Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Конспект_лекций3

.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
1.72 Mб
Скачать

 

 

 

Лекція 11. Інтегрування функцій комплексної змінної

71

 

 

 

 

u

v

, v

 

 

u .

 

 

 

 

 

 

y

x

y

 

 

x

 

 

 

 

За теоремою Остроградського — Ґріна ці умови означають, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

u

 

 

 

 

 

udx vdy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

L

 

 

G

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

vdx udy

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

G

 

 

y

 

 

де G — внутрішність контуру L.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z)dz 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо функція

f (z)

ще й неперервна

в замкненій

області

 

 

D D, то теорему Коші можна узагальнити: інтеграл від функ-

D

ції f (z), узятий уздовж межі D цієї області, дорівнює нулеві:

 

 

 

 

 

 

 

f(z)dz

0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Орієнтація межі багатозв’язної області. Розгляньмо на

комплексній

площині

n

замкнених

кусково-гладких

контурів

0, 1, ..., n 1

таких, що кожний з контурів 1, 2, ..., n 1 лежить у зов-

нішності решти і всі вони розташовані у внутрішності контуру 0.

 

 

Множина точок площини, що лежить

 

2

 

всередині контуру 0

і за межами контурів

 

 

 

1, ..., n 1, є n -зв’язною областю D.

 

 

 

 

 

 

 

n 1

 

 

Повна межа області D є складеним

 

1

 

контуром,

утвореним

 

із

кривих

 

 

 

 

0

 

0, 1, ..., n 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 11.2. n -зв’язна область

Орієнтуймо повну межу області D таким чином. Додатним напрямом обходу межі багатозв’язної області називають такий напрям руху, під час якого область D весь час лишається ліворуч. При цьому зовнішній контур 0 обходиться проти годинникової стрілки, а контури 1, ..., n 1 — за годинниковою стрілкою.

72

Розділ 2. Функції комплексної змінної

3. Теорема Коші для багатозв’язної області.

Теорема 11.2 (Коші, для багатозв’язної області). Нехай функція f (z) аналітична в багатозв’язній області D і неперервна в замкненій

області D. Тоді

f (z)dz 0,

де — повна межа області D, яка утворена контурами 0, 1, ..., n 1

іобходиться у додатному напрямі.

Доведімо теорему для двозв’язної області, обмеженої звонішнім контуром 0 і внутрішнім контуром 1.

З’єднаймо зовнішній контур 0 з контуром

1

1

гладкою кривою , тобто проведімо розріз, і розг-

 

ляньмо область D , межа якою утворена криви-

0

ми 0, 1 та кривою . При цьому допоміжну криву

Рис. 11.3. Двозв’язна

проходять двічі у протилежних напрямах; цю

область

криву завжди можна побудувати так, щоб область D була однозв’язною.

На підставі узагальненої теореми Коші інтеграл за межею області D дорівнює нулеві. Оскільки інтеграли вздовж взаємно знищуються, то

f (z)dz f (z)dz f (z)dz 0.

 

 

 

 

0

1

У разі n -зв’язної області маємо співвідношення

 

 

n 1

f (z)dz f (z)dz f (z)dz 0,

 

 

k 1

 

0

k

яке можна записати ще у вигляді

 

 

 

n 1

 

f (z)dz f (z)dz.

 

 

k 1

 

0

k

11.4. Формула Ньютона — Лейбніца

Якщо функція

f (z) аналітична в однозв’язній області D, то зна-

чення інтеграла f (z)dz, узятого вздовж кусково-гладкої кривої L, що

L

 

Лекція 11. Інтегрування функцій комплексної змінної

 

73

належить області D, не залежить від вибору кривої L, а визначається

лише положенням початкової точки z0 та кінцевої точки z

цієї кривої.

Справді, нехай L1

та L2

— дві криві в області D,

які сполучають

точки z0

та z.

 

 

 

 

 

За теоремою Коші для однозв’язної області

 

D

 

f (z)dz 0 f (z)dz f (z)dz 0

z0

L2

z

 

 

 

 

 

 

 

L1 L2

L1

 

L2

 

L1

 

f (z)dz f (z)dz 0 f(z)dz f (z)dz.

 

 

Рис. 11.4

 

L1

L2

L1

L2

 

 

 

У разі, коли інтеграл залежить лише від початкової і кінцевої то-

чок шляху інтегрування, його позначають як

 

 

 

 

 

 

z1

 

 

 

 

 

f (z)dz f (s)ds.

 

 

 

 

 

L

z0

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

Якщо зафіксувати точку z0, а точку z змінювати,

то f (s)ds стає

 

 

 

 

 

z0

 

функцією від z :

z

F(z) f (s)ds.

z0

Теорема 11.3 (Морери). Нехай функція f (z) аналітична в од-

нозв’язній області D; точки z0 та z належать D. Тоді функція

z

F(z) f(s)ds

z0

аналітична в області D, і

F (z) f(z).

Означення 11.2 (первісної). Функцію F(z) називають первісною

функції f (z) в області D, якщо в кожній точці цієї області виконано рівність

F (z) f (z).

74

Розділ 2. Функції комплексної змінної

Якщо F(z) є деякою первісною для f (z), то сукупність усіх первіс-

них має вигляд

F(z) C,

де C const .

Сукупність усіх первісних функції f (z) називають невизначеним інтегралом від функції f (z) і позначають символом f (z)dz.

Методи обчислення невизначених інтегралів від аналітичних функцій в комплексному аналізі ті самі, що й в дійсному.

Для аналітичної функції f (z) правдива також формула Ньютона

— Лейбніца:

z

f (s)ds F(z) F(z0 ) F(z) |zz0 ,

z0

де F(z) — деяка первісна функції f (z) в області, якій належать точки z0 та z.

i

Приклад 11.2. Обчислити інтеграл I (3z2 2z)dz.

1

Лекція 12. Ряди Тейлора і Лорана

75

ЛЕКЦІЯ 12. РЯДИ ТЕЙЛОРА І ЛОРАНА

12.1. Інтегральна формула Коші

Ця формула зв’язує значення аналітичної функції f (z) у будь-якій точці z області D зі значенням цієї функції у межових точках області D.

 

 

 

 

 

 

 

(про інтегральну формулу Коші). Нехай функція

 

 

Теорема 12.1

 

 

f (z) аналітична

в однозв’язній області D і неперервна в замкненій

 

 

 

D L. Тоді для будь-якої внутрішньої точки z області D

 

області D

 

правдива інтегральна формула Коші для функції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z0 )

1

 

 

 

f (z)

 

 

dz,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 i

z z

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де L — межа області D,

що обходиться в додатному напрямі.

 

 

Побудуймо коло

r

:

 

z z0

 

r з центром у

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

точці z0 радіусом r так, щоб це коло містилося всере-

 

 

 

 

 

 

r

дині області D (коло r

не перетинало контур L). Ді-

 

 

 

z0

 

 

 

 

 

 

r

станемо двозв’язну область D , обмежену контурами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 12.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L та r , у якій функція

 

 

 

аналітична.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді

 

 

 

z z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z)

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z z

0

 

r :

 

 

z z

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z z0

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

f (z)

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(z)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 i

 

z z

0

 

 

2 i

 

 

 

 

 

 

 

z z

0

 

 

 

 

 

Завдяки тому, що

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r :

z z0

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 i

r :

 

r

z z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

маємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

(z0 )

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z0 )dz

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 i

r :

r

 

 

z z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Віднімімо обидві рівності:

 

 

 

 

 

 

z z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(z) f (z

 

)

 

1

 

 

f (z)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz f (z0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dz.

 

 

 

 

 

2 i

z z

0

 

2 i

 

 

 

 

 

 

 

 

z z

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r :

z z0

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

76

Розділ 2. Функції комплексної змінної

Ліва частина рівності не залежить від радіусу r кола. Виявляється, праву частину можна зробити як завгодно малою. Отже,

1

 

f (z)

dz f (z0 ) 0

 

 

 

2 i

z z

0

 

 

 

 

1f (z)

f (z0 ) 2 i z z0 dz.

Диференціюючи формулу Коші за параметром z0 дістаємо інтег-

ральну формулу Коші для похідної:

 

 

f (n)(z0 )

n !

 

 

 

f (z)

dz, n 0, 1, 2, ...

 

 

2 i (z z0 )n 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ez

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 12.1.

 

Обчислити

 

dz, якщо:

 

z 2

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

i

 

1) L1 :

z

1; 2) L2 :

z

3.

12.2. Тейлорові ряди

1. Розвинення функції комплексної змінної в ряд Тейлора.

 

 

 

(Тейлора). Будь-яку аналітичну у крузі

 

 

 

 

 

 

Теорема 12.2

 

z z0

 

R

 

 

 

 

 

 

функцію f (z)

можна єдиним чином розвинути у цьому крузі у степе-

 

невий ряд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(z) cn(z z0 )n,

 

 

 

 

 

 

n 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

коефіцієнти якого визначають за формулами

 

1

 

f (z)dz

f (n)(z

)

 

 

 

 

 

 

 

cn

 

 

 

0

 

 

, n 0, 1, ...,

 

 

2 i

(z z0 )n 1

n !

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де r — довільне коло з центром у точці z0, який лежить усередині

 

заданого круга.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей ряд називають Тейлоровим рядом з центром у точці z0 функ-

 

 

ції f (z).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція 12. Ряди Тейлора і Лорана

77

Теорема 12.3 (єдиності розвинення в Тейлорів ряд). Якщо фун-

кція f (z) розвивна у крузі z z0 R у степеневий ряд

f (z) cn(z z0 )n,

n 0

то цей ряд буде Тейлоровим рядом з центром у точці z0 функції f (z).

Отже, будь-який збіжний степеневий ряд є Тейлоровим рядом своєї суми. Його коефіцієнти можна шукати так само як і в дійсному випадку.

2.Розвинення деяких функцій у ряд Тейлора — Маклорена

зцентром у точці z0 = 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) ez zn , z ;

 

 

 

 

 

 

 

 

n 0

n !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z2n 1

 

 

 

 

 

 

 

2) sin z ( 1)n

 

 

 

 

, z

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 0

(2n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z2n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3) cos z ( 1)n

 

 

, z ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 0

 

(2n)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

zn 1

 

 

 

 

 

 

4) ln(1 z) ( 1)n

 

 

 

 

 

1;

,

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 0

 

 

 

 

n 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5)

 

 

 

 

 

zn,

 

z

 

1;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

z

 

 

 

 

 

 

 

n 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6)

 

 

 

 

 

( 1)n zn,

 

z

 

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

z

 

 

 

 

 

 

 

 

n 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 12.2. Розвинути в ряд Тейлора з центром у точці z0 функ-

цію f (z):

1

1) f (z) 1 z2 , z0 0;

2) f (z) z sin z, z0 2 .

78

Розділ 2. Функції комплексної змінної

12.3. Лоранові ряди

Теорема

12.3

 

(Лорана). Будь-яку аналітичну в кільці

r

 

z z0

 

R (0

r R ) функцію f (z) можна єдиним чином

 

 

розвинути у цьому кільці в ряд

f(z) cn(z z0 )n,

n

коефіцієнти якого визначають за формулами

cn

1

 

f (z)dz

, n ,

 

 

 

2 i

(z z

n 1

 

 

0 )

 

 

 

r

 

 

 

де r — довільне коло з центром у точці z0, який лежить усередині заданого кільці.

Цей ряд називають Лорановим рядом функції з центром у точці z0 функції f (z).

Ряд Лорана для функції

 

 

 

c m

f (z) cn(z z0 )n cn(z z0 )n

(z z0 )m

n

n 0

m 1

складається з двох частин. Першу частину ряду Лорана

f1(z) cn(z z0 )n

n 0

називають правильною частиною ряду Лорана; цей ряд збігається до

аналітичної функції f1(z) усередині круга

z z0

R.

Другу частину ряду Лорана

 

c m

f2(z)

(z z0 )m

m 1

називають головною частиною ряду Лорана; цей ряд збігається до аналітичної функції f2(z) ззовні круга z z0 r.

Усередині кільці r z z0 R ряд

cn(z z0 )n

n

збігається до аналітичної функції f (z) f1(z) f2(z).

Лекція 12. Ряди Тейлора і Лорана

79

При цьому в будь-якому вужчому кільці

 

r

 

z z0

 

R ,

 

 

 

 

де r r R R, Лоранів ряд збігається абсолютно і рівномірно.

Якщо функція f (z) не має особливих точок усередині

круга

z z0

R, то її розвинення в Лоранів ряд перетворюється на Тейло-

рів ряд.

 

 

1

 

n

Приклад 12.3.

Визначити область збіжності ряду

 

z

.

n

n 1

 

n 1 z

n 0

2

 

Формули для коефіцієнтів Лоранового ряду практично не використовують. Їх одержують, застосовуючи готові Тейлорові розвинення елементарних функцій. На підставі єдиності розвинення будь-який законний прийом приводить до потрібного розвинення. для однієї і тої самої функції f (z) Лоранові розвинення, взагалі кажучи, мають різний вигляд для різних кілець.

Приклад

12.4.

 

Знайти всі

 

 

Лоранові

розвинення

функції

f (z)

2z 1

за степенями z.

 

 

 

 

 

 

 

z2 z 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знайти

Лоранове

розвинення

функції

Приклад

12.5.

 

f (z)

2z 1

у кільці 0

 

z 1

 

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z2 z 2

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 12.6.

Розвинути в Лоранів ряд функцію f (z) z2 cos

в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

околі точки z0 0.

80

Розділ 2. Функції комплексної змінної

ЛЕКЦІЯ 13. ІЗОЛЬОВАНІ ОСОБЛИВІ ТОЧКИ

13.1. Нулі аналітичної функції

Нехай f (z) — аналітична функція в області D. Точку z0

D назива-

ють нулем функції

f (z), якщо f (z0 ) 0.

Розвинення функції f (z) в

околі її нуля у степеневий ряд має вигляд

 

 

 

 

 

 

 

f (z) cn(z z0 )n,c0 0.

 

Якщо й c1 c2

n 1

то точку z0 називають нулем

... ck 1 0,ck 0,

k -го порядку.

 

 

 

В околі нуля k -го порядку розвинення функції f (z)

у степеневий

ряд має вигляд

 

 

 

 

 

 

 

f (z) cn(z z0 )n ck (z z0 )k ck 1(z z0 )k 1

...

nk

(z z0 )k (ck ck 1(z z0 ) ...) (z z0 )k g(z), g(z0 ) 0.

Теорема 13.1 (про порядок нуля функції). Точка z z0 є нулем

порядку k функції f (z) тоді й лише тоді, коли:

f(z0) f (z0 ) ... f (k 1) z0 ) 0, f (k)(z0 ) 0.

Нулі функції f (z) називають ізольованими, якщо їх можна оточити неперетинними околами.

Нулі відмінної від тотожного нуля аналітичної функції ізольовані.

Приклад 13.1. Знайти нулі функції f (z) 1 e2z та визначити їхні

порядки.

z9

Приклад 13.2. Знайти порядок нуля z0 0 функції f (z) z sin z .

13.2. Ізольовані особливі точки

1. Класифікація ізольованих особливих точок. Точку z0 на-

зивають ізольованою особливою точкою функції f (z), якщо існує про-

колений окіл точки z0 — кільце

0 z z0