Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

рній державі не потрібні були юристи-педагоги, адже во­ни могли відкривати молоді очі на радянське беззаконня. Саме тому підготовці кваліфікованих педагогічних кад­рів для викладання правознавства у школі не приділяли належного значення.

Сама галузь знань також не була пріоритетом радян­ської школи і ВНЗ. Очевидно, що тоталітарній державі були не потрібні висококваліфіковані педагогічні, юри­дичні кадри, які на високому рівні могли викладати предмет і навчати дітей відстоювати свої законні права і свободи, а також на практиці застосовувати правові но­рми. З огляду на це підготовка педагогічних юридичних кадрів була слабкою, що серйозно впливало на якість ви­кладання цього предмета у загальноосвітніх школах. Про це красномовно свідчать статистичні дослідження, які були проведені у 1989 р. Вони підтвердили, що із 210 пе­дагогічних ВНЗ у СРСР лише 60 здійснювали підготовку таких педагогів. Щорічно випускалася тисяча викладачів основ радянської держави і права, а потрібно було 70 тис. [409, арк. 25]. Зрозуміло, що проблема педагогічних юридичних кадрів в УРСР стояла також гостро.

Ще однією проблемою шкільної правової освіти того часу були слабкі знання учнів із зазначеного предмета [409, арк. 18]. І не дивно, адже на його вивчення відво­дилася мала кількість годин: у загальноосвітніх школах -лише 34 год, а у професійно-освітніх училищах і того ме­нше - 25 год [409, арк. 25]. Проблематичним було і забез­печення предмета навчальною літературою. У 1989 р. бу­ли видані підручники з основ радянського права двох авторів: за ред. Н. А. Сироєдова та за ред. С. С. Алек­сеева, які лише частково сприяли розв'язанню проблеми. З огляду на викладене зрозуміло, що про якісні знання, одержані у школі, навряд чи можна було говорити.

Виправити становище, яке склалося в УРСР у 1990 p., покликана була розроблена та затверджена Комплексна програма юридичного всеобучу в УРСР [408, арк. 3-4], що визначила різноманітні форми юридичного всеобучу

346

Підготовка педагогів-юристів для викладання курсу правознавства у школі

щашавяіяаашшаашшашаяшшшшшаштшшашйашшааашшяшшшшшшшяш

для учнів і студентів. Зокрема, було запропоновано ви­вчення обов'язкових дисциплін і правових розділів в ін­тегрованих суспільствознавчих курсах у загальноосвітніх школах та ПТУ, середніх спеціальних і ВНЗ, а також по-закласні й позааудиторні форми правового виховання [408, арк. 5-35].

Комплексна програма юридичного всеобучу в УРСР спробувала розв'язати проблему кадрового забезпечення юридичного всеобучу. Запропоновано було це здійснювати шляхом перепідготовки та підвищення кваліфікації викла­дачів правових дисциплін неюридичних навчальних закла­дів у профільних юридичних ВНЗ. З метою підвищення правих знань в усіх педагогічних інститутах й університе­тах у циклі психолого-педагогічної підготовки рекомендо­вано було ввести і розпочати викладання навчального кур­су методики викладання правових дисциплін [420; 421, арк. 187-200].

У понад 150 ВНЗ України на 1990 р. навчалося близь­ко 900 тис. студентів [345, с 455]. Загальна кількість сту­дентів, що навчалися у вищих юридичних закладах рес­публіки, на цей самий рік складала близько 13 тис. чол. [436, с 267].

Щорічно університетами й інститутами у середньому випускалося 150 тис. фахівців народного господарства й інших соціально важливих сфер суспільно-корисної дія­льності. Проведений у цьому ж році аналіз стану органі­зації та проведення у неюридичних ВНЗ республіки пра­вового навчання та виховання студентської молоді пока­зав, що у цій справі існувало чимало гострих проблем, які потребували вирішення: проблеми кадрового забезпе­чення, організації навчального процесу й матеріально-технічного характеру. Звичайно, що вони були пов'язані безпосередньо зі специфікою викладання курсу права, існуючим у ВНЗ правовим нігілізмом, який "зумовив "прохолодне", необов'язкове ставлення до нього з боку адміністрації навчальних закладів.

347

Станоштеннятарозвиток^^

Для вирішення цих та інших проблем було утворено науково-методичну комісію (НМК) Міносвіти України з правового виховання. Свою діяльність НМК розпочала з об'єднання зусиль не тільки всіх викладачів, які за­безпечували викладання курсу права, а й із залучення представників усіх зацікавлених у справі правового виховання студентів державних органів і громадських формувань. До її складу входили, поряд з викладачами правових дисциплін і представники МОН України, Мін'юсту, МВС, Прокуратури республіки, товариства "Знання", Інституту держави і прав імені В. М. Корецького НАН України.

НМК Міністерства освіти України особливу увагу приділила питанням організації навчального процесу з курсу права. При цьому члени комісії виходили з того, що головною формою правового виховання студентсь­кої молоді був навчальний процес. Курс правознавства на той час викладався в усіх ВНЗ республіки. Відповід­но до профілю підготовки спеціалістів його обсяг коли­вався від 8 до 140 навчальних год. Так, для економіч­них спеціальностей курс правознавства встановлений в обсязі 90 год, а для інженерно-економічних спеціально­стей - 60 год [408, арк. 24].

Якість правової підготовки майбутніх спеціалістів народногосподарської та інших сфер визначалася кіль­кістю годин, що відводилися на вивчення зазначеного курсу. У зв'язку із цим НМК Міністерства освіти Украї­ни з правового виховання неодноразово ставила пи­тання перед ректорами ВНЗ, Міністерством освіти рес­публіки про необхідність збільшення обсягу навчально­го часу до 200 год на рік. Однак це питання до кінця розв'язане не було, а в окремих ВНЗ спостерігалася на­віть тенденція до скорочення обсягу годин, відведених для вивчення курсу права [436, с 270-276].

Щоб поліпшити правову освіту студентів, на неюриди-чних факультетах пропонувалося викладання курсу пра­вознавства не раніше, ніж на третьому курсі протягом

348