Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

ління Міністерства внутрішніх справ України в Харківсь­кій обл. та Харківського обласного управління юстиції на 2003-2005 pp. Практика засвідчила: лише за умови тісної співпраці вчителів і юристів можна створити ефективну систему правової освіти та виховання учнів.

Потреба підготовки викладачів правознавства для ВНЗ, а також учителів правознавства для загальноосвіт­ніх середніх навчальних закладів на початку XXI ст. сто­яла дуже гостро і не була вирішена. Для підтвердження цього можна навести окремі приклади, які були характе­рні для всієї України. Так, у Львівській обл. у 2005 р. за­безпечували навчально-виховний процес з предмета "Ос­нови правознавства" майже 1100 учителів, але лише 28 з них мали спеціальну юридичну освіту. Решта відвідували різні освітні семінари, а також курси підвищення квалі­фікації вчителів історії та правознавства у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти [193, с 4]. У столиці України м. Києві із 1045 учителів правознавства - 390 були викладачами історії та права, решта просто викладачами історії. У регіонах тенденція зі спеціалізацією та кваліфікацією вчителів правознавст­ва ще гірша [ЗО, с 142].

Становлення України як демократичної, правової держави, формування засад громадянського суспільства зумовлювали необхідність підвищення рівня правової культури населення, і забезпечити це могли лише підго­товлені професіонали - педагоги-юристи [51, с 154—159].

Потребувало розв'язання на державному рівні питання подальшого розвитку правосвідомості населення, подо­лання правового нігілізму, задоволення потреб громадян в отриманні знань про право. Реалізація державотворчих і соціально-економічних реформ на етапі розвитку Укра­їни в XXI ст. чітко продемонструвала, що для її швидкого й ефективного здійснення в конкретних організаціях та установах різного профілю бракувало кваліфікованих

369

Становлвннятарозвитокшкільн^правовоїосвітиМ9

працівників, здатних до самостійної творчої роботи в га­лузі педагогічно-правової діяльності [117, с 6].

Проведене нами дослідження дає підстави стверджу­вати, що проблема підготовки педагогів-юристів вимагає комплексного вирішення. Для цього, насамперед, необ­хідно буде забезпечити за держзамовленням підготовку необхідної кількості викладачів правознавства в педаго­гічних навчальних закладах III—IV рівня акредитації. Не слід допускати до викладання курсу "Основи правознав­ства" педагогів, які не мають необхідної юридичної осві­ти. Також буде сприяти вирішенню проблеми підготовки педагогів-юристів і розроблення національного стандарту з курсу "Основи правознавства", у якому необхідно буде визначити рівень знань й умінь учнів, програму залучен­ня до викладання предмета "Основи правознавства" в загальноосвітніх навчальних закладах юристів-практиків, працівників органів юстиції, суду, прокурату­ри, учених-юристів.

Разом із цим, на нашу думку, підготовка майбутнього вчителя до викладання правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах України має багато складових. Проведене дослідження дає можливість запропонувати й модель підготовки майбутнього вчителя правознавства. Спочатку зазначимо, що предмет правознавство, який буде викладати вчитель, виконує важливу виховну фун­кцію і впливає на розвиток правової культури дитини. Для того, щоб зміст кожного уроку завжди запам'ятову­вався, учителю необхідно постійно працювати над якіс­тю викладання. Зазначимо, що якість викладання має не лише важливе значення у формуванні зацікавленості до предмета, а й у становленні авторитету, поваги, довіри до вчителя [330, с 4].

Сучасний учитель має постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, тому він мусить бути обізнаним з новинками у педагогічній науці, психології, методиці викладання. Саме тому багатий внутрішній світогляд, глибокі і різноманітні спеціальні та педагогі-

370