Термінологічний словник

Рішення – це форма управлінського цілеспрямованого впливу на процеси, які проходять в організації.

Інвестиційні рішення – це форма рішень, які приймаються у сфері прямих, фінансових і нематеріальних інвестицій.

Програмовані рішення – здійснюються заздалегідь відомими алгоритмами і методиками.

Непрограмовані рішення – вимагають індивідуального розгляду, аналізу і планування та створення окремої команди спеціалістів.

Внутрішній контроль – це організований підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації усіх управлінських рішень у сфери інвестиційної діяльності з метою реалізації інвестиційної стратегії.

Інвестиційний контролінгу – це контролююча система, яка забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках інвестиційної діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених і прийняття управлінських оперативних рішень, які забезпе чують її нормалізацію.

Семінарське (практичне) заняття 10. Правила прийняття інвестиційних рішень

План

1. Методологія прийняття інвестиційних рішень.

2. Керування реалізацією проекту.

3. Інвестиційне планування і контроль.

Тести для контролю знань студентів

до теми «Правила прийняття інвестиційних рішень»

Запитання і завдання для самоперевірки

1. В чому полягає сутність побудови структури прийняття і реалізації інвестиційних рішень?

2. Охарактеризуйте область і види інвестиційних рішень.

3. В чому полягає побудова організаційного забезпечення управління інвестиційною діяльністю?

Питання для самостійного опрацювання

1. Шляхи та проблеми залучення іноземних інвестицій.

2. Основні ризики іноземного інвестування для місцевого економічного розвитку.

3. Форми рейтингової оцінки інвестиційних якостей акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Інформаційні джерела

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами [1,2,6,9,11,12], періодичними виданнями та ресурсами Інтернету.

По даній темі студенти готують реферат.

РОЗДІЛ 4. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Індивідуальним завданням для самостійної роботи студентів протягом семестру є написання рефератів з теми по вибору. Захист рефератів проводиться під час індивідуальних занять під керівництвом викладача, а також під час семінарських занять.

Оптимальний обсяг роботи 8-12 сторінок друкованого тексту, виконаного на одній стороні окремих пронумерованих аркушів паперу у відповідності до стандарту на виконання документів з використанням друкуючих та графічних пристроїв приводу ПЕОМ.

Робота оформлюється на аркушах формату А4 (210-297 мм) через 1,5 інтервали, розмір шрифту 14, шрифт “Times New Roman”. Розмір поля: верхнє, нижнє та ліве –20 мм, праве – 10 мм.

Порядок розміщення структурних елементів роботи наступний: перша сторінка - титульний аркуш, зміст роботи, в якому вказуються сторінки, вступ, потім основний текст, перелік літератури і додатки

Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ” не нумерують, а їх найменування є заголовком структурного елементу. Допускається простий план (без параграфів та підзаголовків).

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому кутку сторінок, із збереженням наскрізної нумерації всього тексту. Титульний аркуш теж включають до нумерації, але номер сторінки не ставлять.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу та називаються “Рисунок”, що разом з назвою ілюстрації (у разі необхідності) розміщується під рисунком, наприклад, “Рисунок 3.2.........”.

Цифровий матеріал оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті і нумеруються вони аналогічно ілюстраціям. Слово «Таблиця» розміщують зліва над таблицею, після чого йде її назва.

Посилання у тексті на бібліографічні джерела слід пода­вати. вказуючи порядковий номер за списком літерату­ри, взятий у квадратні дужки, наприклад [5].

В разі потреби посилаються на стандарти, технічні умови, інструкції та інші подібні документи, на доку­мент у цілому або на його розділи, вказуючи позначення і найменування документа, номера і назви розділу. По­силання на джерела документальної інформації дається не лише на порядковий номер, а й на конкретні сторін­ки, наприклад [16, с. 45—47]. Цього правила необхідно додержувати в усіх випадках запозичення чужого тексту, цифрових даних та ін., а та­кож використання цитат із творів інших авторів.

Бібліографічний опис літературних джерел, використаних у курсовій роботі – ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, наводиться лише з включенням обов'яз­кових елементів. Опис книжок почи­нається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сто­рінок.

Приклад: Мазур И.И., Пиапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г. Управление инвестициями: Учебное пособие. – М.: Омега-Л, 2007. – 664 с.

Бібліографічний опис на статті, опубліковані у серійних виданнях наводять у такому порядку: автор, заголовок, джерело публікації, рік видання (число і місяць для газет), номер, випуск, том (для журналів та видань, що продовжуються), сторінки, на яких надрукована стаття (крім газет обсягом шість і менше сторінок).

Приклад: Мазур В. Пріоритети промислової політики // Урядовий кур'єр. — 2007. - 5 грудня.

Штрадт Б., Петрах О. Контролінг у реалізації інформаційної функції // Бухгалтерський облік і аудит. — 2008. — № 7. — С. 35— 39.