Колекція живопису[ред. • ред. Код]

Аристократичний палац неможливо уявити без колекції живопису. Своя колекція картин є і в Воронцовському палаці Алупки.

Англійське виховання власника палацу графа Воронцова спричинило появу в палацовій збірці меблів і картин англійських майстрів, що було рідкісним на теренах Російської імперії. Але домінували твори художників Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут зберігають твори П.Снейєрса, К Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Хогарта, Джорджа Доу.

У парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художник Річард Бромптон та ін.).

Палацова бібліотека налічувала 25.000 томів. Після більшовицького перевороту 1917 року бібліотека вивезена в Росію.

Подальша доля палацу[ред. • ред. Код]

Тут мешкало три покоління Воронцових. Після 1917 року вони вимушено емігрували за кордон. Нащадки живуть у США.

При СРСР палац націоналізували, з 1921 р. створено музей.

У роки Другої світової Крим був захоплений німецько-фашистськими військами. У палаці був будинок відпочинку німців. Колекції музею не встигли евакуювати, і їх пограбували. Відомо про вивезення 537 предметів мистецтва, картин і гравюр. Після війни частину їх повернули в музей. Приміщення палацу врятували, що є величним вчинком наукового співробітника музею С. Г. Щеколдіна.

Під час Кримської (Ялтинської) конференції у Воронцовському палаці Алупки розмістили делегацію з Британії.

З 1956 р. за наказом з Москви тут відновлено роботу музею.

6. Палац Розумовського (Батурин)[ред. • ред. Код]

Палац Розумовського — пам'ятка архітектури, що є частиною Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Історія виникнення палацу в Батурині[ред. • ред. Код]

У 1750 році місто Батурин граф Кирило Розумовський отримав у подарунок від імперартиціЄлизавети Петрівни. Граф навідався сюди після отримання титулу гетьмана. За задумом,Батурин ставав столичним містечком з власним університетом (не здійснено). У 1754 р. заради реалізації величних задумів до міста запросили італійця Антоніо Рінальді (1710?-1794), що зажив великого авторитету на будівництві палацу Казерта біля Неаполя. Дослідникам ще належить встановити обсяги робіт, що виконав Рінальді в Батурині. Через три роки будівельні роботи в Батурині припинили і славетного архітектора А.Рінальді перехопила Велика Княгиня Катерина (майбутня імператриця). Рінальді довго і плідно працював у Петербурзі та його передмістях (Оранієнбаумі, Гатчині, Ямбурзі, Царському Селі).

Наприкінці життя при новій імператриці Катерині ІІ, що скасувала гетьманство в Україні, граф, що перестав бути гетьманом, повернувся до Батурина. Плани дещо змінилися. Тепер мова йшла лише про побудову палацу для графа. Рінальді вже виїхав до Італії, де помер у 1797 р. Тому для виконання робіт було запрошено шотландця Чарльза Камерона, що тимчасово перебував без замовлень.

До проектування були запрошені відомі придворні майстри — Квасов, Аксамитов та Старцев. Це єдина будівля Чарльза Камерона в Україні. Камерон мало побудував за життя (він автор лише двох ансамблів — добудови лазень та галереї у Царському Селі та ансамблю у Павловську) — обидва шедеври. Третій ансамбль — у Батурині;— це третій шедевр архітектора. Палаців подібної мистецької вартості в Україні одиниці.