Термінологічний словник

Акція – це цінний папір, що засвідчує право її власника на частку у власності акціонерного товариства, на одержання доходу від його діяльності, як правило, на участь у керуванні цим товариством.

Ринок фінансових інструментів – це механізм правових і економічних взаємовідносин між суб’єктами господарської діяльності, яким необхідні кошти для розвитку, і фізичними особами, які можуть надати на певних умовах використання і повернення.

Інструменти ринку цінних паперів – це різні форми фінансових зобов’язань (для короткострокового і довгострокового інвестування), торгівля якими здійснюється на ринку цінних паперів.

Емітенти – це юридичні особи, державні органи, місцева адміністрація, підприємства, банки та інші юридичні особи, зареєстровані на території України, що випускають цінні папери і несуть від свого імені зобов’язання перед власниками паперів.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує відносини позики між його власником (кредитором) і особою, що випустила цей папір (емітентом, боржником).

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків за ним.

Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством України про вексельний обіг.

Сертифікати депозитні – економічні відносини з приводу передачі засобів клієнта в тимчасове користування банку.

Чеки – документи установленої форми, що містять письмове розпорядження чекодавця банку сплатити власнику чека зазначену в ньому суму.

Дилер – це посередник, який здійснює операції з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за власний рахунок.

Брокер (біржовий маклер, комісіонер, куртьє, стокброкер) – посередник, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи за своє посередництво комісійні (куртаж).

Портфелем цінних паперів називають сукупність цінних паперів інших підприємств, якими володіє інвестор. Він містить цінні папери з різним ступенем забезпечення і ризику, а також папери з фіксованим гарантованим доходом (з мінімальним ризиком втрат за основною сумою і поточним надходженням).

Фінансовий леверидж – це співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, з одного боку, і звичайними акціями – з іншого.

Семінарське (практичне) заняття 9. Управління фінансовими інвестиціями підприємства.

План

1. Форми фінансових інвестицій підприємства та їх характеристика.

2. Особливості оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів інвестування.

3. Порівняльна характеристика інвестиційних якостей окремих фондових інструментів України.

4. Ринок цінних паперів. Структура та учасники ринку цінних паперів.

Практичні завдання до теми

Для закріплення знань з даної теми необхідно виконати практичні завдання та підсумковий тест (тестування проводиться під час семінарського (практичного) заняття).

Практичне завдання 1.

1. Побудуйте схему ринку цінних паперів виходячи із рисунку

2. Охарактеризуйте основні види цінних паперів та учасників фінансового ринку.

3. Відповідь оформіть у вигляді таблиці 8.

Таблиця 8.

Види цінних паперів та характеристика учасників фінансового ринку

Види цінних паперів	Учасники фінансового ринку

Практичне завдання 2.

1. Розв’яжіть задачу та обґрунтуйте відповідь.

1 грудня 2008 року було куплено 5%-ву облігацію номінальною вартістю 500 грн. Плюс 2% комісійних. Дата погашення 1 грудня 2011 р. за поточним курсом 725 грн. мінус 2% комісійний. Визначити дохід від цієї транзакції.

Тести для контролю знань студентів

до теми «Управління фінансовими інвестиціями підприємства»

Тест 1

Цінний папір, що засвідчує право її власника на частку у власності акціонерного товариства, на одержання доходу від його діяльності і, як правило, на участь у керуванні цим товариством є:

1. вексель;

2. облігація;

3. акція;

4. майновий сертифікат.

Тест 2

До яких джерел фінансових ресурсів належать грошові та інші кошти, сплачені юридичними та фізичними особами при вступі до спільного підприємства?

1. прибуток;

2. амортизація;

3. пайові внески;

4. страхові внески та внески до пенсійного фонду.

Тест 3

Назвіть стадію життєвого циклу товару, на якій інвестор має велику потребу в банківських позичках або венчурному капіталі:

1. спад (або друге народження);

2. зрілість;

3. народження проекту;

4. «юність».

Тест 4

До якого виду інвестицій відносять вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти:

1. валові;

2. чисті;

3. фінансові;

4. інноваційні.

Тест 5

До якої із складових системи інвестиційного ринку належать банки, біржі, брокерські фірми, інституційні інвестори:

1. суб’єкти ринку;

2. об’єкти ринкових відносин;

3. інфраструктура ринку;

4. ринковий механізм.

Тест 6

Акції, які дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації – це:

1. оборотні кошти;

2. привілейовані акції;

3. похідні акції;

4. правильної відповіді немає.

Тест 7

До основних інструментів ринку цінних паперів відносять:

1. сертифікати;

2. чеки;

3. опціони;

4. акції й облігації.

Тест 8

Посередник, який здійснює операції з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за власний рахунок – це:

1. брокер;

2. дилер;

3. інвестор;

4. фінансові посередники.

Тест 9

До яких власних джерел формування інвестиційних ресурсів належить залишок після сплати податків та інших обов’язкових платежів?

1. прибуток, що залишився в розпорядженні компанії;

2. амортизаційні відрахування;

3. інші;

4. всі відповіді вірні.

Тест 10

Передача або продаж ліцензії однієї фірми іншій на право реалізації продукції чи заняття бізнесом на певній території з використанням товарного знаку та за умови суворого виконання вимог технології та якості – це:

1. франчайзинг;

2. ліцензування;

3. інжиніринг;

4. трастинг.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. У чому полягають сутність та основні етапи розробки стратегії формування фінансових ресурсів?

2. Класифікація фінансових ресурсів та зміст процесу управління їх формування.

3. Обґрунтування потреби в інвестиційних ресурсах.

Питання для самостійного опрацювання

1. Принципи систематизації фінансових інструментів інвестування.

2. Форми рейтингової оцінки інвестиційних якостей акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами [1,2,6,13,14,15], періодичними виданнями та ресурсами Інтернету.

По даній темі студенти готують реферат.

Тема 7. Правила прийняття інвестиційних рішень

Алгоритм вивчення теми

При вивченні даної теми необхідно розглянути сфери і основні види інвестиційних рішень, типові помилки менеджерів у керуванні інвестиційними процесами, шляхи їхнього попередження, принципи методології прийняття інвестиційних рішень.

Теорія інвестиційних рішень – це особлива сфера загальної теорії прийняття рішень у менеджменті. Слід звернути увагу, що основні види інвестиційних рішень приймаються у сфері прямих, фінансових і нематеріальних інвестицій.

Можна виділити такі види інвестиційних рішень:

прямі інвестиції – розширюють виробничі потужності, номенклатуру виготовленої продукції і послуг, які збільшують активи компанії;

фінансові інвестиції;

нематеріальні інвестиції – спрямовані на зростання конкурентоспроможності, у першу чергу за рахунок розвитку інтелектуальних ресурсів, створення конкурентних переваг, що підвищують потенціал компанії у сфері інновацій, збуту, маркетингу, іміджу.

Слід зазначити, що формування інвестиційних підрозділів суттєво відрізняється на підприємствах з різними організаційними структурами.

Побудова організаційного забезпечення управління інвестиційною діяльністю шляхом створення центрів інвестицій залежить від багатьох факторів – обсягу інвестиційної діяльності, ступеня багатофункціональності цієї діяльності, кількості персоналу, організаційної структури підприємства, організаційно-правової форми діяльності підприємства.

Методологія прийняття інвестиційних рішень, грунтуючись на загальній теорії прийняття рішень, є окремою сферою наукового інвестиційного менеджменту.

Прийняття інвестиційних рішень високого рівня, на відміну від інтуїтивних рішень, що найчастіше використовуються на практиці, зводить до мінімуму ризики і забезпечує високі прибутки від проекту.

Для ухвалення ефективного рішення попередньо необхідно виконати за можливості найбільш докладний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища інвестування, прогнози їхньої зміни. Фактори зовнішнього і внутрішнього середовища необхідно структурувати, розподілити на групи, виділити серед них критичні, що найсильніше впливають на проект і його ефективність, врахувати взаємозв’язки між ними.

Далі необхідно розробити ескізну модель інвестиційного процесу, проаналізувати умови реалізації проекту. Ця робота вимагає залучення менеджерів з аналітичним складом розуму, здатних прогнозувати тенденції розвитку інвестиційних процесів і навколишнього середовища на основі кількісних моделей і евристичних, нестандартних методів.