Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

чні знання є важливою умовою його професійної куль­тури спілкування.

Нарешті, хочеться зазначити, що професіоналізм учителя залежить від уміння ефективно використову­вати соціально-психологічні механізми професійного спілкування.

Діяльність з підготовки юридичних і педагогічних-юридичних кадрів найбільшими юридичними ВНЗ краї­ни до і після 1991 p., тобто за останні 15 років (Львівсь­кий національний університет імені Івана Франка, Наці­ональна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Ки­ївський національний університет імені Тараса Шевчен­ка, Одеська національна юридична академія, Харківсь­кий національний університету імені В. Н. Каразіна) мала важливий характер і була направлена на вирішення кад­рової проблеми у забезпеченні такими фахівцями.

Насамперед, юридичними навчальними закладами, які функціонували до 1991 p., після проголошення неза­лежності збережено високий рівень підготовки фахівців. Також збережено і належний рівень наукового потенціа­лу, науково-методичного і матеріально-технічного забез­печення навчального процесу. Випускники цих закладів успішно працевлаштовуються, на них є попит, що свід­чить про високий рівень їх підготовки [9, с 13-14].

Крім того, у цих навчальних закладах створено нові можливості для студентів, їх наукової роботи. Зростає кі­лькість наукових заходів, програм обміну. Студенти нині мають більше можливостей навчатися за кордоном, зок­рема за магістерськими програмами. Разом із цим по­ліпшено матеріально-технічну базу навчальних закладів. На сьогодні провідні навчальні заклади мають добре укомплектовані бібліотеки, комп'ютерні класи, різні практичні лабораторії, центри практичної підготовки.

Зазначимо також, що в досліджуваний нами період ішов процес становлення системи вищої юридичної осві­ти, створення і відновлення юридичних факультетів, пе-

371

Становленнятарозвитокшкільноїпра^ово^

редусім, у класичних університетах, з'являлися навчальні заклади не лише державної форми власності. Варто за­уважити і про стандартизацію вищої юридичної освіти на початку 90-х pp. XX ст., що триває і нині.

За цей період сталося фактично становлення юридич­них навчальних закладів національного рівня в нових умовах. Навчальні юридичні заклади головних центрів країни (Київ, Харків, Львів, Одеса, Донецьк) виявилися здатними зберегти і примножити здобутки юридичної освіти та науки.

Сьогодні їхній розвиток зумовлений і прагненням гар­монізації власної системи юридичної освіти з європейсь­кою. Підписавши Хартію вільних університетів, ці на­вчальні заклади взяли на себе відповідні зобов'язання та поступово реалізовують це прагнення. Зокрема, ведеться й робота в напрямі вироблення стандартів нашої юриди­чної освіти в контексті Болонського процесу.

У контексті цього було схвалено державну програму розвитку юридичної освіти в Україні (2000-2005). Це -свідчення того, що юридична освіта залишається питан­ням державної ваги. Важливим здобутком цього часу стало реформування вищої освіти взагалі та правової зо­крема. Подальший розвиток державності, утвердження парламентаризму, що відповідав власній історії і дійсно­сті, удосконалення права, законодавства і практики їх застосування тісно пов'язуються з модифікацією вищої правничої освіти та притаманним їй процесами інтегра­ції і диференціації системи правових знань.

У першому десятиріччі XXI ст. в основному відпрацьо­ване чинне законодавство про освіту, зокрема правничу, її організаційне, науково-технічне, економічне, методоло­гічне, навчально-методичне та власне державно-правове підґрунтя щодо здійснення юридичної освіти на різних рівнях, починаючи від дошкільного виховання й освіти та завершуючи різними формами післядипломної освіти.

Разом із цим ішов поступальний, навіть прискорений, процес розвитку юридичної освіти, оновлення її окремих

372