§2. Ліцензування прав, що випливають з копірайту

не абсолютно забороняла відповідні угоди, але все-таки утруднювала їх, створюючи незручності як для покупців, так і для продавців1.

§2. Ліцензування прав, що випливають з копірайту

Статтею 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено: «Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути в ньому зазначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані».

Якщо проаналізувати розвиток законодавства США у сфері копірайту, то можна дійти висновку, що обсяг виняткових прав розширювався, а термін їх охорони збільшувався. Основними правами в контексті копірайту є права на:

—відтворення (репродукцію);

—адаптування;

—публічне розповсюдження;

—публічне виконання;

—публічний показ.

У статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що авторові або іншій особі, яка має авторське право, належить виняткове право дозволяти чи забороняти:

1)відтворення творів;

2)публічне виконання й публічне обнародування творів;

3)публічну демонстрацію й публічний показ;

4)будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5)переклади творів;

6)переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7)введення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8)розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в май новий найм чи у прокат, іншим переданням до першого продажу примірників твору;

1 Nimmer M. et. al, Cases and Materials on Copyright. St. Paul, 1991. p. 341.

127

Лекція VІІ

9)подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити до ступ до твору з будьякого місця й у будь-який час за їх власним вибором;

10)здавання в майновий і/або в комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи у відеограмі, або у формі, яку зчитує комп’ютер;

11)імпорт примірників творів.

Наведений перелік український законодавець не вважає вичерпним.

Фахівці вважають, що виняткові права у США є незалежними, кумулятивними й у певних випадках такими, що накладаються одне на інше1.

Перші три виняткові права (відтворення, адаптування, публічне поширення) застосовуються до всіх видів копірайтоспроможних робіт, а решта — лише до деяких.

Копірайтне законодавство США 1976 р. вперше чітко надало виняткове право на публічний показ, розширило набір робіт, яким надаються виняткові права на публічне виконання, усунуло критерій прибутковості для публічного виконання, але передбачило деякі винятки щодо використання робіт з освітньою, урядовою, релігійною або іншою специфічною неприбутковою метою.

У законодавстві знайшла своє відображення доктрина «добропорядного використання» (fair use), що звільняє від відповідальності за несанкціоноване використання копірайтних робіт. Була запроваджена відповідальність і примусові оплатні ліцензії за деякі види вторинних передач у кабельних телевізійних системах. Встановлена процедура для визначення резонних платежів (роялті) та умов використання певних копірайтних робіт некомерційними передавачами у випадках, коли вони не в змозі укласти оплатні ліцензійні угоди. Було створено Трибунал з копірайтних роялті для визначення ставок роялті й ліцензійних умов.

Встановлені оплатні примусові ліцензії для третіх осіб за виготовлення й розповсюдження фонограм недраматургічних музичних творів після того, як власник копірайту чи особа, ним уповноважена,

l Francis W., Collins R. Cases and Materials on Patent Law. St. Paul, 1995. p. 864.

128

§2. Ліцензування прав, що випливають з копірайту

публічно поширила таку роботу у США. Подібна ліцензія не дозволяє неуповноважене тиражування зафіксованих звуків такої фонограми й вимагає уповноваження власником оригіналу фонограми на тиражування зафіксованих звуків.

Чинне законодавство вимагає ліцензію на використання копірайтних недраматургійних музичних творів в автоматах, що приводяться в дію монетами.

Відображена в законодавстві «доктрина першого продажу» означає, що володар законно виготовленого примірника має право на продаж та інше відчуження цієї роботи, не запитуючи дозволу власника копірайту. Заборонена пряма чи опосередкована оренда комп’ю- терного забезпечення. Заборона не поширюється на програми, що містяться в таких товарах, як автомобілі, калькулятори, відеоігри1.

Правовідносини у зв’язку з вільним використанням творів регулюються в Україні статтями 21–25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Система реєстрації копірайту, запроваджена у США відповідно до копірайтного законодавства 1976 р., передбачає, що будь-який засвідчений підписами документ, котрий стосується копірайту, наприклад заповіт чи закладна, може бути зареєстрований. Для цього необхідно вказати твір і заявити, що на нього є копірайтні права.

Отже, надання власником копірайту виняткових прав або їх частини іншій особі чи особам звичайно засвідчується ліцензією, яка (як було зазначено вище) є усним або письмовим дозволом на використання твору чи його частини. Очевидно, що найчастіше мають місце невиняткові ліцензії на передання прав, які випливають з копірайту. Як правило, невиняткові ліцензії надають дозвіл на певне одноразове використання твору або на одноразове введення його частини.

Наприклад, якщо певний автор створює власний твір і хоче використати у своїй книзі фотографію з книги іншого автора, то він звертається до відповідного власника копірайту за дозволом використати дану фотографію лише в цій книзі. Якщо власник копірайту на фотографію не заперечує, то такий дозвіл і становить собою невиняткову ліцензію. Надання дозволу може бути безкоштовним або ж за відповідну компенсацію. Грошова компенсація за надання ліцензії має назву роялті.

1 Francis W., Collins R. Cases and Materials on Patent Law. St. Paul, 1995. P. 866.

129

Лекція VІІ

До наданого права на використання фотографії потрібно ставитися обережно. Дозвіл на використання фотографії в першому випуску книги зовсім не означає, що її можна використовувати й у подальших виданнях книги. Запити на одержання дозволу й сам дозвіл необхідно чітко формулювати.

Згаданий вище принцип «роздільності копірайту» полягає в тому, що право на показ фільму на телебаченні автоматично не означає права на дистриб’юторство касет, які містять цей фільм.

Власник копірайту може видати іншій особі виняткову ліцензію на використання певного твору на певній території протягом певного проміжку часу.

Для захисту копірайтних прав, що порушуються, у США необов’язково реєструвати ліцензію чи інший документ про передання. Можна без цього обійтися. Але відповідна реєстрація розглядається як «конструктивне повідомлення про володіння». Права на копірайт у США теж реєструвати не обов’язково. Але до тих пір поки така реєстрація не буде виконана, відсутня можливість зареєструвати виняткову ліцензію чи інший документ про передання копірайту1.

Реєстрація створених оригіналів можлива і в Україні. Зокрема, це передбачено статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Вказаний механізм досить широко використовується на практиці. Його можна розглядати як підтвердження державою монопольного характеру власності на конкретний твір.

Законодавство України передбачає й можливість укладання авторських договорів про передавання виняткового або невиняткового права. Цьому присвячена стаття 32 зазначеного вище Закону. В Україні, як і в США, дозвіл може надаватися на використання твору одним чи всіма відомими способами.

Невиняткова ліцензія надає ліцензіатові право використовувати твір дозволеним способом поряд з автором та іншими ліцензіатами невиняткової ліцензії. Водночас виняткова ліцензія надає право тільки ліцензіатові використовувати твір дозволеним способом. Тобто ліцензіар не має права використовувати свій твір протягом терміну чинності ліцензійної угоди.

1 Dorr R., Munch C. Protecting Trage Secrets, Patents, Copyrights and Trademarks. P. 203.

130

§2. Ліцензування прав, що випливають з копірайту

Українське законодавство передбачає, що право на використання твору може обмежуватися у просторі, часі й за змістом. Статті 33 і 34 аналізованого тут Закону України присвячено авторському договорові. В «Додатках» до цього посібника наводиться зразок авторського (видавничого) договору. Зауважимо, що неперевершеним взірцем цей зразок вважати не можна. Оскільки нині в Україні авторів та їхніх творів значно більше, ніж видавництв з їхніми можливостями, то нинішні авторські договори більшу схильність виявляють до видавництв. Сподіваємося, що колись і в Україні настануть часи, за яких автори й видавництва боротимуться в однакових вагових категоріях. Стаття 33 українського закону передбачає, що відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти типові авторські договори (зразки авторських договорів).

В Україні договори про передання прав на використання творів укладаються в письмовій формі. Лише договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) може укладатися в усній формі.

Предметом договору про передання прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

Договір про передання прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру й порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди).

У США, як і в Україні, гострою є проблема авторства робіт, виконаних найманими працівниками. У разі таких робіт працедавець чи інша особа, для якої готувалася ця робота, вважається її автором. Оскільки Конституція США передбачає надання виняткових прав тільки авторам, то дехто з американських фахівців вказує на конституційну сумнівність автоматичного надання виняткових прав працедавцям без наявності згоди на це відповідних авторів1.

Дехто з американських фахівців зазначає: якщо Конгрес США, приймаючи копірайтне законодавство, розуміє під автором працедавця, то це відкриває шлях до того, що й інші категорії осіб можуть претендувати на статус автора.

1 Nimmer M. et al. Cases and Materials on Copyright. P. 338.

131