Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

шяішшшштшшаашашшшшшшвашшшшшшшшшшашаяшшшяшшшшшвшшш

напрямів. Вища правова освіта та особливо ті правові центри, що виникли історично, а це Київ, Львів, Одеса, Харків, Донецьк, стали осередками наукових правничих шкіл і центрами виховання нових підходів в освіті. Саме в цих науково-педагогічних школах сформована правова еліта України.

Крім цього, слід підкреслити, що в нашому соціально­му середовищі було утверджено ідеї первинності права щодо держави, здійснено це не тільки через конститу­ційне оформлення верховенства права, але й у низці си­туацій, принципових для життя суспільства й держави.

Різко збільшено кількість фахівців з вищою юридич­ною освітою, на основі чого почав складатися ринок юристів і юридичних послуг, що дав можливість грома­дянам України реалізовувати своє право на доступ до правосуддя, на реальний захист своїх прав.

Однак варто зазначити, що підвищення рівня юри­дичної освіти слабко впливало на підготовку педагогів-юристів для загальноосвітніх навчальних закладів, оскі­льки провідні юридичні ВНЗ не стали кузнею педагогіч-них-юридичних кадрів, а основний тягар у їх підготовці перекладено на педагогічні ВНЗ, де значно слабший на­уково-педагогічний юридичний потенціал. Цей розрив не сприяє якісній підготовці педагогів-юристів. Хоча, слід зауважити: педагогічні ВНЗ щороку цей розрив скорочують, що буде позитивно впливати на підготовку педагогів юристів для загальноосвітніх навчальних за­кладів України.

Дослідження також виявило і низку недоліків, які з'явилися в системі правової освіти і підготовці педагогі­чних, юридичних кадрів у досліджуваний період.

Насамперед, це невиправдане зростання кількості ВНЗ за напрямом "право". Це наслідок зниження вимог до ліцензування та акредитації, які слід переглянути і підвищити. Потрібно реформувати систему вищої юри­дичної освіти, її зміст, виробити державну концепцію

373

підготовки юристів в Україні та педагогів-юристів для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Кількість юридичних навчальних закладів збільшується, проте в окремих випадках вони не здатні готувати юристів висо­кого рівня [104, с. 2]. Здавалося б, маємо багато юристів, проте фахова підготовка багатьох з них - непереконлива.

У зазначений період більшість юридичних навчальних закладів не покладали на себе зобов'язань у працевлаш­туванні або поглибленні професіоналізації випускників.

Однак сьогодні необхідно, на нашу думку, враховува­ти головні чинники, які визначають розвиток змісту під­готовки педагогів-юристів, а саме:

• реалізація особистісно-орієнтованої парадигми в си­стемі вищої юридичної та педагогічної освіти;

• фундаменталізація вищої юридичної освіти;

• професіоналізація вищої юридичної освіти;

• перехід до різноманіття освітніх програм (за термі­нами, рівнями і напрямами навчання), що створюють передумови для реального вибору індивідуальних освітніх траєкторій відповідно до запитів і можливостей особи;

• розроблення та впровадження в освітянську прак­тику нового покоління державних стандартів вищої юридичної освіти;

• інформатизація вищої юридичної освіти, перехід від вивчення комп'ютерної техніки до освоєння інформацій­них комунікаційних технологій.

Саме затвердження державних стандартів вищої юри­дичної освіти та кваліфікаційних рівнів - це перше за­вдання, над яким має працювати і МОН і Міністерство юстиції України.

Слід констатувати і відсутність системних змін у сис­темі підготовки науковців. Архаїчність системи призво­дила, з-поміж інших політичних, соціальних й економіч­них чинників, до відпливу вчених, старіння наукових кадрів, відсутності у молоді можливостей отримання ро­бочого місця, яке відповідає кваліфікації. Потрібно за­безпечити аспірантів і докторантів робочими місцями та

374