68. Сучасна українська портретистика.

    Портерт – зображення у творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя героя, одягу, взуття тощо.

    В журн. творі дає можливість наочно побачити героя, і в цьому плані він стимулює читацьку увагу. Інша його функція – допомогти через відтворення певних зовнішніх деталей зазирнути у світ душі людини, світ її емоцій і почуттів.

    В журн. практиці портрет утвердився як жанровий різновид: автопортрет, соціальний портрет, соціологічний портрет, політичний портрет.

    Увага мас-медіа зосередилася на політичних портретах насамперед історичного характеру. Це особливо стосується діячів і явищ, які були під забороною або довколо яких десятиліттями творилися міфи.

 Деякі видання, як наприклад, „Дзеркало тижня”, перейшли від політичних портретів видатних особистостей до соціологічних портретів політичних об’єднань. Багатьом зацікавленим у з’ясуванні суті політичних процесів запам’яталися солідні аналітичні нариси про найголовніші пол. партії України, опублік. на поч. 2002 р., якраз напередодні виборів до ВР.

69.Сюжет – конфлікт – характер. Параметри авторського «я».

Авторське «я» - це вияв ставлення автора до відтворювання ним фактів, явищ, подій, журналістська позиція, що випливає з авторських відчуттів і роздумів. Яскравість, переконливість журналістського виступу залежить від змістовності й виразності життевого матеріалу, актуальності теми й журналістської майстерності. Ця майстерность включає також в себе прийоми мовно – стилістичного оформлення матеріалу, серед яких чимала роль належить авторському «я» - способу виявлення журналістом своєї причетності до відтворення подій. Така манера надає викладові оригінальної тональності, більшої переконливості, щирості й теплоти. Уміле використання авторського «я» - показник жур.май., глибокого осмислення життєвого матеріалу.

Характер -у публіцистичному творі має немало точок зіткнення з х літературним.Слід відрізняти х у житті від х в літературі та х в публіцистиці. Х у художньому творі – це зображення у світлі авторського ідеалу, відносно постійні властивості і мінливі стосунки, які утворюють своєрідну соціально – психологічну єдність, що формується і виявляється у зовнішній і внутрішній діяльності людини в найрізноманітніших ситуаціях.

Розрізняють моменти зовнішньої і внутрішньої, статистичної й динамічної характеристик. До зовнішньої відносяться портрет,інтер'єр,біографічні відомості про персонаж, що виходять за межі основного конфлікту в творі. Часто автор подає від себе попередню характеристику дійової особи або так звану генетичну характеристику. В ній він показує, як виник і сформувався даний характер.Акцентуація х особистості в публіцистичному творі достатньо ініційована визначними публіцистами минулих і нинішніх часів. Публіцистика прагне чітко і оперативно фіксувати динаміку х людини в умовах соціально – економічних і духовних перетворень. При цьому публіцисту далеко не байдуже, які сторони х людини, факти дійсності, пов'язані з людською діяльністю, він відображає. Як література, публіцистика виділяє в х героя суспільну домінанту, тобто те, що поєднуе, пов'язує особистість із процесом перетворень.Так сюжетність твору керується саме х героя, проте варто відзначити, що не завжди маємо справу з повноційно відтворенним х: він інколи знаходиться в затінку події і бачиться в загальних контурах.Відтворення х особистості – не самоціль. Він буває замкненим подіями, накиданим швидкоруч, постає умогляднішим, статичним.

Х особистості проявляється в конкретній ситуації, що на думку автора, найпоказовіші і продуктивні для його відтворення. «Технологія» відтворення х різноманітна.Від літературного х вона відрізняється здебільшого самим принципом відбору життєвого матеріалу.Джерела пізнання х людини - бесіди з нею, листи, щоденники, автобіографія, матеріали ЗМІ. В них автор шукає порні риси х, з'ясовує звички, вподобання, інтереси, що дає змогу багатомірно відтворити духовний світ героя.

Конфлікт – у публіцистиці – головний засіб розкриття х, потяття бінарне. Він має відображити об'єктивне соціальне протиріччя між зображуваними в творі діючими силами: характерами, характерами і обставинами, різними рисами характеру.Має відображати об'єктивне соціальне протиріччя, динаміку суспільного процесу і водночас є засобом відображення, художньо – публіцистичним прийомом у розкритті характеру.

Природа к в публіцистиці – соціально – моральна. Особистість характеризується дією, яка чітко і виразно проявляеться в ситуації конфлікту – розмежування, зіткнення, боротьби.Крім цього, к у публіцистиці здатний прогнозувати тенденції власного розвитку: від локально – спонтанного до суспільного конфлікту проблеми, з одного боку, самоконструкування шляхом власного розв'язання – з іншого.К й у публіцистичному творі – це характеристика особистості дією з перемінним виявленням її психічного складу, духовного світу і виховання. К забеспечує оповіді високу динамічність. В динаміці фактичного матеріалу і високому ідейно – художньому рівні його викладу – гарант високого читацького інтересу. І ефекти впливу на аудитрію.

Сюжет– послідовне розкриття подій, усього змісту твору, яке виявляється в образному змалюванні дійових осіб, художньому і життєво вірогідному відтворенні стосунків між ними.

З усіх відомих нам елементів сюжетної схеми (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), представлених, наприклад,у художньму творі, - в журналістському виступі (в нарисі, фейлетоноі, памфлеті), ми частіше бачемо лише три (це зав'язка,кульмінація, роз'язка).

Слід відрізняти характер у житті від характеру в літературі та характеру в публіцистиці. Характер у художньому творі - це зображені у світлі авторського ідеалу, відносно постійні властивості і мінливі стосунки, які утворюють своєрідну соціально-психологічну єдність, що формується і виявляється у зовнішній і внутрішній діяльності людини в найрізноманітніших ситуаціях.

Характер у публіцистичному творі має немало точок зіткнення з характером літературним. Та, не дивлячись на таку спільність, характер у публіцистиці має свої творчі можливості, закономірності й специфіку.

"Технологія" відтворення характеру різноманітна. Від літератур­ного характеру вона відрізняється здебільшого самим принципом (соціально-типовим) відбору життєвого матеріалу. І попри все, хоча публіцистична творчість і не вимагає об'ємного психологізму, багато творів вигідно різняться саме скрупульозним дослідженням душевних порухів героя. Для митця, відомо, домінанта творчості - образ для публіциста домінанта - думки. Та все ж "психологічний профіль" особистості - відправна точка.