- •Глава 1 підприємство в системі ринкових відносин 14
- •Частина і
- •Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
- •Організаційно-правові форми підприємства
- •1.3. Ринкове середовище підприємства
- •1.4. Маркетинг товарів промислового виробництва
- •1.5. Економічний механізм діяльності підприємства
- •Контрольні питання
- •Глава 2 основний капітал підприємства
- •2.1. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства
- •2.2. Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів
- •2.3. Знос, амортизація і відтворення основних фондів
- •2.4. Показники використання основних фондів
- •2.5. Нематеріальні активи
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 3 оборотні засоби підприємства
- •3.2. Нормування оборотних засобів
- •3.3. Ефективність використання оборотних засобів підприємства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 4 персонал підприємства та продуктивність праці
- •4.1. Персонал підприємства, його склад, структура і класифікація
- •4.2. Набір та підготовка персоналу підприємства
- •4.3. Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства
- •4.4. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання
- •4.5. Чинники та резерви зростання продуктивності праці
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 5
- •5.2. Елементи організації заробітної плати
- •5.3. Тарифна система оплати праці
- •5.4. Система оплати праці
- •5.5. Преміювання персоналу
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 6 собівартість продукції підприємства
- •6.1. Сутність, значення та класифікація витрат
- •6.2. Групування витрат за економічними елементами
- •6.3. Калькуляція собівартості продукції
- •6.4. Наближені методи розрахунку собівартості виробів
- •6.5. Напрями зниження собівартості продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 7 ціноутворення
- •7.1. Ціна: поняття, функції, класифікація
- •7.2. Методи ціноутворення
- •7.3. Цінова політика підприємства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 8 фінанси підприємств
- •8.1. Фінанси підприємств: сутність, функції
- •8.2. Грошові розрахунки підприємства
- •8.3. Формування та розподіл прибутку
- •8.4. Оподаткування підприємств
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 9 інвестиційна діяльність підприємства
- •9.2. Джерела інвестицій
- •9.3. Інвестиційний проект: зміст основні елементи
- •9.4. Аналіз ризиків інвестиційних проектів
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 10 ефективність інженерних та господарських рішень
- •10.1. Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень
- •10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій
- •10.3. Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій
- •10.4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Частина іі
- •Організація виробництва
- •Глава 11
- •Організаційні основи виробництва
- •11.1. Організація виробництва: сутність, принципи
- •11.2. Загальні форми організації виробництва
- •11.3. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •Контрольні питання
- •Глава 12 впровадження інновацій у сфері виробництва
- •12.1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції
- •12.2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи
- •12.3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Контрольні питання
- •Глава 13 організація наукових досліджень та проектно- конструкторських робіт
- •13.1. Види, методи і етапи виконання наукових досліджень
- •13.2. Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •13.3. Забезпечення технологічності конструкцій виробів
- •13.4. Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •13.5. Планування, фінансування і звітність про виконання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт
- •13.6. Організаційні форми проведення наукових досліджень та проектно-конструкторських робіт
- •Контрольні питання
- •Глава 14 технологічна та організаційна підготовка виробництва
- •14.1. Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •14.2. Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •14.3. Технологічна уніфікація та стандартизація
- •14.4. Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів
- •14.5. Зміст та головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •14.6. Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 15 виробничий процес та його організація
- •15.1. Складові виробничого процесу
- •15.2. Виробничий цикл та його структура
- •15.3. Тривалість циклу простого процесу
- •15.4. Виробнича структура підприємства та цеху
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 16 методи організації виробництва
- •16.1. Організація виробництва непоточними методами
- •16.2. Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •16.3. Організація та основні розрахунки потокових ліній
- •16.4. Організація автоматизованого виробництва
- •16.5. Система виробництва "канбан"
- •Контрольні питання
- •Глава 17 основи організації праці
- •17.1. Цілі, завдання та зміст організації праці
- •17.2. Поділ і кооперування праці
- •17.3. Організація робочого місця та його обслуговування
- •17.4. Організація праці керівника
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 18 організація нормування праці
- •18.1. Сутність і задачі нормування праці
- •18.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
- •18.3. Система норм і нормативів праці
- •18.4. Методи нормування праці
- •18.5. Вивчення витрат робочого часу спостереженням
- •18.6. Нормування праці управлінського персоналу
- •Контрольні запитання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 19 організація роботи забезпечуючих підрозділів
- •19.1. Організація інструментального господарства у виробничій інфраструктурі підприємства
- •19.2. Ремонтні роботи та технічне обслуговування
- •19.3. Енергетичне забезпечення виробничих процесів
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 20 організація обслуговуючих господарств
- •20.1. Організація матеріально-технічного забезпечення і складського господарства
- •20.2 Нормування витрат і запасів матеріалів
- •20.3. Організація транспортного господарства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 21 конкурентоспроможність продукції
- •21.1. Конкурентоспроможність продукції та її показники
- •21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
- •21.3. Сертифікація продукції та атестація виробництва
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Частина ііі
- •Планування господарської діяльності
- •Глава 22
- •Загальна характеристика планування
- •22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства
- •22.2. Принципи, організація і методи планування
- •22.3. Система планових норм і нормативів
- •Контрольні питання
- •Глава 23 стратегічне та тактичне планування
- •23.1. Визначення, принципи формування, класифікація стратегій
- •23.2. Складові плану стратегічних змін
- •23.3. Тактичне планування виробничої діяльності підприємства
- •23.4. План виробничої діяльності
- •23.5. Бізнес-планування
- •Контрольні питання
- •Глава 24 планування інноваційних процесів
- •24.1. Завдання і методи планування інноваційних процесів
- •24.2. Сітьове планування, його сутність
- •24.3. Методика розробки і розрахунку сітьового графіка
- •24.4. Оптимізація сітьових графіків
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 25 оперативно-календарне планування виробництва
- •25.1. Сутність, завдання і зміст оперативно-календарного планування
- •25.2. Системи оперативно-календарного планування виробництва та основні календарно-планові нормативи
- •25.3. Особливості оперативно-календарного планування в умовах різних організаційних типів виробництва
- •25.4. Організація диспетчерування виробництва
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв'язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Література
21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
Система якості – сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.
Управління якістю – це аспекти виконання загальної функції управління підприємством, що визначають політику у сфері якості, мету і відповідальність керівників та фахівців, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування, оперативне управління, забезпечення і поліпшення якості в рамках системи якості.
Політика у сфері якості – основні напрямки і мета підприємства у сфері якості, що офіційно сформульовані вищим керівництвом. Політика у сфері якості є елементом загальної політики підприємства з акцентом на економічні аспекти. Обов'язки з управління якістю покладені на керівників усіх рівнів, але очолювати його повинна вища адміністрація. До управління якістю залучаються усі робітники підприємства.
Поняття „система якості” в концепції міжнародних стандартів ДСТУ IS0 9000 має подвійне тлумачення: як система загального керівництва діяльністю підприємства, націленого на якість продукції, робіт, послуг, і як засіб забезпечення відповідності конкретної продукції встановленим вимогам.
Першими науково обґрунтованими системами якості були вітчизняна „бездефектне виготовлення продукції” (БВП) та зарубіжна „система нуль дефектів” (SZD). Це були системи забезпечення якості. Вони покладали відповідальність за якість продукції на її виробників (не тільки контролерів) і стимулювали самоконтроль (робота з особистим тавром якості).
Нині на підприємствах України усіх форм власності впроваджуються міжнародні системи якості згідно з ДСТУ IS0 9000. Державне регулювання якості продукції виконується через обов’язкову сертифікацію і стосується тільки таких характеристик продукції, як безпека, екологічність, відповідність (взаємозамінність). Система якості передбачає забезпечення, управління та покращення якості продукції на усіх стадіях її життєвого циклу.
Система якості слугує інструментом управління якістю. При її впровадженні та функціонуванні повинні враховуватися два основні взаємопов’язаних аспекти: потреби і сподівання споживача − споживач повинен бути впевнений в спроможності підприємства поставляти продукцію необхідної якості і постійно підтримувати її якість на належному рівні; потреби та інтереси підприємства − виробнича потреба підприємства полягає в досягненні необхідного рівня якості та його підтримці при певних витратах. Виконання цього завдання пов’язане з ефективним використанням наявних технічних, трудових і матеріальних ресурсів.
Ефективна система якості призначена як для задоволення потреб і сподівань споживача, так і для захисту інтересів підприємства. Виважено побудована система якості є надійним важелем забезпечення якості і управління ним з точки зору збільшення прибутку і зниження витрат та ризику. Склад і структура системи якості повинні вибиратися з урахуванням конкретного профілю діяльності підприємства.
Одним з елементів системи управління якістю продукції є організація технічного контролю на підприємстві. Під технічним контролем розуміють перевірку дотримання вимог, що пред’являються до якості продукції на усіх стадіях її виготовлення.
Основним завданням технічного контролю, є забезпечення випуску високоякісної та комплектної продукції, яка відповідає діючим стандартам та технічним умовам. Технічний контроль за якістю продукції проводиться централізовано через відділ технічного контролю (ВТК), який є самостійним структурним підрозділом підприємства.
У функції ВТК входить:
контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що надходять на підприємство;
контроль стану обладнання та технічного оснащення підприємства;
контроль виконання технологічного процесу на усіх стадіях випуску продукції;
контроль якості продукції;
встановлення причин браку;
розробка заходів для усунення браку та рекламацій.
Очолює ВТК начальник відділу, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. Начальник ВТК нарівні з директором та головним інженером підприємства відповідає за випуск якісної та комплектної продукції.
За формами технічний контроль може бути: пасивним, коли фіксуються дані якості продукції (констатується факт); активним, коли не тільки оцінюється якість, а й здійснюється активний вплив на технологічний процес з метою управління якістю.
За призначенням технічний контроль розрізняють: вхідний, який визначає відповідність закупівельних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, сировини вимогам нормативно-технічної документації; попередній, здійснюється для запобігання надходження у виробництво бракованих предметів праці і полягає у перевірці якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів до початку їх обробки; проміжний, здійснюється у процесі виготовлення об’єкта за окремими операціям; кінцевий, здійснюється при прийманні готових виробів для виявлення неякісної продукції.
За ступенем охоплення продукції: суцільний – контроль кожного виробу; вибірковий – контроль малої вибірки (проби) з великої партії продукції з висновком за результатами контролю вибірки (проби) про якість всієї партії.
За термінами проведення: безперервний; періодичний; летючий (у будь-який час будь-якої продукції).
За можливістю подальшого використання продукції: неруйнівний (не пошкоджує предмет праці); що руйнує (пошкоджує предмет праці).
Застосування сучасних статистичних методів є одним з найважливіших елементів управління процесами в усіх підрозділах підприємства та на всіх стадіях життєвого циклу продукції.
Статистичний контроль – вибірковий активний контроль, основою якого є застосування методів математичної статистики, що дозволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки (проби).
Статистичний контроль проводиться за планом, який містить дані про вид і методи контролю, про обсяги партій та вибірок (проб), що контролюються, контрольні нормативи (бракувальні числа) та вирішальні правила.
Партія продукції – сукупність одиниць штучної продукції або обсяг нештучної продукції. Вибірка – мала кількість штучної продукції, взятої з партії, що оцінюється, для контролю. У вибірці контролюються всі вироби (суцільний контроль). Проба – малий обсяг нештучної продукції, взятої з партії для контролю. Вибірки (проби) відбираються з партії систематично (через певні проміжки часу; на певних робочих місцях; перші вироби партії та ін.) або випадково (наприклад, за таблицею випадкових чисел). Контрольний норматив (бракувальне число) – кількісна або якісна характеристика допустимих або неприпустимих дефектів у вибірці, від якої залежить результат контролю, що визначається вирішальним правилом. Наприклад, системи бездефектного виготовлення продукції (БВП, SZD) передбачають відхилення партії, якщо у вибірці є хоча б один дефект (контрольний норматив рівний нулю). Вирішальне правило – метод оцінки якості партії за якістю вибірки (проби).
Статистичне регулювання технологічних процесів розглядається на прикладі методу „груп якості”.
Нагадаємо, що під час контролю продукція поділяється на придатну та дефектну. Наприклад, діаметр валиків за кресленням 18 ± 0,1 мм. Валики діаметром від 17,9 до 18,1 вважаються придатними, діаметром менш 17,9 та більше 18,1 – дефектними.
Під час статистичного регулювання вводяться три групи: „Б”, „Н” та „П”. До групи „Б” („брак”) відносяться дефектні валики; придатні поділяються на групу „Н” („норма”) – діаметр яких вкладається приблизно в половину допуску (від 17,95 до 18,05) та групу „П” („попередження”) – діаметром від 17,90 до 17,95 та від 18,05 до 18,10.
Інструментом статистичного регулювання є контрольні карти, форма яких залежить від вигляду та методу контролю. Наприклад, під час контролю за кількісною ознакою методом індивідуальних значень та медіан (хі, х) контрольна карта (рис. 22.2) представляє стрічку паперу (дисплей комп'ютера без обмеження по правій стороні поля), на якій нанесені п’ять ліній: середня лінія, що символізує номінальний діаметр 18,00; верхня − 18,05 та нижня − 17,95 лінія, що символізує номінальний діаметр 18,00; верхня 18,05 та нижня 17,9 лінії внутрішньої межі регулювання; верхня − 18,10, нижня − 17,90 лінії зовнішньої межі регулювання. Між лініями внутрішньої межі регулювання знаходиться група „Н”, між лініями внутрішної межі регулювання та лініями зовнішньої межі регулювання – група „П”, за лініями зовнішньої межі регулювання група „Б”.
Припустимо, що валики виготовляються на шліфувальному автоматі великої продуктивності. Систематично, через певні проміжки часу беруться вибірки 7 валиків та контролюються шляхом виміру діаметра. Нижче приведені результати контролю трьох вибірок – індивідуальні значення хі:
1-я: 18,02; 17,98; 18,01; 17,97; 18,00; 18,13; 17,98
2-я: 18,01; 18,00; 18,03; 18,07; 18,02; 18,03; 18,08
3-я: 18,04; 18,05; 18,01; 18,10; 18,02; 18,12; 18,08.
Ці значення точками наносяться на контрольну карту та з’єднуються ламаною лінією. Медіана х – серединне значення числового ряду хі, яке одержане шляхом відкидання попарно максимального хі mах та мінімального хі mіn значень. У 1-й вибірці – це 18,00, в 2-й – 18,03, в 3-й – 18,05. Значення медіан також наносяться на контрольну карту та з’єднуються ламаною лінією.
Далі проводиться аналіз точності та стабільності процесу. Точність характеризують індивідуальні значення. Видно, що процес неточний: в 1-й та 3-й вибірках точки потрапили у групу „Б”. Стабільність характеризують медіани. Процес нестабільний, тому що значення медіан переміщуються вгору та входять в групу „П”. Якщо так буде тривати, більшість індивідуальних значень перейдуть у групу „Б” – верхній брак. Видно, шліфувальне коло зношується, що викликає збільшення діаметру валиків. Це дає підставу прийняти рішення про необхідність регулювання технологічного процесу, що попередить появу масового браку. Статистичний контроль виступає як активний. Однак існує ризик невірного висновку:
ризик 1-го виду – непомічені розлади: контроль вибірок дає позитивні результати, однак інші вироби, що не попали в вибірку, мають дефекти;
ризик 2-го виду – зайвої настройки: в вибірках є дефекти, а в інших виробах дефекти будуть відсутні.
Статистичний приймальний контроль може бути одно-, двох- та багатоступеневим. Під час одноступеневого контролю про якість партії А виробів судять на підставі контролю однієї вибірки а виробів. Встановлюється один контрольний норматив п дефектів у вибірці. Якщо у вибірці число дефектів l більше контрольного нормативу n, вся партія А бракується. Під час двоступеневого контролю призначаються два контрольних нормативи n1 та n2 та контролюються одна або дві вибірки. Якщо у першій вибірці l1<n1 – партія приймається, якщо l1>n2 – партія бракується. Якщо n1< l1 <n2 – береться друга вибірка. Якщо (l1+ l2)< п2 – партія приймається, якщо (l1+ l2)>п2 – партія бракується.
Рис. 21.2. Контрольна карта статистичного регулювання технологічних процесів методом груп якості за кількісною ознакою методом індивідуальних значень і медіан