filo_ontogenez

1.4.ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЖИТТЯ ЗАРОДКА

••РІВНІ I—III

Процес запліднення закінчується на четвертий день. На даних рівнях відбувається злиття сперматозоона з яйцеклітиною,

дроблення яйця, утворення вільної морули.

•• РІВНІ IV—V

День 4—7. На стадії морули плодове яйце потрапляє в порожнину матки. День 7—12. Імплантований бластоцит занурюється в товщу слизової оболонки матки. На сьомий день відбувається його повне занурення в ендометрій. Імплантація завершена і починається розвиток зародка. Утворюється порожнина амніона і позаємбріональна порожнина тіла зародка. Дана стадія зазвичай

підрозділяється на підставі розвитку клітин трофобласта.

•• РІВНІ VI—VIII

День 13—19. Хоріональні ворсини розгалужуються і з’являються жовтковий мішок, первинна смужка і первинний вузлик. До кінця даної стадії утворюються нервова пластинка і ембріональні

складки. На цьому закінчується період пресомитів.

•• РІВНІ IX—X

День 20—23. Розміри ембріона 1,5 — 2,0 мм. Відбувається утворення сомітів. Нервові валики і спинна струна (хорда) подовжуються. Стають помітними краніальна і хвостова складки. Відбувається

диференціювання клоачної перетинки і задньої кишки.

•• РІВНІ XI—XII

День 24—27. Розмір ембріона 4 мм. Краніальна і хвостова складки стають помітнішими. Жолобок нервової трубки замикається, і утворюються первинні мозкові міхури. Потім відбувається утворення очних міхурів, очних кришталиків і слухових бульбашок. Утворюється вигин середнього мозку. Далі формуються зачатки кінцівок. Починають формуватися печінка, підшлункова залоза, легені, щитовидна залоза, канальці первинної нирки. Утворюється серце: на середній лінії з’єднуються дві серцеві

трубки і починаеться скорочення.

•• РІВЕНЬ XIII

День27—29.Розміриембріона4—5мм.З’являютьсячотиризябровідуги. Закінчується інвагінація слухової бульбашки. Присутня бульбашка кришталиків, але він ще не зафіксований. Починає з’являтися зачаток нижньої кінцівки, а між верхньою і нижньою кінцівками вже існує явно помітний гребінь. Серце виступає на поверхні тіла.

31

•• РІВНІ XIV—XV

День 28—30. Розміри ембріона 6—7 мм. Відбувається повна інвагінація кришталиків. З’являються розгалуження бронхів в легенях. Зачатки верхніх кінцівок подовжуються, зачатки нижніх кінцівок представлені у вигляді невеликих плавників. З’являються зачатки нирок і надниркових залоз.

День 31—32. Розмір ембріона:7—8 мм. Відбувається збільшення півкуль мозку і смугасте тіло має чіткі межі. Бульбашки кришталиків закриваються. Нюхові плакоди починають опускатися в область носа. Зачатки верхніх кінцівок розділилися на сегмент кисті і сегмент передпліччя — плече. У зачатків або відростків нижніх кінцівок дане розділення тільки починається. У первинній кишковій трубці є первинна кишкова петля і яскраво

виражене ілеоцекальне з'єднання.

•• РІВЕНЬ XVI

День 32—34. Розмір ембріона 9—10 мм. Змінюються межі ніздрів. Ретінальний пігмент додає очам темне забарвлення. Горбики вушних раковин набувають чіткіх контурів. Кисть розділена на область зап’ястя і пальці. Нижня кінцівка ділиться на три сегменти: стегно, гомілку і ступню. Соміти передпліччя мають розпливчаті контури, тоді як кисть яскраво виражена.

Сформована брижа.

•• РІВНІ XVII—XVIII

День 34—36. Розмір ембріона 11—13 мм. Об’єм голови явно переважае. Основні пропорції тіла більш виражені, ніж на ранніх стадіях. Соміти чітко помітні в люмбосакральній області. На обличчі нюхові ямки зближуються, ніздрі опускаються і направлені вентрально. Присутні носолобні жолобки. Сформовані горбки вушних раковин. Зяброва щілина між першою і другою дугою формує зовнішній слуховий прохід. У пластинки кисті з'являються промені пальців, а в стопі — пальцьова пластинка. У серці відбувається розділення стовбура аорти і легеневого стовбура і повне розділення між правим і лівим передсердно-шлуночковими каналами. У первинній кишці з'являється апендикс. Зливається дорсальна і вентральна частини підшлункової залози, але їх протоки ще розділені. Середня кишка випинається в пуповину (пупковий канатик).

День 36—38. Розмір ембріона 14—16 мм. З’являються парамезонефральні (Мюллерови) протоки, потиличний і мостовий вигин мозку. Є лікті. Прорізаються промені кисті. На

32

ступні з’явилися промені пальців. Формуються складки повік. Пігментована сітківка покрита склеральними масами. Є верхівка носа (у профіль). Горбки вушної раковини зливаються, утворюючи зовнішнє вухо; у внутрішньому є від одного до трьох напівкруглих каналів. У легенях фіксуються розгалуження бронхів. З'являється довгий сечовід і ниркова балія розділяється, утворюючи ниркові чашки. У серці відбулося виділення аортального клапана і клапана

легеневої артерії.

•• РІВНІ XIX—XXI

День 38—40. Розмір ембріона 17—20 мм. Торс подовжується і випрямляється. Нижні і верхні кінцівки витягуються в довжину. Промені пальців стають ще більш вираженими, але поглиблення (жолобки) ще не з’явилися.

День 40—42. Розмір ембріона 21—23 мм. Верхні кінцівки подовжуються і згинаються в ліктьових вигинах, фіксуючись на поверхні грудей. Кисті розведені в сторони. У скроневолобній області голови з'являється поверхневе судинне сплетення.

День 42—44. Розмір ембріона 22—24 мм. Поверхневе судинне сплетення волосистої частини голови розповсюдилося до тім'я. Кисті зігнуті в зап'ястях і зафіксовані на поверхні грудної клітини. Пальці подовжуються і їх кінці дещо потовщені, тому що йде процес утворення подушечок пальців. Ступні просуваються до

серединної лінії і можуть стикатися.

•• РІВНІ XXII—XXIII

День 44—46. Розмір ембріона 25—27 мм. Повіки повністю покривають очі. Зовнішнє вухо повністю сформувалося. Руки витягуються вперед.

День 46—48. Розмір ембріона 28—30 мм. Голова випрямляється. Витягується шия. Кінцівки стають довшими і більш

диференційованими.

На цьому ряд рівнів закінчується і подальший розвиток плоду диференціються по тижнях.

•• ТИЖДЕНЬ 7

За допомогою УЗД фіксуються перші рухи плоду.

•• ТИЖДЕНЬ 8

В кінці восьмого тижня закінчується ембріональний етап і починається фетальний (плодовий) етап. Даний період характеризується бурхливим ростом плоду (особливо в період 9—20 тижнів) і подальшою диференціацією органів і тканин, утворених протягом ембріонального етапу.

33

•• ТИЖНІ 9—12

Розмір голови плоду майже дорівнює розміру половини тіла. Відбуваєтьсяприскоренийросттілаплоду,якиймайжеподвоюється до 12 тижня. Але голова росте повільніше. Шия подовжується і випрямляється, так що підборіддя більше не торкается тіла плоду. Повіки повністю змикаються і очі залишаються закритими до 25 тижня. На пальцях з’являються нігті. Верхні кінцівки стають непропорційно довгими. Середня кишка, яка вп’ячувалась в пуповину (пупковий канатик), повертається в збільшену черевну порожнину (10 тиждень). Починається виділення жовчі. Розвиток зовнішніх статевих органів закінчується на 9 тижні, а повне статеве

диференціювання — до 12 тижня.

•• ТИЖНІ 13—16

Продовжується швидкий ріст плоду. Голова пряма. Очі пересунулися на лицьову частину голови, але між ними ще велика відстань. Зовнішнє вухо пересунулося з верхньої частини шиї на бічну частину голови. Дуже швидко відбувається скостеніння: скелет чітко видно при рентгенологічному дослідженні плоду. Тіло

плоду покрите пушковим волоссям.

•• ТИЖНІ 17—20

Рост плоду сповільнюється. Досягаються відносні пропорції частин нижніх кінцівок. Активізується секреція сальних залоз і vernix caseosa утворюється для покриття і захисту шкіри плоду від мацеруючої дії навколоплідних вод. Починається утворення міелінового шару спинного мозку. З'являється бурий жир. Мати

починає відчувати перші ворушіння плоду.

•• ТИЖНІ 21—25

Повіки і брови добре розвинені. Пушкове волосся темніє. Шкіра може бути покрита зморшками через відсутність підшкірного шару і відносного прискорення росту шкіри. Обличчя і тіло плоду набувають риси новонародженого. Починаючи з 25 тижня

зазвичай народжуються життєздатні діти.

•• ТИЖНІ 26—29

Очі знову розплющені. Брови і вії добре розвинені. Зінична перетинка зникає. Волосся на голові подовжується. Форми тіла

округляються у міру відкладення підшкірножирової клітковини.

•• ТИЖНІ 30—34

Форми тіла стають округлішими, а колір тіла — рожевий. Яєчка опускаються в мошонку. Нігті на пальцях кисті і стопи повністю сформовані. Майже весь шар пушкового волосся зійшов і шкіра

34

покривається vernix caseosa. Пупок знаходиться в центральній частині живота. Яєчники знаходяться ще вище за рівень верхнього краю входу в таз і до народження не опускаються. Починається утворення мієлінового шару головного мозку. Протягом останніх тижнів рівень жиру збільшується на 14 гр щодня. Вага новонародженого зазвичай складає 3400 гр при рості 560 мм. Вага немовляти чоловічої статі більша, ніж вага немовляти жіночої статі.

Примітка: — період вагітності ділиться на три частини або триместри (кожен по три календарні місяці). Мимовільні аборти можливі в першому триместрі.

1.5. АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ

Ембріональний розвиток — надзвичайно складний процес, що відбувається лише при певному поєднанні внутрішніх і зовнішніх умов. Кожна наступна стадія цього процесу причинно витікає з попередньої і з умов розвитку, що є в даний момент. Якщо яка-небудь із зовнішніх або внутрішніх умов, важливих для здійснення нормального процесу розвитку, відсутня або якщо додається якийсь незвичайний зовнішній чинник, здатний вплинути на хід розвитку, процес розвитку відхиляється від нормального шляху. В деяких випадках, коли дія цього чинника була тимчасовою, після його усунення організм зародка здатний вирівняти хід свого розвитку (явище регуляції) і в результаті розвивається нормальна організація. У інших випадках дія ушкоджувального чинника виявляється незворотною, і зародок або гине, або організм народжується на світ з тими або іншими дефектами будови. Те або інше порушення, що виникло на певній стадії розвитку, наприклад на стадії гаструли, може спричинити ланцюг все більш сильних відхилень від нормального розвитку, внаслідок чого, врешті-решт, подальший розвиток може стати зовсім неможливим. Унаслідок внутріутробної загибелі деякої частини (до 30%) зародків і плодів, фактична плодючість (як у тварин, так і у людини) нижче потенційної. У людини внутріутробна загибель зародків на ранніх стадіях вагітності виявляється у вигляді спонтанних абортів (мимовільних викиднів). Крім того, загибель ембріонів відбувається і при позаматковій (наприклад, трубній) вагітності, коли імплантація зародка відбулася не в матці, а, наприклад, в яйцепроводі.

35

Природжені дефекти, аномалії розвитку, вроджені вади (пороки розвитку) — це синоніми, які застосовують для опису по-

рушень структури, поведінки, функції і метаболізму, що є при народженні. Як правило, пороками називають зовнішні аномалії, що про-

являються порушенням будови і функцій органу (або органів). Наука, яка вивчає причини цих порушень, називається тератологією

(від грец. тератос — виродок). Більшість структурних аномалій спостерігаються у 2—3 % новонароджених, крім того, у 2—3 % дітей аномалії виявляють впродовж перших 5 років життя, що в сумі складає 4—6 %. Природжені дефекти є основною причиною дитячої смертності, складаючи приблизно 21 % останньої. Вони також займають п'яте місце серед причин укорочення потенційної тривалості життя до 65 років і є основною причиною непрацездатності. Смертність, викликана природженими дефектами, приблизно однакова у азіатів, африканців, американців, латиноамериканців, європейців і корінних американців.

Причини вроджених вад в 40—60 % випадків залишаються невстановленими. Генетичні чинники, такі як хромосомні аномалії і генні мутації, зумовлюють приблизно 15 % пороків, екзогенні чинники оточен-

ня викликають близько 10 % аномалій, комбінація генетичних чинників і чинників оточення (мультифакторне спадкоємство) — 20-25 %, і

багатоплідна вагітність викликає 0,5-1 % вроджених вад.

Малі вади спостерігаються приблизно в 15 % новонароджених. Такі структурні аномалії, як мікротія (маленькі вуха), пігментні плями, вузькі очні щілини не є шкідливими для здоров'я людини, але в деяких випадках вони пов'язані з серйозними дефектами. Наприклад, діти з однією малою аномалією мають 3 % шансів виявлення великої аномалії, діти з двома малими аномаліями мають 10 % таких шансів, а за наявності трьох і більше аномалій ці шанси зростають до 20 %. Таким чином, малі аномалії служать ключем для діагностування серйозніших прихованих дефектів. Зокрема, аномалії вуха є легко впізнанними індикаторами інших дефектів, і спостерігаються практично у всіх дітей з серйозними аномаліями.

Типи аномалій

Дефекти виникають в процесі формування структур, зокрема, під час органогенезу. Результатом може бути повна або часткова відсутність структури або порушення її нормальної будови. При-

36

чиною аномалій можуть бути чинники зовнішнього середовища і/ або генетичні чинники, які діють незалежно або разом. Більшість дефектів виникають в проміжок між третім і восьмим тижнями

вагітності.

Пошкодження виникають унаслідок морфологічних пошкоджень вже сформованих структур. Судинні пошкодження, які приводять до атрезії кишки і дефекти, викликані амніотичними перетяжками, можуть бути прикладами дії деструктивних чинників, які

приводять до появи пошкодження.

Деформації виникають унаслідок тривалої дії механічних чинників на певну частину плоду. Прикладом можуть служити деформації стопи, викликані здавленням в амніотичній порожнині. Деформації часто вражають опорно-руховий апарат і їх можна вилікувати

після народження.

Синдромом називається група аномалій, які в сукупності мають загальну специфічну етіологію. Цей термін говорить про те, що

діагноз поставлений і відомий ризик повторення. На противагу синдрому, асоціацією називають появу двох або більше аномалій, які

спостерігаються разом або окремо, але їх етіологія не встановлена. Прикладом може служити асоціація колобом, серцевих аномалій, атрезії хоан, затримки росту, аномалій геніталій, вушних аномалій (англ. CHARGE) і асоціація аномалій хребетних, анальних, серцевих, трахеоезофагальних, ниркових і кінцівок (англ. VACTERL). Асоціації важливі тим, що хоч і не складають діагноз, виявлення одного або декількох компонентів дає привід шукати інші компоненти, які належать до цієї групи.

Класифікація аномалій розвитку

Розрізняють декілька критеріїв, за якими класифікують природжені вади розвитку:

1.Причина їх виникнення.

2.Стадія, на якій виявляється вплив патогенних факторів.

3.Послідовність їх формування в організмі.

4.Поширеність і локалізація.

Залежно від причини виникнення всі природжені вади розвитку поділяють на:

1)спадкові;

2)екзогенні (середовищні);

3)мультифакторні.

37

До спадкових відносять вади, викликані зміною генів або хромосом у гаметах батьків, внаслідок чого зигота з моменту виникнення несе відповідну мутацію. Генетичні чинники починають виявлятися впродовж онтогенезу послідовно, шляхом порушення різних процесів: молекулярно-генетичних, субклітинних, клітинних, тканинних, органних і організмових. Час прояву порушень може залежати від того, на якому етапі онтогенезу відповідний мутований ген (група генів або хромосом) набуває активного стану. Наслідки генетичних порушень визначаються також масштабами

і часом їх прояву.

Екзогенними називають вади, що виникли під впливом тератогенних чинників, які діючи під час ембріогенезу, порушують розвиток тканин і органів (див. нижче).

Відомі випадки, коли фенотипний прояв екзогенних і генетичних вад буває дуже подібним. Це пояснюється тим, що механізми виникнення природжених вад розвитку при дії екзогенних чинників довкілля такі ж, як й при генетичних причинах, і вони в остаточ-

ному підсумку також впливають на відповідні біохімічні, субклітинні і клітинні процеси. Ці явища називаються фенокопіями. З метою

встановлення істинних причин виникнення вад у кожному конкретному випадку варто залучати багато різноманітних підходів, крите-

ріїв і методів.

Мультифакторними називають вади, які виникають в організмі під впливом як генетичних, так і екзогенних чинників. Це можна зрозуміти, виходячи з того, що чинники навколишнього середовища порушують спадковий апарат у клітинах організму, що розвивається, а це призводить через ланцюжок ген —> фермент —> ознака до появи фенокопій. До цієї групи відносять усі вади розвитку, стосовно яких не були виявлені генетичні або середовищні причини.

Залежно від стадії всі порушення, що відбуваються в пренатальному онтогенезі, на якій виявляються генетичні або екзогенні впливи, поділяють на:

1)гаметопатії;

2)бластопатії;

3)ембріопатії;

4)фетопатії.

Якщо досить суттєві порушення розвитку виникають на стадії зиготи (гаметопатія) або бластули (бластопатія), то подальший

розвиток не відбувається і зародок гине. Найбільше клінічне значення мають ембріопатія і фетопатія.

38

Основу природжених вад складає ембріопатія (від грец. слів embryon – зародок; pathos – хвороба) — порушення, що виникли в період від 15 діб до 8 тижнів ембріонального розвитку. Пору-

шення, які з'являються після 10 тижнів ембріонального розвитку, називають фетопатією (від лат. foetus – плід; pathos – хвороба).

Вона характеризується патологічними станами, які, як правило, супроводжуються відхиленнями загального типу: зниженням маси, різноманітними функціональними порушеннями, затримкою інтелектуального розвитку тощо, а суттєві морфологічні по-

рушення відсутні.

Залежно від послідовності виникнення природжені вади поділяють на:

1)первинні;

2)вторинні.

Якщо первинні вади зумовлені безпосередньою дією тератогенного чинника, то вторинні — ускладненням первинних, патогенетично з ними пов'язані. Оскільки ризик визначається за головною вадою, виявлення первинних вад із комплексу порушень має велике значення для медичної практики.

У свою чергу, первинні вади розвитку за поширеністю в орга-

нізмі також поділяють на окремі групи. Якщо певна вада пов'язана лише з одним органом, то вона є ізольованою, або поодинокою; системні вади охоплюють одну систему органів; множинні наявні в

органах двох і більше систем.

За клітинними механізмами, що переважно порушені при тій

або іншій природженій ваді розвитку, можна виділити вади, які виникли в результаті порушення розмноження клітин, міграції клітин або органів, диференціювання, а також загибелі клітин.

Етіопатогенетично всі аномалії розвитку діляться на:

1)філогенетичні (філогенетично зумовлені);

2)онтогенетичні (нефілогенетичні).

Філогенетично зумовленими називають такі вади, що за своїм виглядом нагадують певні органи тварин з типу Хордові і підтипу Хребетні. Якщо вони нагадують відповідні органи предкових груп або їхніх зародків, то такі вади називають анцестральними (предкові) або атавістичними (незрощення дужок хребців і твердого піднебіння, шийні і поперекові ребра, персистування вісцеральних дуг тощо).

Якщо вади нагадують органи споріднених сучасних або давніх тварин, але бічних гілок еволюції, то їх називають алогенними. Розглядаючи філогенетично зумовлені вади, можна виявити

39

генетичний зв'язок людини з іншими хребетними, а також зрозуміти механізми виникнення вад впродовж ембріонального

розвитку.

Нефілогенетичними є такі природжені вади, що не мають аналогів у нормальних предкових або сучасних хребетних тварин. До таких вад можна віднести, наприклад, двійникові каліцтва й ембріональні пухлини, що з'являються внаслідок порушення ембріогенезу, не відображають філогенетичних закономірностей.

За іншою класифікацією аномалії розвитку можуть бути для зручності розгляду підрозділені на наступні основні групи (Віліс, 1962):

1.Аномалії розвитку двійнят, трійнят і т. д.

2.Аномалії нервової трубки і осьового скелета.

3.Аномалії головного кінця тіла.

4.Аномалії заднього кінця тіла.

5.Дефекти вентральних стінок тіла.

6.Аномалії, обмежені окремими органами або їх частинами.

7.Гамартоми і гамартомні системні порушення.

8.Генералізовані аномалії розвитку скелета.

Крім того, повинні бути особливо виділені патологічні відхилення в розвитку рудиментів і анцестральних (предкових) ознак,

гетеротопний (тобто топографічно зміщений, такий, що відбувається на незвичайному місці) розвиток тканин, ембріональні пухлини і тератоми, ембріопатії у вузькому сенсі слова, або

фетопатії — природжені порушення обміну і інші захворювання внутріутробного періоду, що нерідко продовжуються і після

народження.

Клінічно виділяють чотири групи аномалій:

1.Природжені.

2.Придбані (набуті).

3.Сумісні з життям.

4.Несумісні з життям.

Воснові класифікації природжених вад, прийнятої Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), лежить анатомофізіологічний принцип (за місцем локалізації).

Анатоми всі аномалії класифікували на чотири групи:

1.Аномалії положення: а) гетеротопії;

b)ектопії;

c)дистопії;

d)інверсії.

40