови для цього ще не настали.

 Урок безмежної любові й вірності Україні

Це, без перебільшення, найголовніший урок, який дав нам Іван Огієнко. Все своє складне життя, опинившись у вимушеній еміграції, незважаючи на багаторічне паплюження, перекручення, грубе й непрофесійне фальшування радянською пропагандою його наукових, релігійних і художніх творів, учений все ж залишався вірним і відданим Україні, рідному народові. З любов'ю до свого народу Огієнко жив, з вірою в кращу будучність своєї Батьківщини він і помер далеко на чужині, не дочекавшись ні своєї реабілітації, ні омріяного, вистражданого дня здобуття Україною незалежності, ні повернення в Україну своїх глибоко правдивих, вивірених винятково на архівних джерелах і перепущених крізь серце, а тому проникливе й дохідливе написаних праць.

Скільки ж треба було мати в собі сили духу, величі й таланту, чесності й глибокої людської порядності, жертовності й всепрощення, патріотизму й болю за долю матері-України, аби вилити ось ці слова на папір в один із найважчих, найтрагічніших періодів свого життя:

Хай лютий ворог на Голготу  Жене стократ за Україну,  Для неї я свою роботу  Аж до могили не покину...

                                

11