40. Фармакодинаміка та фармакокінетика фібринолітичних препаратів. Ускладнення.

ФІБРИНОЛІТИКИ— група антитромботичних препаратів, які активують фібриноліз, завдяки чому нормалізують кровопостачання та усувають гіпоксію тканин. Фібринолітична система крові забезпечує розчинення внутрішньо-судинних тромбів та відкладень фібрину в тканинах і порожнинах організму.

Класифікують Ф. за механізмом дії:

• препарати безпосередньої дії на фібриновий згусток з лізисом тромбу (фібринолізин, трипсин);

• препарати, які містять стрептокіназу та ін., що сприяють перетворенню неактивного профібринолізину (плазміногену) на активний фібринолізин, або плазмін (стрептоліаза, стрептодеказа, альтеплаза).

Побічна дія: алергічні реакції, озноб, гарячка, головний біль, біль за грудниною, в животі. При передозуванні можлива кровотеча. У таких випадках внутрішньовенно крапельно вводять до 100 мл 5 % розчину кислоти амінокапронової.

Стрептоліаза (стрептокіназа) – ферментний препарат, який отримують із культури гемолітичного стрептокока групи С. Механізм фібринолітичної дії цього ферменту полягає в здатності його взаємодіяти з профібринолізином плазми крові з утворенням комплексу. Він стимулює перехід профібринолізину в фібринолізин як у самому тромбі, так і в плазмі крові. Останій здійснює лізис фібринових ниток тромбу завдяки своїм протеолітичним властивостям. Отже, стрептоліаза є фібринолітиком непрямої дії. Стрептоліаза ефективна лише при наявності свіжих тромбів (до 2 діб). Чим раніше починається лікування, тим кращий результат, особливо протягом перших декількох годин. Тромби, що сформувались у венах, лізуються надійніше, ніж тромби артеріальні.

Антикоагулянти підсилюють протизгортальну дію стрептоліази, тому перед початком лікування цим препаратом необхідно нейтралізувати дію гепарину протаміну сульфатом, а непрямих антикоагулянтів – вікасолом, якщо вони застосовувались.

Вводять стрептоліазу лише парентерально – внутрішньовенно і внутрішньоартеріально краплинно. У вену спочатку вводять у дозі 250000 ОД, потім по 100000 ОД/год протягом 24-72 год. Застосовується за тими ж показаннями, що й фібринолізин. Діє сильніше і більш тривало. Недолік цього препарату – значна алергізуюча активність. При її передозуванні як антагоніст використовують кислоту амінокапронову.

Протипоказана стрептоліаза при алергії, вагітності (І триместр), геморагічному діатезі, гострій кровотечі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, порушенні мозкового кровообігу, кавернозному туберкульозі, артеріальній гіпертензії тощо.

Альтеплаза (актилізе) – препарат, який отримують із культури клітин людей. Діючою речовиною його є тканинний активатор плазміногену – фермент, який здатний перетворювати плазміноген в плазмін (в присутності фібриногену) всередині і на поверхні тромбу. В порівнянні з іншими тромболітичними засобами альтеплаза впливає на тромб більш вибірково, має короткий період напіввиведення (4,5 хв) і не має антигенних властивостей. Тому її можна вводити в організм повторно.

Застосовується альтеплаза як тромболітичний засіб в перші 12 год від появи ознак інфаркту міокарда, а також при гострій масивній тромбоемболії легеневої артерії. Вводять її у вену. Для цього вміст двох флаконів препарату (0,1 г) розчиняють в 100 мл води для ін’єкцій. Отриманий розчин вводять хворим на інфаркт в три прийоми: спочатку 10 мл у вигляді болюса протягом 1-2 хв, потім краплинно 50 мл протягом 30 хв; решту (40мл) – протягом 60хв. При гострій емболії легеневої артерії вводять спочатку 10 мл у вену у вигляді болюса, потім 90 мл краплинно 2 год. Після інфузії розчину альтеплази хворим вводять гепарин: 5000 МО у вигляді болюса, потім краплинно по 1000 МО за годину.

Препарат відносно часто викликає геморагічні ускладнення.

Фібринолізин – препарат, який отримують із профібринолізину плазми крові людей при його ферментативній активації трипсином. Цей препарат має властивість розчиняти нитки фібрину свіжих тромбів, що утворилися в кровоносних судинах (рис. 65). Завдяки такій дії на процес згортання крові його використовують при тромбоемболії легеневої і периферичних артерій, судин мозку, свіжому інфаркті міокарда, гострому тромбофлебіті, загостренні хронічного тромбофлебіту. Вводять фібринолізин обов’язково в поєднанні з гепарином. Для цього вміст флакона з фібринолізином розчиняють в 150-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і додають до нього 20000-40000ОД гепарину. Вводять цю суміш препаратів зі швидкістю 10-15 крапель/хв (при добрій переносимості – 15-20 крапель/хв).

У деяких хворих у відповідь на введення фібринолізину можуть виникати реакції на білок, зокрема гіперемія обличчя, біль по ходу вени, в яку вводили цей препарат, біль за грудиною і в животі, озноб, підвищення температури тіла, кропив’янка тощо.

Фібринолізин протипоказаний при геморагічних діатезах, кровотечах, відкритих ранах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нефриті, гострій формі туберкульозу, променевій хворобі.