- •Історія пам'ятки[ред. • ред. Код]
- •Будівництво[ред. • ред. Код]
- •Архітектурний ансамбль[ред. • ред. Код]
- •Митрополичий корпус
- •Мармурова зала[ред. • ред. Код]
- •Червона зала[ред. • ред. Код]
- •Блакитна зала[ред. • ред. Код]
- •Зелена зала[ред. • ред. Код]
- •Семінарський корпус[ред. • ред. Код]
- •Монастирський корпус[ред. • ред. Код]
- •Дендропарк резиденції[ред. • ред. Код]
- •Резиденський мур[ред. • ред. Код]
- •Головна брама[ред. • ред. Код]
- •Сьогодення пам'ятки[ред. • ред. Код]
- •Палац[ред. • ред. Код]
- •Парк[ред. • ред. Код]
- •Заснування[ред. • ред. Код]
- •Радянська влада[ред. • ред. Код]
- •Сучасність[ред. • ред. Код]
- •Історія[ред. • ред. Код] Початок будівництва[ред. • ред. Код]
- •Етапи будівництва[ред. • ред. Код]
- •Парки Воронцовського палацу[ред. • ред. Код]
- •Колекції палацу[ред. • ред. Код]
- •Колекція живопису[ред. • ред. Код]
- •Подальша доля палацу[ред. • ред. Код]
- •6. Палац Розумовського (Батурин)[ред. • ред. Код]
- •Історія виникнення палацу в Батурині[ред. • ред. Код]
- •Батуринський палац Розумовського[ред. • ред. Код]
- •Подальша доля[ред. • ред. Код]
- •Сучасний стан[ред. • ред. Код]
Заснування[ред. • ред. Код]
Садиба була заснована на місці хутора як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії графа П. О. Рум'янцева-Задунайського. За проектом московського архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосципанов звів розкішний палац та спланував регулярний парк при ньому. Архітектура палацу цього періоду належить до стилю романтичного напрямку, притаманного спорудам XVIII — поч. XIX століть.
Споруда палацу була одноповерховою з двосвітними центральними залами. Фасади декоровані романтизованими формами численних башточок, увінчаних шатрами, що переходили в шпилі, всебічними уступами та нішами, які загалом асоціювались з архітектурою Сходу, як того забажав замовник — герой російсько-турецьких воєн.
Радянська влада[ред. • ред. Код]
1918 року садибу націоналізувала радянська влада. У 1925—1933 рр. у Качанівці діяла дитяча комуна ім. Воровського.
Під час радянсько-німецької війни на території садиби перебували евакуаційні госпіталі № 2030 і № 6050, а в повоєнний час — шпиталь для одужуючих інвалідів, про що свідчить меморіальна дошка на будинку адміністрації.
Згодом, до 1981 року, садибний комплекс використовували в оздоровчо-лікувальних цілях. Протягом тих десятиліть палацово-парковий ансамбль приходив у запустіння, руйнувався, втрачав свою колишню велич і красу.
1973 — дирекція туберкульозного санаторію, яка займала тоді садибу, звернулася до інституту «Укрпроектреставрація» з проханням провести обстеження палацово-паркового комплексу і виконати реставраційні роботи задля збереження пам'ятки історії і культури. Фахівці інституту під керівництвом архітектора-реставратора М. М. Говденка провели обстеження споруд комплексу і розробили програму реставраційних робіт.
Архітектор В. Є. Новгородков виконав обмір палацу, дослідження і проект реставрації. Починаючи з 1975 року, головний архітектор проектів Б.Тимофєєв та фахівці інших професій (археологи, хіміки-технологи, конструктори, живописці, деревообробники, металісти) проводили додаткові обстеження палацу, церкви, служб, господарських споруд для встановлення їхнього технічного стану.
1981 — згідно з постановою ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 24 листопада 1981 року, Качанівку оголосили Державним історико-культурним заповідником, відтак її поступово відновлюють.
Сучасність[ред. • ред. Код]
Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного[2].
У заповіднику проводять наукову, пошукову, дослідницьку, культурно-просвітницьку й експозиційну роботу. Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві, створено й активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів і спонсорів для відродження палацово-паркового ансамблю та перетворення його на міжнародний культурний центр.
З 2004 року започатковано проведення щорічного літературно-мистецького свята «Качанівські музи». Впорядковано чотири туристичні маршрути, налагоджено екскурсійне обслуговування, на основі фондових матеріалів створені нові виставки.
2009 — завдяки сприянню фонду Миколи Томенка «Справедлива країна» та за активної підтримки народних депутатів УкраїниВалерія Дубіля і Івана Куровського в заповіднику до Дня незалежності України відремонтували центральну алею, про що свідчить пам'ятний камінь[3].
Воронцо́вський пала́ц
Воронцо́вський пала́ц — пам'ятка архітектури та історії в м. Алупка (Автономна Республіка Крим).