Церковна діяльність

9 жовтня 1940 був пострижений в чернецтво в Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі.

19 жовтня 1940 на Холмському Соборі був висвячений (під ім'ям Іларіона) єпископом Холмським і Підляським.

З 16 березня 1944 — митрополит. Належав до Української Автокефальної Православної Церкви, відновленої на території Рейхскомісаріату

Здійснював українізацію церкви на Холмщині шляхом запровадження української мови у богослужіння.

Улітку 1944 Огієнко змушений був емігрувати в Словаччину, потім до Швейцарії (жив у Лозанні), а у вересні 1947 — до Канади у місті Вінніпег, де редагував літературно-науковий місячник «Слово істини».

8 серпня 1951 на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі обраний предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді і митрополитом Вінніпегу. Огієнко доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя у Канаді. Заснував Теологічне товариство (нині: «Теологічне товариство митрополита Іларіона»), здійснив реорганізацію богословського факультету Манітобського університету, перетворивши його в Колегію ім. св. Апостола Андрія (готує православних священиків для українських громад в усьому світі), очолював Науково-Богословське товариство, розгорнув велику науково-дослідницьку та видавничу діяльність. Відновив видання і продовжував редагування науково-популярного журналу «Наша культура» (1951—1953, від 1954 — «Віра і культура»).

Праця «Наука про рідномовні обов’язки…»

• - Рідна мова - то мова наших батьків і мова народу, до якого належимо.

• - Народ, що не розуміє сили і значення рідної мови й не працює для збільшення її культури, не скоро стане свідомою нацією і не стоїть на дорозі до державності.

• - Держава, що не об’єднує всіх племен свого народу спільною соборною літературною мовою, завжди наражена й на політичне роз’єднання цих племен.

• - На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь рідної мови, як свою власну, більше того - як честь своєї нації.

• - Кожний свідомий член нації мусить добре розуміти й ширити головне рідномовне гасло: «Для одного народу - одна літературна мова й вимова, один правопис».

• - Кожний громадянин мусить добре пам’ятати й дітей своїх того навчати, що наймиліша мова у цілому світі - то рідна мова.

• - Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

• - Найвища й найміцніша духовна організація єдності народу - то соборна літературна мова.

• - Кожна анархія - правописна, термінологічна чи мовна - тягне за собою й анархію духовну, найбільшого ворога недержавного народу.

• - Цілий народ мусить пильно дбати, щоб усі його школи були тільки рідномовні, бо тільки вони виховують свідому націю.

• - Народ, позбавлений рідних шкіл, позбавляється тим найсильнішого двигуна свого духовного розвитку й засуджується на культурне й національне каліцтво.

• - Особа, що не зросла на рідній мові, загублена для нації, бо ціле життя буде безбатченком, і справи рідної нації будуть їй чужі.

• - Не забувайте, що дитина вважатиме тільки ту мову рідною, якою говоритиме перші п’ять років свого життя.

• - Хто не говорить рідною мовою й не знає своєї соборної літературної мови, той ніколи не буде правдивим патріотом для свого народу.

• - Мова - то серце народу: гине мова - гине народ.